20.02.2020 р. партнер, адвокат АО «Barristers» Денис Пономаренко та адвокат Сергій Іванів виступили у судових дебатах у Соснівському районному суді м. Черкаси - Адвокатське об'єднання "Barristers"

ВИСТУП У СУДОВИХ ДЕБАТАХ

відносно обставин викладених у Обвинувальному акті

від 10 липня 2014 року у кримінальному провадженні

№12014250170000085 від 13.02.2014 року.

В провадженні Соснівського районного суду міста Черкаси знаходиться кримінальне провадження №12014250170000085 від 13.02.2014 року за обвинуваченням Слабенка Ігоря Руслановича, 06.04.1999 року народження, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (№696/1117/14-к).

Відповідно до ст.2 чинного КПК одним з завдань кримінального провадження є забезпечення неупередженого судового розгляду.

При цьому, неупередженим вважається судовий розгляд, під час якого суд не має оманної, негативної, заздалегідь сформованої думки проти кого-, або чого-небудь.

Під час кримінального провадження судді розуміють та легко контролюють прояви свідомого упередження проти обвинуваченого.

Одночасно, не всі судді під час виконання цього завдання замислюється над тим що окрім свідомої упередженості існує ще й упередженість несвідома, або над тим що упередженість може виникнути не лише до конкретної особи а й до будь-якої обставини у справі. Ще меншій кількості суддів відомі техніки подолання системної[1] несвідомої упередженості під час дослідження та оцінки доказів у справі, що приводить до помилок в розумінні та інтерпретації змісту об’єктивних фактів у судових справах.

Значно легше працювати, коли у справі наявний базис з речей знайдених під час огляду місця події, відеозаписів або аудіо записів подій, та змістовних висновків експертизи, які стають фундаментом для перевірки достовірності показань свідків та формування судом пояснення всієї сукупності об’єктивних фактів.

Однак, у випадку, коли основним джерелом фактичних даних в кримінальному провадженні є суперечливі показання свідків, для забезпечення судом неупередженого судового розгляду, – як для відокремлення об’єктивних фактів від домислів та інших суб’єктивних чинників, так і для подальшої належної оцінки значення цих фактів, – суд повинен вправно володіти базовими знаннями логіки, філології, гносеології, епістемології та теорії держави та права, які викладаються на перших курсах вищої юридичної освіти, в той час коли їх практичне значення більшість студентів ще не здатна оцінити.

Так, наприклад, в цій справі одним з упущених стороною обвинувачення та попередніми судами об’єктивних фактів є на перший погляд малозначний факт того, що померлий Артеменко Д.В. не повернувся після перерви на п’ятий урок і сидів на підвіконні біля туалету. Сторона захисту привела цей факт саме тут і саме зараз не просто так, а для того, щоб суд замислився, чому сторона обвинувачення та попередні суди не звернули на нього уваги під час пояснення всієї сукупності об’єктивних фактів.

Вірогідно, що сторона обвинувачення та попередні судді не враховували цей об’єктивний факт керуючись власним суб’єктивний негативний досвід, на підставі якого вони прийняли у якості аксіоми[2] індуктивне припущення на кшталт «зазвичай, частина учнів затримуються після дзвінка та навіть прогулюють уроки» або «під час школи я та мої знайомі прогулювали уроки, в цьому немає нічого незвичного». Так чи інакше, обидва цих міркування є яскравими прикладами прояву несвідомої упередженості відносно особи померлого Артеменко Д.В.

Насправді, для вірної оцінки значущості цього факту необхідно дослідити особу Артеменко Д.В., його стан здоров’я, характер, спосіб життя та попередню поведінку. У випадку, якщо обставини описаної поведінки Артеменко Д.В. 12.02.2014 року не відповідають його характеру, способу життя та попередній поведінці, необхідно включити цей факт до всієї сукупності об’єктивних фактів які потребують пояснення і поставити питання на кшталт: «Чи є в показаннях свідків інша інформація, яка з цим збігається і може пояснити причини такої поведінки Артеменка Д.В.? Яким чином цей факт та пов’язана з ним інформація зменшують варіативність обставин справи?[3]».

В цілому, у справах які ґрунтуються на показаннях свідків ось такі на перший погляд «незначні» деталі мають фундаментальне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення тому що: по-перше, вони мають високу достовірність, що дозволяє використовувати їх сукупність у якості базису для перевірки інших показань свідків; а по-друге, лише вони зменшують до розумного рівня та врешті-решт виключають варіативність пояснення всієї сукупності об’єктивних фактів.

Досліджуючи показання свідків, стороні обвинувачення і суду постійно слід пам’ятати, що існуюча реальність відбивається в структурі інформаційного середовища незліченну безліч разів, що створює незліченну безліч таких віддзеркалень, які існують незалежно один від одного. Ця варіативність зникає тільки в тих випадках, коли деталі залишають лише один вибір. Відповідно, учасникам кримінального провадження необхідно вміти зменшувати варіативність у показаннях свідків на підставі деталей справи.

При цьому, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, як одна з найважливіших засад кримінального провадження, стверджує що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, і що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначене свідчить, що під час прийняття вироку у кримінальній справі суд повинен не лише «зважити дані», а й виключити сумніви щодо доведеності вини особи, шляхом викладення в мотивувальній частині судового рішення такого пояснення всієї сукупності об’єктивних фактів, яке неможливо варіювати (розумне пояснення). Якщо рішення важкі, то треба «зв’язати деталі пояснення, які ще не стали, однак можуть стати складними для варіювання»[4].

У випадку неможливості надання неваріативного пояснення, вся сукупність доказів має визнаватися недостатньою для ухвалення вироку. У випадку якщо неваріативне пояснення не доводить вини особи, суд має ухвалити виправдувальний вирок.

Нажаль, замість встановлення зв’язків між всією сукупністю деталей у справі, прокуратура підтримала обвинувачення яке базується не на об’єктивних деталях високої достовірності, а виключно на сліпому прийнятті «на віру» показань двох зацікавлених осіб: Кононенка М.А. та Дудника С.А., не піддаючи ці свідчення сумніву та без жодної їх перевірки.

При цьому, в даному кримінальному провадженні існує інша версія розвитку подій 12.02.2014 року, яка є більш розумною ніж версія обвинувачення, тому що пов’язує між собою більшу кількість деталей і надає відповіді на більшу кількість питань. А саме, версія про те, що Артеменко Д.В. отримав тілесні ушкодження до початку п’ятого уроку.

Отже, з метою повної та всебічної перевірки обставин кримінального провадження, керуючись п.6 ч.1 ст. 56, ч.4 ст. 58 КПК України сторона захисту надає ці письмові пояснення щодо наступного:

ЗАГАЛЬНІ ОБСТАВИНИ ПОДІЙ

1.1. Артеменко Д.В. був пасивно віктимною особою (тобто, особою, яка не опирається посяганню на неї з об’єктивних або суб’єктивних причин), а саме: хворобливою, слабкою, неконфліктною, спокійною і замкненою у собі дитиною.

Неконфліктність, спокійність, замкненість як риси характеру Артеменко Д.В. були описані його однокласниками та вчителями під час допитів в судовому засіданні.

Крім цього, за наявними в матеріалах справи документами Артеменко Д.В. мав сколіоз та перебував на обліку лікарів у зв’язку з вегетативними дисфункціями, в тому числі головними болями, болями над областю серця та функціональним систолічним шумом (протокол допиту медичної сестри Гончарової С.М. – т.3, а.с. 18; історія хвороби Артеменка Д.В. – т.5, а.с. 89-97)

1.2. У школі де навчався Артеменко Д.В. існувала компанія учнів, яка третувала інших учнів і була відома учням та вчителям під прізвиськом «таможня».

Так під час допиту в судовому засіданні бабуся померлого Іванова Н.І. та вчитель біології Снігур Л.П. використовували поняття «таможня» на позначення групи школярів які переслідували учнів молодших класів. Крім цього, класний керівник Артеменка Д.В. Варивода О.В. засвідчила що від дітей її класу їй було відомо про компанію учнів яка на вході зустрічала інших дітей, вимагала від них гроші і називалася «таможнею».

1.3. Артеменко Д.В. навчався у 7-В класі Кам’янської ЗОШ №1 (Список учнів 7-«В» класу – т.3 а.с. 23).

1.4. Артеменко Д.В. подобалося навчатися. Жодних підстав припускати можливість пропуску ним уроку без поважної причини немає. В день подій він запізнився на перший урок лише тому що він разом з бабусею був в магазині м. Кам’янка де вони купували йому взуття.

Про те, що Артеменко Д.В. міг прогулювати уроки не засвідчив жоден свідок. Навпаки, зі свідчень однокласників, вчителів та родичів померлого вбачається що він був спокійною та слухняною дитиною. Вчитель Снігур Л.П. повідомила що на уроках Артеменко Д.В. старався, і в день смерті він подарував їй малюнок динозавра. Вчитель Рубанович Л.О. засвідчила що Артеменко Д.В. був був здібним учнем і старався у навчанні. Також його бабуся, Іванова Н.І. засвідчила в суді що з дому Артеменко Д.В. нікуди самостійно не ходив.

Причина запізнення Артеменко Д.В. на перший урок була повідомлена бабусею Артеменко Д.В., Івановою Н.І. під час її допиту в судовому засіданні.

1.5. Артеменко Д.В. виходив в туалет під час 4 уроку але дуже швидко повернувся. Після на урок повернення видимих тілесних ушкоджень не мав.

Зазначене в судовому засіданні засвідчила викладач Снігур А.П. яка в день подій викладала у класі Артеменко Д.В. 4-й урок біології.

1.6. Після 4 уроку Артеменко Д.В. вийшов з класу на 4 перерві і на 5 урок не повернувся.

В обвинувальному акті зазначено, ніби за свідченнями Стрельбицької А.А., Бухтія О.В., Щербака Д.Ю., Кулініча В.А. та інших однокласників Артеменка Д.В. останній вийшов з класу приблизно о 12 годині 35 хвилин, після четвертого уроку, наприкінці перерви (аркуші 24-32 обвинувального акту).

Однак, четверта перерва тривала 10 хвилин з 12:20 до 12:30 дня (Хронометраж учбового часу Артеменко Д.В. – т.1 а.с. 115)

Отже, заявлена в обвинувальному акті обставина того, ніби Артеменко Д.В. вийшов з класу приблизно о 12 годині 35 хвилин, після четвертого уроку, наприкінці перерви протирічить сама собі. Артеменко Д.В. міг вийти з класу або на перерві після четвертого уроку (тобто до 12:30) або під час п’ятого уроку (після 12:30).

Не зважаючи на це, в обвинувальному акті було сформульовано остаточний висновок ніби Артеменко Д.В. вийшов в туалет на початку п’ятого уроку в період часу між 12:30 та 12:40 годинами і ніби отримані ним тілесні ушкодження не могли виникнути до початку п’ятого уроку (абзаци 3-4 аркуша 33 обвинувального акту).

Однак, допитані в судовому засіданні свідки засвідчили протилежне.

Всі однокласники Артеменка Д.В. які були допитані в судовому розгляді і повідомили що бачили подію виходу Артеменка Д.В. з класу і одностайно засвідчують що він вийшов на четверту перерву, на перерві його не було в класі, і на урок він не повернувся, що повністю збігається з свідченнями класного керівника та вчителя історії, а саме:

– За свідченнями класного керівника Артеменко Д.В., Вариводи О.В. на перерві після четвертого уроку вона була у своєму класі всю перерву, малювала газету зі своїми дітьми, а вийшла з класу коли зайшов вчитель і почався п’ятий урок, і протягом четвертої перерви вона Артеменко Д.В. у класі не бачила;

– За свідченнями вчителя історії Рубанович Л.О. вона зайшла на п’ятий урок до класу Артеменко Д.В. не був присутній на уроці, вона перевіряла явку і запитувала де учень Артеменко Д.В. однак ніхто не зміг відповісти;

– За свідченнями однокласниці Артеменка Д.В. Бондаренко А.О. вона бачила момент коли Артеменко Д.В. вийшов з класу, що Артеменка Д.В. на перерві не було, і на початку уроку його не було, урок почався без нього;

– За свідченнями однокласника Артеменка Д.В. Бухтія О.В. він взагалі 12.02.2014 року не був присутнім в школі;

– За свідченнями однокласника Артеменка Д.В. Лук’янець О.Ю. Артеменко Д.В. виходив на перерві перед уроком і на уроці його вже не було;

– За свідченнями однокласника Артеменка Д.В. Кулініч В.А. Артеменко Д.В. не прийшов на урок, а потім їм повідомили що йому погано і це було близько до обіду;

– За свідченням однокласниці Артеменка Д.В. Стрембицької А.А. вона бачила як Артеменко Д.В. виходив з класу, і що він пішов ще на перерві;

– За свідченням однокласника Артеменка Д.В. Щербака Д.Ю. останній раз він бачив Артеменко Д.В. коли той вийшов на перерві перед уроком;

Зазначене повністю спростовує формулювання обвинувачення про час виходу Артеменка Д.В. з класу і чітко вказує на те, що Артеменко Д.В. вийшов з класу на початку перерви між четвертим та п’ятим уроками, тобто близько 12:20 та 12:25 хвилин.

Також обвинувальному акті зазначено, що потерпіла Артеменко І.В. повідомила, що Артеменко Д.В. казав їй що він вийшов в туалет на початку уроку (абзац 2 аркуша 5 обвинувального акту).

В судовому засіданні потерпіла Артеменко І.В. спочатку свідчила ніби Артеменко Д.В. казав їй що він вийшов в туалет на початку уроку. Однак під час відповідей на уточнюючі питання Артеменко І.В. конкретизувала свої свідчення і пояснила що висновок ніби Артеменко Д.В. на перерві в туалет не ходив вона здійснила самостійно зі слів Артеменко Д.В. про те, що коли він пішов в туалет він думав що їх там нема, а вони там були.

Тобто це були припущення Артеменко І.В. здійснене на підставі інших слів Артеменка Д.В., а за ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, слова Артеменка Д.В. відносно того, що коли він пішов в туалет він думав що їх там нема, а вони там були могли стосуватися обставин повідомлених вчителем Снігур А.П. про вихід Артеменка Д.В. в туалет на четвертій перерві.

1.7. Після початку 5 урока (тобто, після 12:30) учні 9-Б класу, Забой В.В. та Слабенко І.Р. вийшли до туалету 3 поверху.

Зазначене підтверджується свідченнями Слабенко І.Р., свідка Забоя В.В. а також свідка Сорокопуд О.В.

1.8. Біля туалету 3 поверху вони з Слабенко І.Р. зустріли Артеменко Д.В. який похилено сидів на підвіконні, і що Слабенко І.Р. зголосився допомогти Артеменко Д.В. зійти до кабінету медичної сестри.

Зазначені обставини підтверджуються свідченнями Слабенко І.Р. які відповідають свідченням свідка Забоя В.В. про стан Артеменко Д.В. під час зустрічі. Також зі свідчень свідка Гахова О.В. вбачається що в подальшому біля медичного кабінету Артеменко Д.В. знаходився у такому самому стані як і під час зустрічі з Забоєм В.В. (сидів похило і не реагував на оточення).

1.9. Коли Слабенко І.Р. та Артеменко Д.В. сходили по драбині до кабінету медичної сестри Артеменко Д.В. не ставав на ногу.

Зазначене підтверджується свідченнями свідків Цвіркун К.В. та Побережної Т.Г.

1.10. Слабенко І.Р. допоміг Артеменко Д.В. зійти до кабінету медичної сестри, яка була відсутня на робочому місті, після чого звернув на Артеменко Д.В. увагу працівників школи.

В подальшому, Слабенко І.Р. здійснював пошук медичної сестри та іншим чином намагався допомогти Артеменко Д.В. Всі особи, які бачили Артеменко Д.В. протягом цього періоду часу чітко засвідчують, що жодних зовнішніх ушкоджень обличчя Артеменко Д.В. не було. Однак Артеменко Д.В. механічно час від часу кусав губу.

Працівники школи викликали швидку допомогу, яка відвезла Артеменко Д.В. до Кам’янської ЦРЛ. Лікарі швидкої допомоги та лікарі лікарні чітко та одностайно засвідчують, що під час приймання Артеменка Д.В. до лікарні жодних зовнішніх ушкоджень обличчя в нього не було.

Зазначене підтверджується свідченнями Слабенка І.Р., великої кількості працівників школи, лікарів швидкої допомоги та лікарні.

1.11. Після надходження Артеменка Д.В. до реанімаційного відділення, без проведення процедури рентгену голови, йому надавалося лікування виходячи з припущення отруєння.

Зазначене було засвідчено лікарями які здійснювали лікування Артеменка Д.В.

1.12. В реанімаційному відділенні Артеменко Д.В. прийшов до свідомості, і спілкувався з черговим лікарем. Під час допиту на стадії досудового розслідування черговий лікар Каспряк Олександр Миколайович засвідчував, що Артеменко Д.В. повідомив йому, що після виходу з класу він направився до туалету 2 поверху.

Так, під час допиту на стадії досудового розгляду лікар Каспряк О.М. пояснив наступне: «На мої запитання як хворий потрапив останній пояснив, що хотів піти до туалету що на другому поверсі в школі після чого нічого не пам’ятає» (Протокол допиту Каспряк О.М. – т.1 а.с. 20)

Зазначене співпадало з наданими на стадії досудового розгляду поясненнями свідка Кучеренко В.О. який стверджував що Артеменко Д.В. «постійно бігав до туалету на 2-йповерх школи» (т.3 а.с. 41)

Нажаль, черговий лікар Каспряк О.М. не був допитаним у судовому засіданні у зв’язку з його смертю.

1.13. Також, в реанімаційному відділенні Артеменко Д.В. спілкувався з матір’ю. Після спілкування, мати Артеменка Д.В. розповідала оточуючим, що Артеменко Д.В. повідомив їй про те, що його побили троє старшокласників, в тому числі хлопець на ім’я «Макс».

Начальник слідчого відділу Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області Іван Білокінь повідомив журналістам, що під час допиту мати Артеменка Д.В., Артеменко І.В. повідомляла йому: «- Це Максим, це Максим. Там був Максим, Максим. – Це ви допитували матір? – Канєшно. – І вона вам сказала, що син сказав що це Максим? – Канєшно, шептав у реанімації» (Відеозапис сюжета телепрограми «Люстратор 7.62 – з 06:07 до 06:17 секунди).

Також, свідок Сокур С.М. в судовому засіданні засвідчив, що мати Артеменка Д.В., Артеменко І.В. після спілкування з своїм сином розповідала йому що Артеменко Д.В. на запитання хто його вдарив відповів «Це Макс», і в ця розмова відбувалася в присутності його дружини, Лук’яненко С.Л.

Також, класний керівник Артеменко Д.В., Варивода О.В. під час досудового слідства повідомляла: «0 18 год 43 хв до мене зателефонувала матір і повідомила, що їй вдалося поспілкуватися з сином, який повторював ім’я Макс і сказав фразу: «Мама, мене вдарили» (т.2 а.с. 28), а в судовому засіданні Варивода О.В. підтвердила що спілкувалася з матір’ю Артеменко Д.В. і не спростовувала наданих нею на досудовому слідстві свідчень.

Крім цього, відповідно до наявних у справі матеріалів:

З цього приводу черговий лікар Каспряк О.М. повідомив: «В час коли я знаходився в кримінальному відділенні до хворого зайшла мати, яку я не бачив. Коли я повернувся до реанімаційного відділення, то медичні сестри мені повідомили що зі слів матері її сина побили в школі старшокласники» (Протокол допиту Каспряк О.М. – т.1 а.с. 20)

В подальшому черговий лікар доповнив свої пояснення наступним: «Близько 18 год. 30 хв. я зайшов в відділення, молодша медична сестра сказала, що хлопчика відвідувала мама та говорила з ним. При розмові з мамою, хлопчик повідомив, що його побили старшокласники на перерві в туалеті». (Протокол допиту Каспряк О.М. – т.2 а.с. 38)

Нажаль, черговий лікар Каспряк О.М. не був допитаним у судовому засіданні у зв’язку з його смертю.

Тітка Артеменка Д.В., Тимченко Г.Д. стверджує, що: «Також близько 17:30 мені зателефонувала гр. Артеменко І.В., сказала що у нього приступ він прийшов до тями і вона з ним по розмовляла під час розмови гр. Артеменко Д.В. пояснив що його 12.02.2014 року його ударили в обличчя та в область виска нібито якийсь «Макс» (т.3 а.с. 20)

Знайома Тимченко Г.Д. яка займала їй гроші на лікування Артеменко Д.В., – Лук’яненко С.Л. засвідчила: «Я віддала кошти на лікування Галині. Коли ми з останньою почали говорити то до нас підійшла мати Димитрія, Ірина та почала розповідати, що її сина побили в школі. Коли я почала розпитувати у Ірини про обставини побиття її сина в школі, то вона мені сказала, що розмовляла із сином і той постійно повторював ім’я «Макс». Також вона пояснила, що в розмові із сином запитувала» «хто тебе побив?», «хто бачив?» і її син на всі питання говорив ім’я «Макс» (т.5 а.с. 24).

Пацієнт лікарні Медведєва Н.М. стверджує: «я йшла до працівників швидкої допомоги та побачила, що по східцях йдуть дві жінки та плачуть. З їх розмови я почула, що вони говорили про якогось Макса. Вже потім коли я дізнався про ситуацію, що в школі побили хлопчика, який потім помер в лікарні я зрозуміла, що хлопчика побив той Макс про якого говорили жінки, яких я бачила». (т.5 а.с. 28)

Не зважаючи на це, що Тимченко Г.Д., Лукяненко С.Л. та Медведєва Н.М. в судовому засіданні допитаними не були, зміст сказаного ними під час досудового розслідування повністю збігається з свідченнями Сокура С.М., Вариводи О.В. та змістом інтерв’ю з Білокінь І.

1.14. Зміст протоколу допиту Артеменко І.В. від 13.02.2014 року суперечить свіченням потерпілої та свідків в судовому засіданні.

Відповідно до тексту зазначеного протоколу:

– «На моє запитання, що трапилося, він відповів що його вдарив старшокласник»;

– «Запитавши куди він тебе вдарив, він показав правою рукою на верхню губу та височну частину голови з лівої сторони, а також сказав що рука боліла»;

– «На моє запитання, чи знає хто його вдарив, він відповів, що я його знаю наглядно, він з нашої школи»;

– «З його слів мені стало відомо, що їх було троє»;

– «На моє запитання чи бачив, хтось як його вдарили, він назвав мені ім’я Макс, я запитала, ще раз який Макс, він сказав, ну Максім»;

– «Запитавши як це трапилося він пояснив, перейшли в інший кабінет, учительки не було, я вирішив сходити в туалет, мама я думав, їх там уже немає, а вони були». (т.1 а.с. 26).

Не зважаючи на це, в судовому засіданні мати Артеменко Д.В., Артеменко А.І. засвідчила, що насправді Артеменко Д.В. відповів «Це Макс» на питання «Хто тебе вдарив?», після чого розплакався і під час плачу декілька разів повторив що це був Макс. Зазначене збігається з свідченнями свідків про те що Артеменко А.І. розповідала їм в день останньої зустрічі з сином а також зі змістом інтерв’ю з Білокінь І.

1.15. Ввечері цього ж дня, вчитель Рубанович Л.О. повідомила Кононенко М.А. інформацію про те, що Артеменко Д.В. розповів що до його побиття причетний хлопець на ім’я Макс.

Під час допиту в суді Рубанович Л.О. підтвердила що дзвонила до Кононенко М.А. щоб дізнатися відомості про події з Артеменко Д.В.

Дудник С.А. аналогічно повідомляв: «Кононенко мені відповів, що Рубанович питала в нього чи ми не замішані (як я зрозумів в побитті учня молодших класів)» (т.5 а.с. 154).

Кононенко М.А. відносно цього дзвінка під час досудового слідства також визнавав: «Потім вона в мене спитала чи точно я не причетний до його побиття, бо начебто малий сказав Макс» (т.4 а.с. 231)

В судовому засіданні Кононенко М.А. змінив свої свідчення і заявив ніби Рубанович Л.О. дзвонила йому щоб попросити подзвонити до Слабенко І.Р. з приводу його причасності тому що знала про спілкування Кононенко М.А. та Слабенко І.Р.

Але Рубанович Л.О. в судовому засіданні засвідчила, що вона не знала про особисті стосунки Кононенко М.А. і Слабенко І.Р. і не бачила їх у школі разом.

1.16. Ввечері цього ж дня за ініціативи Кононенко М.А. та Дудника С.А. відбулися телефонні розмови зміст та склад учасників яких за свідченнями свідків відрізняються.

1.17. Ввечері цього ж дня стан Артеменко Д.В. раптово погіршився. 12.02.2014 року Артеменко Д.В. помер в реанімаційному відділенні Кам’янської ЦРЛ (Свідоцтво про смерть – т.4 а.с.56)

РОЗУМНІ ПИТАННЯ, ЯКІ ВИПЛИВАЮТЬ

З ЗАГАЛЬНИХ ОБСТАВИН ПОДІЙ 12.02.2014 РОКУ

2.1. «Що відбувалося з Артеменко Д.В. в період з моменту його виходу з приміщення класу під час 4 перерви у напрямку туалету 2 поверху до моменту виявлення його на підвіконні біля туалету 3 поверху під час п’ятого уроку?», в тому числі:

– Чому Артеменко Д.В., який ніколи не прогулював уроки, не повернувся на п’ятий урок до свого класу?

– Чому Артеменко Д.В., який боявся ходити в туалет на перервах, вибіг до туалету другого поверху однак був виявлений сидячим на підвіконні біля туалету третього поверху?

– Чому Артеменко Д.В. в момент виявлення сидів на підвіконні похило і не проявляв уваги до оточуючих?, тощо.

2.2. «Чи є в матеріалах справи інформація, яка може пояснити причини цієї невластивої для Артеменка Д.В. поведінки?», в тому числі:

– Чи є в матеріалах справи інформація про рух старшокласників по школі, час та напрямок яких пересікається з часом та напрямком руху Артеменка Д.В.?

– Чи є в матеріалах справи інформація про осіб, які заздалегідь намагалися створити собі алібі саме на час четвертої перерви 12.02.2014 року?

2.3. «Коли та яким чином Артеменко Д.В. отримав тілесні ушкодження?» в тому числі

– Чи виключається можливість отримання Артеменко Д.В. тілесних ушкоджень внаслідок удару під час бігу?

– Чи виключається можливість отримання Артеменко Д.В. тілесних ушкоджень до зустрічі з Слабенко І.Р.?

2.4. «Який існує причинно-наслідковий зв’язок між ушкодженнями Артеменка Д.В. та його смертю?», в тому числі:

– Чи існує причинно-наслідковий зв’язок між смертю Артеменка Д.В. та неналежним і несвоєчасним наданням йому медичної допомоги?

ДІЇ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ НА ПРИХОВУВАННЯ

ДІЙСНОГО ЧАСУ ВИХОДУ АРТЕМЕНКА Д.В. З КЛАСУ.

З метою ухилення від відповідей на зазначені питання в обвинувальний акт у даній справі внесено недостовірну інформацію нібито свідки Стрельбицька А.А., Косян Д.Ю., Махинько Ф.Ю., Бухтій О.В., Костенко О.Є., Пугач А.С., Щербак Д.Ю. Кучеренко В.О., Березенко Н.Л., Бондаренко А.О., Туренко О.С., Кулініч В.А., Швець В.Ю., Медведенко А.С., Лукянець О.Ю., Моцар А.О., Кутовий А.М. надавали свідчення про те, ніби Артеменко Д.В. вийшов з класу «приблизно о 12 годині 35 хвилин». (аркуші 24-32 Обвинувального акту)

Насправді під час досудового слідства свідки надавали наступні пояснення:

Стрельбицька А.А. – «під кінець перерви він швидко вийшов з класу» (т.3 а.с. 25)

Косян Д.Ю. – «близько 12:20 год. Дмитро пішов до туалету» (т.3 а.с. 29)

Махинько Ф.Ю. – «Після закінчення четвертого уроку близько 12:20 Дмитро пішов на перерву і до класу більше не повертався» (т.3 а.с. 31)

Бухтій О.В. – «12.02.2014 року я в школі не перебував» (т.3 а.с. 33)

Костенко О.Є. – «перед закінченням перерви він вийшов із класу» (т.3 а.с. 35)

Пугач А.С. – «Близько 12:30 год. 12.02.2014 р. Артеменко Д.В. вийшов до туалету» (т.3 а.с. 37)

Щербак Д.Ю. – «Після закінчення четвертого уроку близько 12:20 год. Дмитро пішов до туалету» (т.3 а.с. 39)

Кучеренко В.О. – «Після четвертого уроку Артеменко Д.В. вийшов» (т.3 а.с. 41)

Березенко Н.Л. – «Після четвертого уроку Дмитро вийшов до туалету та на 5 урок не прийшов» (т.3 а.с. 43)

Бондаренко А.О. – «Після четвертого уроку Дмитро вийшов до туалету та на 5 урок не прийшов» (т.3 а.с. 45)

Туренко О.С. – «Після четвертого уроку Дмитро пішов до туалету та на 5 урок не прийшов» (т.3 а.с. 47)

Кулініч В.А. – «Після четвертого уроку Дмитро пішов до туалету та на 5 урок не прийшов» (т.3 а.с. 49)

Швець В.Ю. – «Після четвертого уроку Дмитро вийшов до туалету та на 5 урок не прийшов» (т.3 а.с. 50)

Медведенко А.С. – «Після четвертого уроку Дмитро вийшов до туалету та на 5 урок не прийшов» (т.3 а.с. 53)

Лукянець О.Ю. – «Після четвертого уроку Дмитро вийшов з класу» (т.3 а.с. 55)

Моцар А.О. жодної інформації щодо часу виходу Артеменка Д.В не повідомляє (т.3 а.с. 57)

Кутовий А.М. – жодної інформації щодо часу виходу Артеменка Д.В не повідомляє (т.4 а.с. 176-177)

Різниця між дійсним часом виходу Артеменка Д.В. до туалету під час 4 перерви та часом зазначеним в обвинувальному акті складає біля 15 хвилин.

Як наслідок, не відповідають дійсним обставинам справи наступні положення мотивувальної частини обвинувального акту:

– «на початку п’ятого уроку, в період часу між 12:30 та 12:40 годинами Артеменко Д.В…. вийшов з аудиторії де в нього відбувався урок» (аркуш 33 Обвинувального акту)

– «у школі проходили заняття, коридор школи та приміщення туалету були порожніми, що виключає присутність третіх осіб під час вчинення відносно Артеменка Д.В. злочину» (аркуш 33 Обвинувального акту).

ОБСТАВИНИ З ЖИТТЯ СЛАБЕНКО ІГОРЯ РУСЛАНОВИЧА, ЯКІ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ОЦІНКИ ЙОГО ПОВЕДІНКИ 12.02.2014 РОКУ ТА ЙОГО СВІДЧЕНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

4.1. Слабенко І.Р. навчався у 9-Б класі Кам’янської ЗОШ №1 (Список учнів – т.3 а.с. 72)

4.2. Слабенко І.Р. був легковажним екстравертом з інтелектом невисокої норми, зниженим вольовим радикалом. Отже, з кримінологічного боку Слабенко І.Р. був ініціативно віктимною особою (тобто, особою, поведінка якої маючи активний характер, призводить до завдання самому собі шкоди)

Так, експертною комісією до індивідуально-психологічних особливостей Слабенко І.Р. було віднесено: «інтелект відповідає невисокій нормі,.. екстравертованість, активність та енергійність поведінки, достатній адаптаційний потенціал, недостатня самоорганізація (зниження вольового радикалу), деяка легковажність та тенденція до уникнення відповідальності, впевненість в собі та стенічність, схильність до ризику, швидка насичуваність суб’єктивно-нецікавою діяльністю, активне відреагування в конфліктних ситуаціях, відсутність довготривалої фіксації та застрягання на суб’єктивно-значимих переживаннях, деяка мінливість настрою з емоційною лабільністю» (Акт судово-психіатричного експерта – т.2 а.с. 125)

Зазначене відповідає матеріалам досудового розслідування, за якими:

– учня 11 класу Гринь О.К. який стверджує, що: «Слабенка І.Р. можу охарактеризувати як людину слабку, без «стержня» в характері» (т.4 а.с. 78)

– учня 9-Б класу Іванченка Г.І., який стверджує: «Слабенка І.Р. можу охарактеризувати як слабохарактерного» (т.4 а.с. 84)

Дудник С.А. під час досудового слідства відзивався о Слабенко І.Р. наступним чином: «він м’який за характером, я б сказав «як дівчинка», я б назвав його «нитіком» (т.5 а.с. 152)

4.3. В 2012 року Слабенко І.Р. не спілкувався з Кононенка М.А. та Дудником С.А. і піддавався третуванню з їх боку.

Так, під час судово-психіатричного дослідження Слабенко І.Р. пояснював членам комісії, що: «раніше у 2012р. Кононенко Максим і Дудник Сергій зачіпали його (підекспертного), насміхалися з приводу того що у нього довге волосся, вживали при цьому непристойні слова, тому намагався не спілкуватися з ними» (Акт судово-психіатричного експерта – т.2 а.с. 126).

4.4. В подальшому Слабенко І.Р. познайомився з Кононенко М.А. та Дудником С.А., але після знайомства вони не стали друзями.

В судовому засіданні мати Кононенко М.А. повідомила, що її син спілкувався з Слабенко І.Р., але вдома у них Слабенко І.Р. не бував.

Кононенко М.А. та Дудник С.А. під час допиту в судовому засіданні повідомляли що були знайомими та спілкувалися з Слабенко І.Р., однак не повідомляли про дружні відносини з ними.

Слабенко І.Р. також засвідчив що відносили між ним та Кононенко М.А. з Дудником С.А. мали характер знайомства, вони спілкувалися але друзями вони не були.

4.5. Внаслідок індивідуальних особливостей характеру та відсутності досвіду в життєвих ситуаціях, Слабенко І.Р. під час надання свідчень у справі не розумів значущості описаних ним подій 12.02.2014 року та кримінального провадження відносно нього.

Так, при експериментально-психологічному обстеженні Слабенко І.Р. було встановлено наступне: «Складається враження, що підекспертний до кінця не розуміє тяжкість інкримінованого йому діяння, складність ситуації та можливі наслідки для себе в майбутньому навіть при благоприятному вирішенні» (Акт судово-психіатричного експерта №127 – т.2 а.с. 124)

ОБСТАВИНИ ПОВІДОМЛЕНІ СЛАБЕНКО І.Р.

ТА ЇХ СПІВВІДНОШЕННЯ З МАТЕРІАЛАМИ СПРАВИ

5.1. Слабенко І.Р. та Забой В.В. вийшли в туалет на початку п’ятого уроку.

Зазначене підтверджується свідченнями Слабенко І.Р., Забоя В.В., Сорокопуд О.В.

5.2. Біля туалету вони побачили Артеменка Д.В., який зігнуто сидів на підвіконні і не реагував на них.

Зазначене підтверджується свідченнями Слабенко І.Р., Забоя В.В. і відповідає опису стану Артеменка Д.В. технічним працівником Гаховою О.В.

5.3. Забой В.В. пішов справляти природні потреби, а Слабенко І.Р. помив руки і повернувся у коридор де спробував завести діалог з Артеменко Д.В., однак останній відповідав незрозуміло і був блідим. Слабенко І.Р. запропонував Артеменку Д.В. піти до умивальників і вмитись, що останній зробив. Слабенко І.Р. побачив що Артеменко Д.В. хитається під час ходьби і залишився блідий після умивання і запропонував відвести його до медпункту. Забой В.В. пішов до класу, а Слабенко І.Р. повів Артеменко Д.В. до медпункту.

Зазначене підтверджується свідченнями Слабенко І.Р. та відповідає свідченням Забоя В.В.

5.4. Коли Слабенко І.Р. вів Артеменка Д.В. по сходах Артеменко Д.В. не ставав на ногу. В цей час їх бачила однокласниця Артеменка Д.В.

Зазначене підтверджується свідченнями Слабенко І.Р. та Цвіркун К.В.

5.5. В медичному пункті не було нікого. Тому Слабенко І.Р. запропонував Артеменку Д.В. вийти на свіже повітря, на що останній погодився. Під час руху Артеменко Д.В. стало гірше, тому Слабенко І.Р. посадив його на крісло. Потім на Артеменка Д.В. звернули увагу вчителі та технічний персонал школи. Намагаючись допомогти Артеменко Д.В. Слабенко І.Р. виконував вимоги дорослих.

Зазначене підтверджується свідченнями Слабенко І.Р. та працівників школи.

5.6. Ввечері до Слабенка І.Р. зателефонував Кононенко М.А. і почав розпитувати хто побив Артеменка Д.В. Слабенко І.Р. сказав що не знає.

Зазначене визнається Кононенко М.А. та Слабенко І.Р.

5.7. Через деякий час хвилин до Слабенка І.Р. зателефонував Дудник С.А. який підключив до розмови Кононенка М.А. Під час розмови Кононенко М.А. заявив нібито йому відомо про те, що Слабенко І.Р. побив Артеменко Д.В. і разом Кононенко М.А. та Дудник С.А. наполягали щоб Слабенко І.Р. підтвердив це. Слабенко І.Р. сказав що дав Артеменко Д.В. «підсрачника».

Зазначене визнається Слабенко І.Р., Кононенко М.А. та Дудником С.А.

ОБСТАВИНИ З ЖИТТЯ СВІДКІВ КОНОНЕНКА МАКСИМА АНАТОЛІЙОВИЧА ТА ДУДНИКА СЕРГІЯ АНАТОЛІЙОВИЧА, ЯКІ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ОЦІНКИ ЇХ СВІДЧЕНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

7.1. Кононенко М.А. та Дудник С.А. навчалися у 10-Б класі Кам’янської ЗОШ №1, тобто були старшокласниками. (Довідка – т.1 а.с. 28, Список учнів – т.3 а.с. 145)

7.2. Кононенко М.А. був у складі компанії учнів під назвою «таможня» яка третувала інших учнів.

Так, класний керівник Артеменка Д.В., Варивода О.В. повідомила, що до компанії учнів під назвою «таможня» яка на вході зустрічала дітей і вимагала гроші Слабенко І.Р. не входив, і що однокласники Артеменка Д.В. повідомляли їй що до цієї компанії входив учень на прізвище Кононенко. В матеріалах справі інформації про наявність у школі інших старшокласників на прізвище Кононенко не міститься.

7.3. Під час спілкування зі Слабенко І.Р. Кононенко М.А. та Дудник Д.В. були стурбовані тим що підозрювати у побитті Артеменка Д.В. можуть їх і заінтересованими у відверненні цієї підозри від себе, а тому не могли сприймати зміст діалогу об’єктивно. Їх страхи та інтереси могли відобразитися на сприйнятті ними та подальшому відтворенні змісту розмови.

Так, Рубанович Л.О. під час досудового свідчення повідомила: «я зателефонувала своєму учневі – Кононенку Максиму і спитала в нього чи не причетний він до травмування Артеменка. Питала я в нього тому, що він за характером та моделлю поведінки схильний до конфліктів». (т.4 а.с. 237)

Але Рубанович Л.О. під час допиту в суді не підтвердила змінені свідчення Кононенко М.А., підтвердила свої попередні свідчення про те що вона дзвонила до Кононенко М.А. щоб дізнатися від нього відомості про події з Артеменко Д.В. і окрім цього засвідчила, що вона не знала про особисті стосунки Кононенко М.А. і Слабенко І.Р. і не бачила їх у школі разом.

Під час досудового слідства Кононенко М.А. відносно цього дзвінка пояснював: «Я відразу почав згадувати цього Артеменка і я перелякався, що мене можуть несправедливо і необґрунтовано звинуватити у його побитті» (т.4 а.с. 231). Отже, Кононенко М.А. особисто засвідчив свою упередженість у цій справі, та заінтересованість у тому, щоб звинувачення у справі пало на будь-яку іншу особу окрім нього.

Також під час досудового слідства Дудник С.А. пояснив: «Кононенко мені відповів, що Рубанович питала в нього чи ми не замішані (як я зрозумів в побитті учня молодших класів)» (т.5 а.с. 154).

7.4. З невідомих для учасників судового розгляду причин Кононенко М.А. з першого допиту створював собі алібі не на час п’ятого уроку, а саме на час четвертої перерви. Невідомою особою органів досудового слідства протокол першого допиту Кононенко М.А. було переміщено з першого тому матеріалів справи де він мав зберігатися за часом його створення в кінець третього тому матеріалів справи до низки важко читаємих протоколів зміст яких не має значення для розгляду справи. В подальшому, Кононенко М.А. змінював свої свідчення з цього приводу але жодне з них не знайшло підтвердження.

7.4.1. 13.02.2014 року, під час першого допиту Кононенко М.А. не повідомляв слідству жодної інформації щодо Артеменка Д.В. або Слабенка І.Р.

Натомість, Кононенко М.А. керуючись невідомими особистими міркуваннями, повідомив слідству інформацію про те, нібито на четвертій перерві він переодягався у спортивну форму у роздягальні спортзалу після чого одразу пішов у приміщення спортивного залу.

Так, Кононенко М.А. пояснював: «12.02.2014 року після закінчення четвертого уроку близько 12:20 год. я пішов до роздягальні спортзалу переодягатися у спортивну форму. Переодягнувшись я одразу пішов у приміщення спортивного залу» (Протокол допиту Кононенка М.А. від 13.02.2014 року о 09:30 – т.3 а.с. 194)

Зазначені відомості були явно недостовірною.

Так, наприклад, його однокласник, Спірін В.В. під час досудового розслідування засвідчував, що: «на 4-й переодягався у класі – всі хлопці переодягались – Кононенко Максим також переодягнувся» (т.3 а.с. 149). Інші однокласники Кононенко М.А. також засвідчили що він переодягався у класі.

Після отримання слідством даних відомостей Кононенко М.А. відмовився від попередніх свідчень і надав інші пояснення.

7.4.2. Натомість він заявив, ніби під час четвертого уроку викладач Шатило Таїса Борисівна забрала його з уроку на репетицію присвячену концерту святкування 20-річчя гуртка «Ніч музею».

Так, Кононенко М.А. під час досудового слідства засвідчував: «Я хочу детально пояснити, що я відвідую гурток який називається «Ніч музею». У даному гуртку я декламую вірші визначних мешканців міста Камянка, історичних постатей: Пушкіна Олександра Сергійовича та Чайковського Петра Ілліча (він також писав вірші, а не тільки писав музичні твори). Здається на свято присвячене Дню Валентина 14.02.2014 року в місто Камянка повинні були приїхати гості, звідкіля я не знаю. Повинно було відбутись свято, на якому наш гурток повинен був показати виставу. До того ж на цей день повинна була припасти річниця утворення вказаного гуртка – 20-ть років» (т.4 а.с. 230-231).

Однак, вчитель Шатило Т.Б. щодо цього повідомила: «Ніч музею» – це не гурток, а виступ літературно-музичної вітальні під назвою «Ніч музею». Також хочу сказати, що Кононенко М.А. дійсно брав участь у даному заході у травні 2013 року та проходив він у «Історичному музеї» м. Камянка… 20-річчя гуртка відбувалося восени 2013 року. Також хочу сказати, що у 2014 році наша школа не буде брати участі у заході «Ніч музею» та жодних репетицій по даному факту та і взагалі не було» (т.5 а.с. 50)

Після допиту вчителя Шатило Т.Б. слідчими Кононенко М.А. ще відмовився від цих свідчень і надав треті пояснення.

7.4.3. Втретє Кононенко М.А. заявив, ніби він перебував на літературному гуртку половину четвертого уроку і половину перерви між четвертим та п’ятим уроками, а після цього він пішов до свого класу.

Зазначені свідчення він надав безпосередньо в суді.

Керівник цього гуртка, вчитель Шатило Т.Б. визнала що Кононенко М.А. перебував на літературному гуртку о другій половині четвертого уроку, але пояснила, що вона не затримувала дітей на перерві, Кононенко М.А. був на занятті до перерви і вийшов на ній.

Чому в той час коли органи досудового слідства не мали жодної інформації про час знаходження Артеменка Д.В. для Кононенка М.А. мало особливе значення його місцезнаходження саме на час четвертої перерви –незрозуміло. Але тотожність неодноразово обраного Кононенко М.А. часу для створення собі алібі і справжнього часу виходу Артеменка Д.В. з класу виходить за межі вірогідності випадкового збігу.

Чому в той час коли органи досудового слідства вважали що Артеменко Д.В. отримав тілесні ушкодження під час п’ятого уроку для Кононенка М.А. його власне місцезнаходження саме на час четвертої перерви продовжувало мати особливе значення – також незрозуміло.

Де насправді знаходився Кононенко М.А. під час четвертої перерви і що він там робив – досі невідомо.

Кононенко М.А. не є обвинуваченим в цій справі, тому обставина відносно того де насправді він був під час четвертої перерви не має значення для вирішення даної справи по суті, і не може встановлюватися.

Одночасно, зазначене у п. 7.4. є підставою сумніватися у свідченнях Кононенко М.А. як свідка.

7.5. 14.02.2014 року Кононенко М.А. за власної ініціативи надав додаткові пояснення в яких керуючись невідомими особистими міркуваннями описав версію конфлікту Артеменка Д.В. із Слабенко І.Р. з приводу соку у кінці вересня 2013 року. В подальших поясненнях Кононенко М.А. повідомив іншу версію цього конфлікту, що є ознакою недостовірності свідчень. В судовому засіданні він також засвідчував ніби між Слабенко І.Р. та Артеменко Д.В. був конфлікт з приводу соку. Однак, в матеріалах справи наявна інформація з якої вбачається що даний конфлікт відбувся на рік раніше без участі Слабенка І.Р.

Так, під час досудового розслідування Кононенко М.А. заявив: «до показів, які я давав раніше хочу додати, що десь у кінці вересня 2013 року на великій перерві я разом із Слабенко Ігорем, Дудником Сергієм та ще деякими учнями які вже закінчили школу стояли на стугеньках біля входу в школу. Ігор стояв обпершись об лутку дверей. В цей час до школи заходив Артеменко Димитрій та ненароком своїм плечем зачепив плече Ігоря та в останнього бризнув сок. Ігор сказав що його цей Артеменко вже задовбав та після цих слів побіг за ним в приміщення школи. Я почувши що гупнули двері пішов за хлопцями. Коли зайшов то побачив що вони стоять один навпроти одного. Я сказав Димитрію, щоб він йшов куди йшов, а Ігорю, щоб він заспокоївся» (т.1 а.с. 79)

В подальшому, Кононенко М.А. розповів ніби: «Останній зі словами «як вони мене вже достали» кинувся в приміщення школи. Я почув, що в «тамбурі» щось стукнуло. Я швидко забіг та побачив, що Ігор вдарив кулаком правої руки Димитрія, куди він саме його вдарив я не встиг помітити так як Димитрій стояв у вуглу, а Ігор стояв попереду нього та із-за нього я не зміг побачити куди саме він вдарив Димитрія. Я відразу притримав Ігоря, щоб він заспокоївся, в Димитрію я сказав, щоб він йшов куди йшов» (т.1 а.с. 125)

В судовому засіданні Кононенко Д.В. засвідчив, ніби конфлікт з соком відбувався за три-чотири місяці до смерті Артеменко Д.В.

Однак, мати Артеменка Д.В., Артеменко І.В. під час досудового розслідування стверджувала наступне: «З приводу конфліктів у мого сина в Камянській школі №1, можу сказати, що за життя мій син скаржився на те, що в нього був конфлікт в 2012 році… я не пам’ятаю коли саме, але під час навчального процесу в 2012 році, мій син після занять в школі, як завжди зателефонував на мій мобільний телефон (я на той час працювала в місті Києві) і розповів про те, що на перерві він біг з соком і він зіштовхнувся з якимось хлопцем, старшим за нього за віком, старшокласником. Цей старшокласник був не сам, з якимось своїми друзями. Цей старшокласник відштовхнув його і накричав на нього. Бійки тоді не було».

В судовому засіданні мати Артеменка Д.В. підтвердила, що син розповідав про цей конфлікт зі старшокласником в 2012 році, а ким саме не називав

В даному випадку слід звернути на увагу, що в 2012 році Слабенко І.Р. навчався в 8 класі (тобто не був старшокласником) а також взагалі не спілкувався з Кононенко М.А., тому що останній в 2012 році насміхався з Слабенко І.Р. та зачіпав його. (Акт судово-психіатричного експерта – т.2 а.с. 126).

Отже, керуючись невідомими особистими міркуваннями Кононенко М.А. під час допиту у якості свідка розповідає «напівправду» – реальну історію яка відбулася між Артеменко Д.В. та невідомим старшокласником роком раніше знайомства Кононенко М.А. та Слабенко І.Р.

Не виключається, що Кононенко М.А. розповів суду історію власного конфлікту між ним та Артеменко Д.В. у 2012 році.

ОБСТАВИНИ ЩОДО ТЕЛЕФОННИХ РОЗМОВ ВІД 12.02.2014 РОКУ

ПОВІДОМЛЕНІ КОНОНЕНКО М.А., ДУДНИКОМ С.А., СЛАБЕНКО І.Р., ЗАБОЄМ В.В., ВОЛОШИНИМ В.В.

ТА ЇХ ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ

8.1. Свідок Кононенко М.А. повідомив, що він не бачив обставин про які розповідає, і розповідає лише зміст телефонних розмов з чужих слів.

8.2. Свідок Кононенко М.А. повідомив, що він дзвонив до Слабенко І.Р. на прохання Рубанович Л.О.

Однак, свідок Рубанович Л.О. спростовує зазначене свідчення повідомляючи що дзвонила до Кононенко М.А. для того щоб дізнатися інформацію від Кононенко М.А., а про спілкування Кононенко М.А. зі Слабенко І.Р. вона взагалі не знала.

8.3. Свідок Кононенко М.А. повідомив, що він спочатку подзвонив до Слабенко І.Р. з приводу Артеменка Д.В. але той йому нічого змістовного не сказав. Зазначену обставину визнає Слабенко І.Р.

8.4. Свідок Кононенко М.А. повідомив, що після цього він подзвонив Забою В.В. і Забой В.В. сказав йому, що Слабенко І.Р. побив Артеменка Д.В. в туалеті, два рази вдарив Артеменка Д.В. кулаком.

Однак, свідок Забой В.В. спростовує зазначене свідчення повідомляючи, що Кононенко М.А. йому окремо в цей день не телефонував.

8.5. Свідок Кононенко М.А. повідомив, що після цього він подзвонив Дуднику С.А. і запропонував йому подзвонити до Слабенка І.Р. тому що Забой В.В. розповів йому про побиття а його телефон не підтримував функцію конференцзв’язку. Зазначену обставину не заперечує Дудник С.А.

8.6. Свідок Кононенко М.А. повідомив, що вони з Дудником С.А. подзвонили до Слабенка І.Р., сказали що їм відомо ніби Слабенко І.Р. побив Артеменка Д.В. і вимагали щоб Слабенко І.Р. підтвердив це. Зазначену обставину визнають Дудник С.А. та Слабенко І.Р.

8.7. Свідок Дудник С.А. повідомив, ніби Слабенко І.Р. говорив що коли вони з Забоєм В.В. побачили Артеменка Д.В. останній сидів на східцях шкільної драбини. Зазначене спростовують Слабенко І.Р. та Забой В.В. які засвідчують що коли вони вперше побачили Артеменка Д.В. останній сидів на підвіконні біля туалету.

8.8. Свідок Кононенко М.А. повідомив, ніби Слабенко І.Р. говорив що у туалеті він наносив Артеменку Д.В. удари у обличчя та по тазу, і що він не пам’ятає чи повідомляв Слабенко І.Р. про причини конфлікту.

Зазначене спростовують свідки Слабенко І.Р. та Дудник С.А.

При цьому Слабенко І.Р. визнає лише те що казав що дав Артеменко Д.В. «підсрачника».

А Дудник С.А. засвідчує, що Слабенко І.Р. ударив Артеменка Д.В. один раз ногою і один раз лівою рукою.

Одночасно, Дудник С.А. засвідчує, що Кононенко М.А. під час розмови відключався, а сам Дудник С.А. не був зосередженим на розмові, а паралельно футбол.

Отже, не виключається, що Кононенко М.А. і Дудник С.А. могли невірно запам’ятати сказане Слабенко І.Р. через погану якість зв’язку та паралельне споглядання футбольного матчу.

При цьому, відповідно до свідчень великої кількості допитаних у суді працівників школи та лікарів у Артеменка Д.В. не було видимих ушкоджень обличчя ані у школі, ані під час транспортування його до лікарні, ані у лікарні.

Натомість, свідки Могилко А.П., Малохатько Т.В. та Побережна Т.Г. засвідчили що знаходячись біля кабінету медсестри у стані сонму Артеменко Д.В. час від часу закусував губу. Отже, Артеменко Д.В. міг сам завдати собі ушкодження губи яке потім побачила мати під час спілкування з ним у лікарні.

Крім цього, лікарі Олійник І.М. та Дриженко М.В. повідомляють що ушкодження губи могло бути завдане під час проведення реанімаційних процедур.

Інших ушкоджень обличчя у Артеменка Д.В. не було, а отже свідчення Кононенка М.А. щодо дій Слабенко І.Р. не збігаються з механізмом виникнення ушкоджень Артеменка Д.В.

Крім цього, відповідно до наявних у матеріалах справи експертних висновків 12.02.2014 Артеменко Д.В. отримав закриту черепно-мозкову травму з крововиливом в м’яких тканинах лівої скроневої області. При цьому, за висновками експертиз, у випадку якщо Артеменко Д.В. отримав цю травму від удару він та особа яка наносила удар знаходилися у положенні обличчями одна напроти одної. Отже, отримана Артеменко Д.В. закрита черепно-мозкова травма не могла бути нанесеною лівою рукою.

Тобто, свідчення Дудника М.А. щодо дій Слабенко І.Р. не збігаються з механізмом виникнення ушкоджень Артеменка Д.В.

Також, за матеріалами справи Артеменко Д.В. на час смерті не мав жодних ушкоджень тазу або бедра. Отже, свідчення Слабенко І.Р. про те, нібито він дав Артеменко Д.В. «підсрачника» також не збігаються з механізмом виникнення ушкоджень Артеменка Д.В.

Відповідно до змісту висновків наявних у матеріалах справи експертиз тілесне ушкодження Артеменко Д.В. могло виникнути або він зіткнення з предметом під час бігу, або внаслідок одного сильного удару правою рукою з положення обличчям одне до одного або подібного до нього.

8.9. Свідок Кононенко М.А. повідомив, що потім вони дзвонили Волошину В.В., що Волошин В.В. сказав що нікому про події з Артеменко Д.В. нічого не говорив і припинив розмову тому що пішов їсти. І також що Волошин В.В. був приєднаний до конференцзв’язку. Зазначене спростовує свідок Волошин В.В. який засвідчив що в день смерті Артеменка Д.В. йому телефонував Слабенко І.Р. але зміст цієї розмови він не пам’ятає. І що також він не пам’ятає щоб у цей день спілкувався ще з кимось окрім Слабенка І.Р.

8.10. Свідок Кононенко М.А. повідомив, що не пам’ятає дослівно що саме казав Слабенко І.Р. Зазначеному відповідає свідченню Дудника С.А. про те, що він не може сказати чи чув Кононенко М.А. сказане Слабенко І.Р. тому що Кононенко М.А. не чув всієї розмови, а відключався і підключався під час розмови.

Під час досудового слідства Кононенко М.А. також визнавав що в ході розмови він часто відключався, та частину розмови не чув (т.1 а.с. 153)

8.11. В цілому, свідок Забой В.В. повідомив, що Кононенко М.А. йому окремо в цей день не телефонував. Крім цього, Забой В.В. повідомив, що він пам’ятає що в цей день він приймав участь у телефонній конференції, але не пам’ятає хто саме підключив його до телефонної конференції, і не пам’ятає її змісту тому що насправді не слухав її а дивився в цей час футбол.

8.12. В цілому, свідок Волошин В.В. повідомив, що в день смерті Артеменка Д.В. йому телефонував Слабенко І.Р. але зміст цієї розмови він не пам’ятає. Що також він не пам’ятає щоб у цей день спілкувався ще з кимось окрім Слабенка І.Р.

В цілому, з зазначеного вбачається, що зв’язок між учасниками телефонної розмови був поганим, і ані Кононенко М.А., ані Дудник С.А. не були зосередженими на цій телефонній розмові, і тому зміст сказаного Слабенко І.Р. відбивався у їх свідомості з викривленнями. Як наслідок, всі свідчення свідків щодо змісту цієї розмови не збігаються між собою за змістом.

ДІЇ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ЯКІ СВІДЧАТЬ

ПРО ЇХ УПЕРЕДЖЕНІСТЬ ТА ПРИХОВАННЯ ФАКТІВ,

ЯКІ НЕ ЗБІГАЮТЬСЯ З ВЕРСІЄЮ ОБВИНУВАЧЕННЯ

9.1. Версія обвинувачення з’явилася у справі до проведення допитів Слабенко І.Р. та Забоя В.В., інших учнів Кам’янської ЗОШ №1.

Так, відповідно до Плану додаткових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів від «13» лютого 2014 року, тобто буквально менш ніж через добу після смерті Артеменка Д.В., коли ще жоден учень ще не був допитаним і в матеріалах справи призвище Слабенко І.Р. ще не фігурувало, тобто за відсутності жодних підстав, Начальник Кам’янського РВ УМВС України в Черкаській області підполковник міліції Зубенко В.М. окремо виділив для додаткового відпрацювання версію вчинення злочину Слабенко І.Р. та Забоєм В.В. (т.1 а.с. 58)

9.2. Текст обвинувального акту не відповідає обставинам справи.

9.2.1. Щодо внесення в обвинувальний акт недостовірної інформацію відносно свідчень однокласників Артеменко Д.В. щодо часу виходу останнього з класу – див. главу 3.

9.2.2. Крім цього, в обвинувальному акті було спотворено дійсний зміст свідчень учениці 6-В класу Кривошей І.О.

Так, в обвинувальному акті зазначено: «Кривошея І.О. яка пояснила… Коли вона проходила повз вказаних хлопців, вона чула частину їх розмови, в ході якої один питав у одного навіщо він «це» зробив, а інший просив його «не видавати» (аркуш 21 Обвинувального акту).

Однак, насправді учениця 6-В класу Кривошей І.О. повідомила наступне: «13 лютого 2014 року в четвер близько 11 год. 40 хв. я йшла біля умивальників що біля їдальні на першому поверсі. В цей час там стояли Слабенко Ігор та Кононенко Максим. Останні мені відомі із-за того що їх клас знаходиться біля музичного класу та вони часто на нас кричать, щоб ми не галасували. Коли я проходила мимо хлопців, то почула їх розмову. Слабенко Ігор сказав: «Навіщо ти це зробив» на що Кононенко Максим йому відповів: «Прикрий мене. Нікому не кажи». Я пішла далі та більш нічого не чула. Крім вказаних хлопців та мене в одному коридорі біля їдальні більше нікого не було.» (т.1 а.с. 132)

9.3. Щодо порушення засади поваги до людської гідності свідків під час кримінального провадження у даній справі:

Ст. 11 чинного КПК України встановлює засаду поваги до людської гідності під час кримінального провадження. При цьому, забороняється під час кримінального провадження піддавати особу жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, тощо.

З метою забезпечення дотримання цієї засади під час допиту малолітньої або неповнолітньої особи такий допит може бути проведено виключно у присутності законного представника. (ч.1 ст. 226 КПК України).

При цьому, відповідно до ч.3 ст. 227 КПК України у виняткових випадках, замість одного законного представника може бути залучено іншого законного представника.

Заміни законного представника малолітньої або неповнолітньої особи на будь-яку особу окрім іншого законного представника чинним КПК не передбачено.

Відповідно до ч.8 ст. 135 законний представник малолітньої або неповнолітньої особи має отримати повістку про виклик на допит або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли особа зобов’язана прибути за викликом. Не зважаючи на це:

9.3.1. Щодо ознак примушування неповнолітнього свідка Кривошей І.О. до відмови від свідчень.

24.04.2014 року, слідчий Савяк Ю.А. та прокурор Самелюк Т.В. без повідомлення про виклик на допит приїхали до Кам’янської ЗОШ №1, забрали неповнолітню Кривошей І.О. з занять до службового кабінету школі де за відсутності законного представника останньої на протязі незафіксованого часу систематично провадили з нею незапротокольовані дії, внаслідок яких неповнолітнього свідка Кривошей І.О. було доведено до стану істерики. Зазначене прямо підтверджується рапортом слідчого Савяк Ю.Н. (т.5 а.с. 87) і має ознаки залякування свідка Кривошей І.О. представниками правоохоронних органів.

9.3.2. Щодо ознак примушування неповнолітнього свідка Забоя В.В. до зміни свідчень.

Свідок Забой В.В. під час першого допиту повідомив, що біля туалету вони зустріли блідого хлопця який сидів на підвіконні і що Слабенко І.Р. разом з ним пішов до медпункту, щоб йому надати допомогу (т.1 а.с. 116).

При цьому, свідки Волошин В.В. (т.3 а.с. 96) та Іванченко О.І. (т.3 а.с. 113) підтвердили що повернувшись з туалету, безпосередньо на 5 уроці Забой В.В. розповідав їм те ж саме, тобто що вони з Слабенко І.Р. біля туалету зустріли хлопця який сидів зігнуто і йому вже було погано.

18 лютого 2014 року, за планом додаткового відпрацювання версію вчинення злочину Слабенко І.Р. та Забоєм В.В. був проведений додатковий допит неповнолітнього Забоя В.В.

Під час зазначеного допиту неповнолітнього свідка Забоя В.В. примушували надати недостовірні свідчення, що підтверджується наступним:

-) Під час допиту неповнолітнього Забоя В.В. в нього піднявся тиск. Не зважаючи на це, допит не було зупинено, а допит продовжувався доти доки у стані підвищеного тиску Забой В.В. не підписав протокол допиту.

Зазначене підтверджується співвідношенням Рапорту слідчого, відповідно до якого лише після підписання протоколу допиту фельдшером Кам’янської ЦРЛ було встановлено підвищення артеріального тиску у свідка і викликана швидка допомога (т.1 а.с. 139) з Заявою законного представника Забоя В.В., Забой Ірини Євгенівни відповідно до якої у неповнолітнього свідка підвищився тиск не після підписання протоколу, а безпосередньо під час допиту (т.1 а.с. 141)

-) Як наслідок, в протоколі допиту свідка є репліка яка суперечить сама собі і здоровому глузду: «Перебуваючи в приміщенні туалету я почув, що між Ігорем та вищеописаний мною хлопцем зайшла розмова про попередній конфлікт. Дану розмову розпочав Ігор, про що вони точно говорили сказати не можу» (т.1 а.с. 137).

-) Під час двох подальших допитів свідок Забой В.В. підтвердив, що репліка відносно можливості виникнення конфлікту між Слабенко І.Р. та Артеменко Д.В. в той час коли Забой В.В. був в туалеті було і є виключно його суб’єктивним припущенням: «може Ігор його вдарив». Це було моє припущення» (т.1 а.с. 166) та «коли я перебував у туалеті протягом 2-3 хв. а Слабенко І.Р. залишився з Артеменко біля туалету я не чув ніяких характерних звуків, які б дали можливість зробити висновок що Артеменко хтось бив або ударив» (т.4 а.с. 200). При цьому, слід звернути увагу, що під час цих допитів Забой В.В. вільно надавав пояснення без жодних скарг на здоров’я.

-) Після цього неповнолітнього Забоя В.В. було викликано на додатковий допит, проводити який було доручено слідчому Савяк Ю.Н., – тому самому який намагався «допитати» Кривошей І.О., – і так само цей допит був проведений за відсутності законного представника неповнолітньої особи, і так само під час цього допиту внаслідок впливу слідчого, в тому числі зафіксованої захисником обставини неналежного відображення у протоколі свідчень свідка, допит було припинено для надання свідку швидкої медичної допомоги.

9.4. Щодо обґрунтування обвинувачень припущеннями.

Відповідно до ст. 62 Конституції України «Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь». Не зважаючи на це:

9.4.1. Щодо обґрунтування обвинувачення припущенням свідка Забой В.В.

Не зважаючи на те, що свідок Забой В.В. засвідчує, що репліка щодо можливості нанесення удару Слабенко І.Р. Артеменку Д.В. в той час коли Забой В.В. був в туалеті є лише отриманням шляхом тиску на нього невмотивованим припущенням (т.1 а.с. 166) в обвинувальному акті зазначене пояснення Забоя В.В. приховано.

Натомість, в обвинувальному акті процитовано лише зміст припущення свідка Забой В.В. (абзац 2 аркуша 20 Обвинувального акта).

Таким чином сторона звинувачення намагалася подати суб’єктивне припущення у якості доказу у справі.

В судовому засіданні Забой В.В. засвідчив, що насправді під час знаходження в туалеті він нічого не чув.

9.4.2. Щодо обґрунтування обвинувачення припущеннями потерпілої.

31.03.2014 року слідчим Савяк Ю.Н. було проведено додатковий допит потерпілої (т.4 а.с. 40-46). Під час цього допиту потерпіла змінила свою суб’єктивну оцінку реплік Артеменка Д.В. наступним чином:

-) В протоколі зазначено, що потерпіла акцентує увагу на тому, що змінила оцінку повідомлення Артеменко Д.В. імені «Макс» і в даний час вважає ніби: «Особа на ім’я Макс, це не та особа, яка побила мого сина, це зв’язок між моїм сином та старшокласником-вбивцею, тобто особа, яка знає анкетні дані особи, яка спричинила моєму синові тілесні ушкодження. Я не однократно наголошувала всім працівникам міліції, які мене опитували чи допитували з приводу вищевказаних подій, як на вкрай важливу обставину» (т.4 а.с. 44)

Зазначене є суб’єктивним оціночним судженням. Причин зміни своєї суб’єктивної оцінки повідомлення Артеменко Д.В. імені «Макс» потерпіла не назвала.

При цьому, в матеріалах справи існує велика кількість свідчень того, що потерпіла до цього допиту наголошувала саме на тому, що ім’я «Макс» це ім’я одного з трьох старшокласників які приймали участь у побитті Артеменко Д.В. (детальніше див. п. 2.13).

Також, під час попереднього допиту потерпіла зазначала що ім’я «Макс» це ім’я одного з трьох старшокласників які приймали участь у побитті Артеменко Д.В. (детальніше див. п. 2.14)

Не зважаючи на це, в тексті обвинувального акту замість реплік Артеменко Д.В. повідомлених потерпілою 13.02.2014 року (тобто на наступний день після її розмови з сином) цитується лише зміст припущення потерпілої з протоколу допиту від 31.03.2014 року (аркуш 5 Обвинувального акту).

Таким чином сторона звинувачення намагалася подати суб’єктивне припущення у якості доказу у справі.

В судовому засіданні потерпіла визнала те, що Артеменко Д.В. сказав «це Макс» у відповідь на питання «Хто тебе побив?», а припущення про те, що сказане сином могло стосуватися особи яка бачила хто його побив вона здійснила тому що після відповіді на це питання Артеменко Д.В. отримав настільки сильне емоційне збудження що почав плакати, перестав відповідати на наступні питання і замість відповідей на них під час плачу повторював відповідь на попереднє питання.

-) Крім цього, в протоколі від 31.03.2014 року зазначено ніби потерпіла згадала, що Артеменко Д.В. розповів їй ніби пішов в туалет «на початку уроку» (т.4 а.с. 44).

Зазначена цитата протоколу допиту потерпілої від 31.03.2014 року прямо суперечить:

– Попереднім свідченням потерпілої від 13.02.2014 року (т.1 а.с. 26).

– Свідченням недопитаного внаслідок його смерті лікаря Каспряк О.М., який 15.02.2014 року стверджував, що: «При розмові з мамою, хлопчик повідомив, що його побили старшокласники на перерві в туалеті». (Протокол допиту Каспряк О.М. – т.2 а.с. 38)

– Однозначними свідченнями ВСІХ однокласників Артеменка Д.В. які бачили останній виходив з класу (детальніше див. розділ 3)

– Однозначними свідченнями класного керівника Артеменко Д.В., Вариводи О.В. яка стверджує, що 12.02.2014 року після 4 уроку вона зайшла до класу та перебувала там всю перерву. Артеменка в цей час у класі не було і в цей день вона його не бачила. На п’ятий урок до класу він не зайшов. Причин зміни своїх свідчень потерпіла не назвала.

Не зважаючи на це, в тексті обвинувального акту з метою приховання розбіжностей між протоколом допиту потерпілої від 31.03.2014 року та всіма іншими доказами у справі, попередні свідчення потерпілої, свідчення лікаря Каспряк О.М. та свідчення класного керівника Вариводи О.В. взагалі не знайшли відображення, а свідчення однокласників Артеменка Д.В. були спотвореними.

9.5. Щодо причин упередженості співробітників правоохоронних органів у даному кримінальному провадженні.

Начальник слідчого відділу Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області Іван Білокінь прямо визнав упереджене ставлення органів досудового розслідування до Слабенка І.Р. і повідомив журналістам, що доказів вини Слабенка І.Р. в матеріалах справи взагалі не було; що слідчі працювали над звинуваченням Слабенка І.Р. за відсутності доказової бази на вимогу прокуратури; що від слідчих вимагалося звинувачення будь-якої особи не залежно від її вини для того щоб звітувати про розкриття злочину, тощо. (Відеозапис сюжета телепрограми «Люстратор» 7.62 додається).

10 ІНШІ ВІДОМОСТІ, ЯКІ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СПРАВИ

10.1. Щодо недопустимості наявних у справі даних протоколів за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем)

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїх рішеннях неодноразово констатував, що неповнота допущена, при досліджені доказів отриманих внаслідок ОРЗ чи НСРД в частині порядку їх збирання, призводить до скасування вироку.

Верховний суд України у постанові від 16.03.2017 у справі № 5-364кс16 зазначав що відповідно до частини другої статті 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов’язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази ( частини одинадцята, дванадцята статті 290 КПК).

Отже, з вищенаведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов’язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки допустимості результатів таких дій як доказів.

При цьому, відповідно вимог ч.1 ст.252 КПК України за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Не зважаючи на це:

– в Протоколах не зазначені дати і номери ухвал суду на підставі яких вони нібито були складені, що унеможливлює перевірку існування таких ухвал;

– До протоколів не долучено жодних додатків, що унеможливлює перевірку відповідності написаного у них тексту дійсному змісту розмов, якщо такі взагалі існували;

– з тексту наданих у якості матеріалів, які є правовою підставою зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж судових рішень (т.2 а.с. 10-20) вбачається що період часу надання дозволу на зняття інформації – з 09.02.2014 по 17.02.2014 року. Зазначене унеможливлює перевірку допустимості результатів протоколів складених пізніше.

10.2. Щодо наявності у матеріалах справи відомостей, через які неможливо виключити вірогідність причинно-наслідкового зв’язку між смертю Артеменка Д.В. та його лікуванням.

Так фельдшер швидкої допомоги Береза І.В. під час огляду Артеменка Д.В. у школі побачила симптом анізокерії (різницю розміру зіниць правого та лівого ока), внаслідок чого вирішила доставити хворого до лікарні, про що Береза І.В. повідомила під час допиту у суді.

В картці виїзду швидкої медичної допомоги (т.4 а.с. 135) зазначено: час з 13:20 по 13:35 прийнятий діагноз обморок ЗЧМТ черговий лікар Загребельний А.Г.

Отже, черговий лікар Загребельний А.Г. прийняв Артеменко Д.В. до лікарні з діагнозом ЗЧМТ.

Також лікар-окуліст Валовенко С.В. повідомила, що вона бачила і в історії хвороби описала розширення зіниць. Що вона казала колегам що є симптом різного розміру зіниць і що ця симптоматика могла виникнути від травми голови шляхом удару чи падіння, і що їй не відомо хто з яких лікарів ставив який діагноз Артеменко Д.В.

Під час допиту у суді лікар Загребельний А.Г. підтвердив, що під час приймання Артеменко Д.В. до лікарні в нього була виявлена анізокерія, але він виставив Артеменко Д.В. діагноз «запаморочення» бо анізокерія до кінця огляду пройшла а апаратне обстеження не показало зміщення мозку.

Одночасно, Загребельний А.Г. визнав, що анізокерія може виникати при забої головного мозку та черепно-мозковій травмі і за протоколом при наявності підстав припускати можливість наявності черепно-мозкової травми необхідно здійснювати ренген.

Також, Загребельний А.Г. визнав що не зважаючи на це він записав що на момент огляду він патології не виявив.

Також лікар-педіатр Кирпиченко Ю.М. визнав що при огляді Артеменка Д.В. у останнього було розширення зіниці ока і через це вони запрошували на консультацію лікаря-окуліста, але не зважаючи на це він поставив Артеменко Д.В. діагноз запаморочення. Також він повідомив, що вони направили Артеменка Д.В. до реанімаційного відділення і в реанімаційному відділенні Артеменку Д.В. давали анальгін.

В судовому засіданні лікар-реаніматолог Олійник І.М. засвідчив, що Артеменко Д.В. надійшов до реанімаційного відділення з попереднім діагнозом «запаморочення». Що за наявними у нього відомостями анізокерія (симптом різного розміру зіниць правого та лівого ока) у Артеменка Д.В. з’явилася лише біля 19 години вечора, коли у Артеменко Д.В. проявилась сплутаність свідомості.

І лише біля 20 години вечора, коли Артеменко Д.В. вже знаходився в реанімаційному відділенні без свідомості, викликаний до Артеменка Д.В. у зв’язку з втратою ним свідомості лікар-невролог Дриженко М.В. повідомив про цю подію нейрохірурга обласної лікарні.

Отже, у випадку якщо б лікарі не проігнорували засвідчений лікарями фельдшером швидкої допомоги Березою І.В. та лікарем-окулістом Валовенко С.В. і відомий їм під час приймання Артеменка Д.В. до лікарні симптом анізокерії і направили Артеменка Д.В. на рентгенологічне дослідження, як того вимагає медичний протокол лікування пацієнту з симптомами ЗЧМТ, то наявне у Артеменка Д.В. ушкодження черепу було виявлено на 7 годин раніше, до того як виник набряк і за 9 годин до смерті Артеменко Д.В. Часу у 9 годин достатньо для транспортування хворого до обласної лікарні і проведення хірургічної операції.

Отже, неможливо виключити той факт, що Артеменко Д.В. був би живим і здоровим, якби лікарі не проігнорували симптом анізокерії під час приймання його до лікарні.

10.3. Щодо змісту свідчень потерпілої про те, нібито Артеменко Д.В. побили старшокласники.

Зазначене свідчення є показанням з чужих слів. При цьому, допитати Артеменко Д.В. неможливо у зв’язку з його смертю. Одночасно, за ч.6 ст.97 КПК України показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті. Особа медичної сестри, яка знаходилась в реанімаційному відділі під час спілкування Артеменко І.В. з Артеменко Д.В. не встановлена. Черговий лікар Каспряк О.М. помер. Як наслідок, дані показання Артеменко Д.В. не підтверджуються іншими доказами окрім аналогічних свідчень з чужих слів.

Одночасно, якщо суд прийме зазначені свідчення, йому варто звернути увагу на те, що зазначені свідчення не може враховуватись у якості доказу вини Слабенко І.Р.

Справа в тому, що за ст. 9 Закону України «Про загальну середню освіту» в редакції чинній станом на 12.02.2014 року відповідно до освітнього рівня, який забезпечується загальноосвітнім навчальним закладом (I ступінь – початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, II ступінь – основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, III ступінь – старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту, як правило, з профільним спрямуванням навчання).

За до ст. 12 цього ж закону термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти у загальноосвітніх навчальних закладах I-III ступенів становить 11 років: у загальноосвітніх навчальних закладах I ступеня – 4 роки; у загальноосвітніх навчальних закладах II ступеня – 5 років; у загальноосвітніх навчальних закладах III ступеня – 2 роки.

Отже, старшокласник – це учень ІІІ ступені навчання, тобто 10 або 11 класів.

Посилання на зазначені норми не є формальним тому що:

– наприкінці ІІ ступеню навчання в середній школі складаються випускні іспити;

– завершення ІІ ступеню навчання юридично оформлюється свідоцтвом про базову загальну середню освіту, а виховно-педагогічно шляхом проведення шкільного свята переведення в старшокласники і залучення їх до виховно-педагогічного процесу на «день учителя» під час якого учні старшокласники замінюють викладачів у учнів середньої школи;

– після завершення ІІ ступеню навчання учень має право відмовитися від навчання, продовжити навчання в середній школі або в професійному училищі. Як наслідок, персональний склад навчальних класів при переході з ІІ до ІІІ ступені навчання змінюється.

Як наслідок, учні, тим паче ті учні які систематично готуються до занять, проявляють інтерес до навчання, читають, займаються самоосвітою чітко розуміють відмінності між учнями початкової школи (1-4 класи), основної школи (5-9 класи) та старшокласниками (10-11 класи).

Думка про те, що особисто Слабенко І.Р. міг не знати або забути різницю між старшокласником та учнем середньої школи є припущенням, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як наслідок, повідомлення Артеменка Д.В. про те, що його побили старшокласники не може враховуватись у якості доказу вини Слабенко І.Р.

10.4. Щодо відсутності достовірних відомостей про давність виникнення тілесних ушкоджень у Артеменка Д.В.

Смерть Артеменко Д.В. знаходиться в прямому причинному зв’язку із закритою черепно-мозковою травмою яка супроводжувалась переломом склепіння черепу та крововиливом над твердою оболонкою мозку (епідуральною гематомою).

Зазначене одностайно підтверджується пунктом А) висновку №032 експерта Усова М.В. (т.1 а.с. 50); пунктами 1, 4 висновку №№39/9 експертів Мотрійчука Б.В. та Купріянової О.М. (т.4 а.с. 51-54); пунктами 1.2., 14.15 висновку №30 експертів Нан М.П., Глушакова О.В., Решетняка В.В., Ковтун В.М. (т. 17 а.с. 214-220)

Однак:

– в обгрунтуванні висновку №032 судової експертизи експерта Усова М.В. обгрунтування власного гістологічного дослідження питання часу смерті Артеменко Д.В. відсутнє, а за підсумковою частиною висновку №032 судової експертизи експерта Усова М.В. (т.1 а.с. 50) враховуючи дані судово-гістологічної експертизи можна стверджувати, що дані ушкодження у Артеменко Д.В. виникли за проміжок часу близький 12 годинам перед моментом його смерті.

– в обгрунтуванні висновку №№39/9 повторної судово-медичної експертизи експертів Мотрійчука Б.В. та Купріянової О.М. (т.4 а.с. 52) зазначено, що враховуючи дані судово-гістологічної експертизи можна стверджувати, що дані ушкодження у Артеменко Д.В. виникли за проміжок часу близький 12 годинам перед моментом його смерті, однак в його підсумковій частині зазначено що вказана травма виникла внаслідок дії предмету, який володіє ознаками твердого тупого в межах близько 6-12-14 годин до смерті;

Відповідно до мотивувальної частини рішення Апеляційного суду Черкаської області у справі № 696/1117/14-к від 20 лютого 2015 року усунення відповідно до ч.2 ст. 332 КПК України суперечностей між зазначеними експертизами (в т.ч. щодо часу отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень: в одній зазначено – 12-14 годин до смерті потерпілого, в іншій – 6-12-14 годин до смерті) має істотне значення для перевірки алібі обвинуваченого, якому інкримінують вчинення злочину за 10 годин до смерті потерпілого.

Зазначене рішення набрало чинності та не скасоване, а отже відповідно до ст. 90 КПК України встановлені в ньому обставини мають преюдиціальне значення для Соснівського районного суду м. Черкаси.

З метою усунення суперечностей, в судовому засіданні були допитані судові експерти Усов М.В., Мотрійчук Б.В. та Купріянова О.М., при цьому:

– експерт Усов М.В. повідомив ніби він визначав смерть потерпілого виходячи з даних гістологічного дослідження які він інтерпретував відповідно до своїх знань і наявної на той час доступної літератури. Що під час проведення розтину тіла відбирається відповідний матеріал для гістологічного дослідження та надсилається до лабораторії Черкаського обласного бюро. Що гістолог дивиться і присилає свій підсумок де описує описову частину і заключну частину. Ніби у висновок експерта він вніс лише заключну частину, а всі описові характеристики зберігаються в архіві обласного бюро. Що на той час як він проводив дослідження він вказав свій висновок відповідно до тієї інформації яка в нього була, і саме так як він її інтерпретував.

– експерт Мотрійчук Б.В. повідомив, що в описовій частині його експертизи зазначені дані та висновки які писав експерт Усов, а в підсумковій частині зазначені дані які вважав за потрібне гістолог. Також пояснив, що гістологічну експертизу робила експерт-гістолог Купріянова О.М., що в описовій частині судово-медичної експертизи прямо не зазначено того що за результами гістологічної експертизи з моменту нанесення ушкоджень до моменту смерті Артеменка Д.В. пройшло 6-12-14 годин, бо це апріорі само собою зрозуміло і вони не думали що потрібно про це зазначати, і що не зазначення того що для експерта само собою зрозуміло на його думку відповідає інструкціям які регулюють порядок проведення судово-медичної експертизи;

– з одного боку, експерт Купріянова О.М. підтвердила, що в дослідній частині їх експертизи були вказані дані які писав експерт в першій експертизі, а в підсумках вона як гістолог вказала цей часовий проміжок.

– з іншого боку, експерт Купріянова О.М. повідомила, що процес того яким чином вони дійшли до таких підсумків має бути описано в висновку експерта там де описана гістологічна експертиза, не змогла показати де в мотивувальній частині їх експертного висновку описані обґрунтування власного гістологічного дослідження питання часу смерті Артеменко Д.В., і повідомила, що вона не пам’ятає чи був в наявних у них на час проведення повторної експертизи матеріалах висновок гістологічного дослідження судової експертизи №032.

Отже, з допитів експертів вбачається, що: дійсно, зазначені в обгрунтуванні висновку №№39/9 повторної судово-медичної експертизи експертів Мотрійчука Б.В. та Купріянової О.М. відомості про давність тілесних ушкоджень є цитатою попередньої експертизи, і обґрунтування власного гістологічного дослідження експертиза не має.

Зазначене поставило під сумнів обставини проведення гістологічних досліджень з метою встановлення давності виникнення тілесних ушкоджень у Артеменка Д.В. під час проведення обидвох експертиз.

З урахуванням того, що в наявних висновках експертів мається різниця в часі отримання потерпілим Артеменко Д.В. тілесних ушкоджень, з метою усунення зазначених сумнівів 12.09.2018 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси було призначено комплексну судово-медичну експертизу у даній справі проведення якої було доручено ДУ «Головне Бюро СМЕ МОЗ України».

З повідомлень ДУ «Головне Бюро СМЕ МОЗ України» вбачається що для проведення комплексної судово-медичної експертизи у даній справі експертній установі необхідно було надати упакований належним чином вологий архів і препарати з шматочків внутрішніх органів що були відібрані при розтині трупа; направлення на гістологічне дослідження з переліком шматочків внутрішніх органів; оригінал медичної карти стаціонарного хворого №46 за 20014 рік на ім’я Артеменко Д.В.; амбулаторну карту з відомостями про стан здоров’я Артеменка Д.В. за тривалий період часу (не менше як за 10-15 років) до смерті (т.18 а.с. 166, 170).

З метою забезпечення можливості проведення комплексної судово-медичної експертизи у даній справі, з урахуванням того що обставини які є предметом даної експертизи мають істотне значення для кримінального провадження і не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, на підставі ч.3 ст. 333 КПК України 21 лютого 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси надав тимчасовий доступ до необхідних для проведення експертизи речей і документів. За результатами виконання зазначеної ухвали від СУ ГУНП в Черкаській області до суду надійшли лише документи які підтверджують хід виконання зазначеної ухвали, сейф-пакет з направленням у відділення судово-медичної гістології на 1 аркуші та робочим журналом експерта стосовно Артеменка Д.В. на 2 аркушах (т.18 а.с. 195). В КУ «ЧОБСМЕ» в Камянському районному центрі первинної медико-санітарної допомоги відсутня амбулаторна картка з відомостями про стан здоров’я Артеменка Д.В. (т.18 а.с. 206, 207). Зазначеного недостатньо для проведення комплексної судово-медичної експертизи у даній справі

Отже, усунути відповідно до ч.2 ст. 332 КПК України суперечності між зазначеними експертизами не вбачається за можливе. Відтак, висновки судово-медичних експертиз в цій частині є недопустимими доказами.

10.5. Щодо відсутності достовірних відомостей про характер тілесних ушкоджень у Артеменка Д.В.

Не виключається, що закрита черепно-мозкова травма Артеменка Д.В. могла бути спричинена від удару при зіткненні Артеменка Д.В. з нерухомим тупим предметом тому що:

– в п.15 висновку №39/9 повторної судово-медичної експертизи експертів Мотрійчука Б.В. та Купріянової О.М. зазначено, що характер та локалізація черепно-мозкової травми вказують на те, що така травма не могла виникнути від падіння з положення стоячи з наступним ударом о площину або травмуючий предмет.

– натомість, за підсумковою відповіддю на п.п. 3,4,5,7,9,10,11 висновку №30 експертів Нан М.П., Глушакова О.В., Решетняка В.В., Ковтун В.М. (т. 17 а.с. 218) дана травма могла бути спричинена як при ударі тупим предметом, так і від удару при зіткненні з нерухомим тупим предметом.

– під час допиту в судовому засіданні експерт Мотрійчук Б.В. пояснив, що характер травми є таким що не виникає від падіння з положення стоячи з наступним ударом о твердий предмет, в тому числі у площину яка горизонтально розташована, або вертикально, або іншим чином, і що твердим тупим предметом може бути будь-який предмет відповідного розміру, наприклад кисть руки стиснена в кулак, лікоть, носок обутої ноги про що вказують розміри ушкоджень.

З порівняння змісту відповіді на п.п. 3,4,5,7,9,10,11 висновку №30 експертів Нан М.П., Глушакова О.В., Решетняка В.В., Ковтун В.М. з роз’ясненнями п.15 висновку №39/9, наданими експертом Мотрійчук Б.В. вбачається, що суперечностей між обидвома висновками немає.

Судовий експерт Мотрійчук Б.В. в своєму висновку досліджував лише питання падіння з положення стоячи з наступним ударом о площину або травмуючий предмет взагалі не досліджуючи питання можливості отримання такої травми внаслідок зіткнення з травмуючим предметом, наприклад, під час бігу. При цьому:

– Вчитель Снігур Л.П. засвідчував, що під час четвертого уроку Артеменко Д.В. виходив в туалет, дуже швидко повернувся, і свідок здивувався як це все можна так швидко зробити, тому не виключається що Артеменко Д.В. в цей день бігав.

– Під час огляду тіла Артеменко Д.В. було виявлено пляму круглої форми на передній поверхні лівого ліктьового суглобу, отже не виключається, що Артеменко Д.В. в цей день падав.

– Крім цього, класний керівник Артеменка Д.В. Варивода О.В. повідомляла, що коли вона 12.02.2014 року бачила Артеменка Д.В. дуже близько, вона побачила що брюки в нього були в пилюці, що підтверджує дані про те, що Артеменко Д.В. в цей день падав.

– При цьому, лікар-анестезіолог Олійник І.М. в судовому засіданні пояснив, що гематома яка виникла у Артеменка Д.В. внаслідок закритої черепно-мозкової травми – це коли скронева кісточка, дуже тонка, як волосинка, попала в судинку, і ця судинка тріснула і вона почала підтравлювати, і вона віддавила тверду мозкову оболонку, і тверда мозкова оболонка надавила на життєво важливі частини, і що ця гематома не набирається за хвилину;

– лікар-невролог Загребельний А.Г. пояснив, що після закритої черепно-мозкової травми внутрішньої кровотечі відразу може не бути, , вона може виникати пізніше.

Отже, сукупність наявних у справі матеріалів не виключає припущення що Артеменко Д.В. міг отримати закриту-черепно мозкову травму під час бігу, в тому числі наприклад під час бігу в туалет під кінець четвертого уроку, встати, повернутися в клас, вийти і впасти у сонм на перерві.

Зазначене відповідає змісту пояснень експерта Усова М.В., який в судовому засіданні:

– На питання «Травма яку отримав потерпілий могла бути отримана від падіння або удару об будь-який предмет?» відповів: Враховуючи що це дитина – раз. Спеціальна література яка стосується травм дитячого віку свідчить що діти ведуть рухливий спосіб життя. В мене самого були діти і неодноразово проведені розтини дітей і тому вважається що у школі учень міг десь пробігати, десь об щось вдаритися, і для учня це нормальна ситуація. Тому я вважаю за потрібне додати фразу «Або при ударі об такий».

На питання суду: «Чим це може бути удар?» відповів: «Від дії тупого предмету. Можливо при ударі об який небудь. [тупий предмет]. Більш ніяких морфологічних ознак».

На питання «Від удару кулаком можуть бути нанесені такі тілесні ушкодження?» відповів: «Такими даними я не володію. «Від удару кулаком?» – Я не можу це сказати».

На питання «Ви труп особисто дивилися?» відповів: «Так я його вскривав».

На питання «Від чого наступила смерть? Здавлювання, це що?» відповів: «Череп, це кістка. Далі знаходиться мозок. Зазори малі, до міліметрів. Мозок складається на 70% з рідини. Коли виникає травматична дія на головний мозок яка не руйнує череп виникає кровотеча. Оцій кровотечі не було куди діватися тому що шкіра була ціла і вона набиралась. Кровотеча – це епідуральна гематома. Головному мозку нема куди діватись. Він сам починає стискатися і давитися на череп. Череп не розходиться. Починається здавлювання. Коли це здавлюється міст між черепом і хребцями наступає смерть від здавлювання бо там знаходяться два важливих центри які завідують серцем і диханням. От від цього настала смерть. Тобто не від травматичного руйнування черепу а від послідуючої дії травми яка була пролонгованою в часі»

Також експерт Усов М.В. пояснив: «травма можливо наступила від удару а можливо від падіння».

На питання: «Чи можливо було зберегти життя потерпілому при своєчасному наданні медичної допомоги?» відповів що дане питання відноситься до комісійної експертизи.

На питання: «В експертизі не ставилося питання про отримання ушкоджень внаслідок падіння а ви надаєте відповідь» відповів «Експерт має право якщо вбачає що слідчий по якійсь причині не поставив питання надати на них відповідь і вийти за межі питань. Питання дії травмую чого предмету і падіння знаходиться в одній площині. Я маю право вийти за межі поставленого питання бо це стосується однієї тематики – впливу на череп».

На питання «Чи могло бути це від удару?» пояснив: «Поняття судово-медичної експертизи «дія тупого предмету» охоплює все. Удари, падіння, наїзди… все».

На питання «Розмежувати неможливо?» відповів: «Да. В мене нема підстав для розмежування».

ЩОДО ПРОТОКОЛІВ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ЗНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ З ТРАНСПОРТНИХ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ ТА ЗМІСТУ ДИСКІВ НЕВІДОМОГО ПОХОДЖЕННЯ ПОДАНИХ ПІД ВИГЛЯДОМ ДОДАТКІВ ДО ПРОТОКОЛІВ.

На час складання тексту даного виступу законних підстав враховувати протоколи про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та відтворені диски невідомого походження реквізити яких не зазначені у протоколах у якості додатків у якості доказів обвинувачення немає.

Одночасно, з урахуванням того що зазначені матеріали наявні у справі, сторона захисту вважає за необхідне надати пояснення щодо їх змісту.

11.1. Відповідно до ч.3 ст. 99 чинного КПК України «Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа – його відображення, якому надається таке ж значення, як документу». Відповідно, оригіналом аудіозапису є лише той носій інформації на який безпосередньо знімалася інформація з транспортних телекомунікаційних мереж.

Таким носієм інформації може бути магнітна стрічка, аудіокасета, жорсткий диск комп’ютера, цифрова карта пам’яті, але в жодному разі не компакт-диск, тому що пристроїв які здійснюють прямий запис на компакт-диск під час зняття інформації не виробляється.

Не зважаючи на це, в сторона обвинувачення подала на дослідження у якості доказів компакт-диски, тобто копії знятої інформації.

При цьому, зазначені диски не були виготовленими з інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, про що свідчить відсутність у тексті протоколів зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж посилання на диски як на додатки до протоколів.

Як наслідок, неможливо виключити монтаж звукозаписів між зняттям інформації та її копіюванням на компакт-диск, що свідчить про недопустимість відтвореної у суді інформації з ком пакт-дисків у якості доказів у справі.

11.2. З текстів протоколів про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж вбачається, що Дудник С.А. вчиняв узгоджені з Кононенко М.А. дії під стороннім контролем невідомої особи. При цьому, насправді Дудник С.А. вважав що Слабенко І.Р. не вбивав Артеменка Д.В. і стверджував що не знає хто вбив Артеменка Д.В.

Так, в Протоколі про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 19.02.2014 року зафіксовано, що о 21:32 під час розмови з Кононенко М.А. Дудник С.А. підтверджує що йому дзвонила відома їм обом особа і пересказує інструкцію цієї особи відносно змісту свідчень Дудника С.А. та Кононенко М.А., а саме:

«Дудник С.А.: Що ти?

Кононенко М.А.: Та нічого. Що там тобі дзвонили?

Дудник С.А.: Да.

Кононенко М.А.: Угу

Дудник С.А.: Ну так тіпа, ну як… Там щось, мінімум недоговарювать, ну якось, Ну пойняв? Просто сказали що чули, що дав підсрачника, той на нього почав махати, Ігор його лівою вдарив, і все, більш ми нічого не знаєм.

Кононенко М.А.: Ну хорошо завтра давай на перший урок

Дудник С.А.: Та ні завтра не йду в школу, я зразу туди» (т.2 а.с. 82)

При цьому, під час опису розмови Дудника С.А. о 19:44 співробітник який склав протокол зазначає: «С.А. розповідає, що його визивали в райвідділ. Що завтра буде проводитися очна ставка» (т.2 а.с. 81). Отже, інструктаж Дудника С.А. відносно змісту його пояснень здійснювався у зв’язку з конкретною процесуальною дією – очною ставкою Дудника С.А. та Слабенка І.Р. яка фактично була проведеною 19.02.2014 року. (т.1 а.с. 157).

Пізніше, в Протоколі про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 26.02.2014 року зафіксована наступна розмова за участю Дудника С.А.:

«Артем.: Що там, уже знаєш хто його вбив?

Дудник С.А.: Кого, малого?!

Артем: Да

Дудник С.А. Не

Артем.: Не знаєш? Це не Слабенко?

Дудник С.А. Та не знаю. Ні навєрно». (т.2 а.с. 98)

Зазначене надає відповідь на питання чому версії змісту телефонної розмови з Слабенко І.Р. відносно побиття Артеменка Д.В. заявлені Кононенко Д.В. та Дудником С.А. під час допитів відрізняються в деталях одна від одної. Дудник С.А. та Кононенко М.А. надають свідчення в межах заздалегідь озвучених їм відомостей створених невідомою третьою особою. При цьому, Кононенко М.А. 08 квітня 2014 року допускається помилок під час озвучення отриманих 19.02.2014 року від Дудника С.А. відомостей.

У зв’язку з тим, що зазначений протокол не містить посилання на будь-який запис у якості додатку до нього сторона захисту була позбавлена стороною обвинувачення можливості ініціювання прослуховування такого запису в судовому засіданні.

11.3. Зі змісту відтворених 05.04.2018 року у судовому засіданні записів з дисків невідомого походження вбачається, що:

Відносно запису з диску 37т нібито час 19:20 число 17.02.2014 року слід зазначити, що він не містить жодних відомостей стосовно Слабенка І.Р. Навпаки, з його змісту вбачається ніби свідок Дудник С.А. намагається виправдатися перед власною бабусею яка мала підстави вважати причетними до побиття Артеменко Д.В. саме свого онука, Дудника С.А. та його друга, Кононенко М.А. При цьому, сам факт того що причетність Дудника С.А. до побиття Артеменка Д.В. припускала навіть його власна бабуся свідчить, що Дудник С.А. мав пряму особисту вигоду у відведенні підозри у побитті Артеменка Д.В. від себе на Слабенка І.Р.

Відносно запису з диску 37т нібито час 19:44 число 17.02.2014 року слід зазначити, що з його змісту також вбачається ніби свідок Дудник С.А. розмовляє з невідомою особою з жіночим тембром голосу щодо поширення відомостей про причетність його та Кононенко М.А. до побиття Артеменко Д.В. і намагається виправдатися з цього приводу. В процесі повідомляє, що він соромиться тих свідчень які він надавав на досудовому слідстві.

Відносно запису з диску 37т нібито час 20:08 число 17.02.2014 року слід зазначити, що з його змісту вбачається ніби свідок Дудник С.А. розмовляв з невідомою особою на різні теми з використанням ідіом ненормативної лексики і окрім цього розповідав цій особі хід допиту його в міліції. Жодних відомостей відносно обставин які можуть стосуватися Слабенка І.Р. Дудник С.А. в цій розмові не повідомляє.

Відносно запису з диску 37т нібито час 20:18 число 17.02.2014 року слід зазначити, що з його змісту вбачається ніби свідок Дудник С.А. розмовляє з невідомою особою. Під час розмови ця невідома особа сказала Дуднику С.А. «розповідають що це ти з «Кони» його побив» і лише після цього, намагаючись виправдатися шляхом звинувачення іншої особи Дудник С.А. озвучив їй версію яку він не бачив і яка взагалі не була озвучена в судовому засіданні, а саме ніби Артеменко Д.В. [малий] почав на Слабенко І.Р. з кулаками летіти і Слабенко І.Р. після цього ударив його лівою. Далі невідома особа запитала: «Лівою ударив? То він же йому кікіша давав?» і Дудник С.А. відповів: «Ну чи кікіша, чи щось таке». Зазначене свідчить лише про те, що Дудник С.А. плутається у своїх власних свідченнях і розповідає те чого не чув. У тексті протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т.2 а.с. 82) зазначена розбіжність у свідченнях Дудника С.А. була прихована шляхом виключення слова кікіш з тексту протоколу.

Відносно запису з диску 37т нібито час 21:32 число 17.02.2014 року слід зазначити, що з його змісту вбачається ніби свідок Дудник С.А. розмовляє з невідомою особою з жіночим тембром голосу. Просить у неї щоб слухавку взяв Максим. Вона дає трубку Максиму. І далі безпосередньо відтворюється розмова детально описана в пункті 11.2. цього виступу, в якій Дудник С.А. передає Кононенко М.А. отримані від третьої особи відомості про те, що саме Кононенко М.А. має повідомити під час наступного допиту на стадії досудового слідства.

Відносно запису з диску 37т нібито час 21:36 число 17.02.2014 року слід зазначити, що з його змісту вбачається ніби свідок Дудник С.А. розповідає невідомій особі що він 17.02.2014 з четвертої до сьомої години давав покази «черкаським», і окрім безпосередньо допиту він мав поза протокольне спілкування з «черкаським», який його втішав тим, що особа проти якої він надає свідчення не сяде. В контексті змісту попереднього запису не виключається, що третя особа яка 17.02.2014 року передавала через Дудника С.А. Кононенку М.А. відомості про те що останній має повідомити під час наступного допиту на стадії досудового слідства передала їх у місці допиту Дудника С.А. від 17.02.2014 року і працює у м. Черкаси. При цьому,відповідно до протоколу додаткового допиту Дудника С.А. від 17.02.2014 року з 16:47 до 17:15 вбачається, що даний допит здійснювався заступником начальника СВ Кам’янського РВ УМВС України в Черкаській області Валовенко А.В., відомостей про інші допити за участю Дудника С.А. в цей день немає. Отже, в 17.02.2014 року в період з четвертої до сьомої години дії Дудник С.А. тримався у Кам’янському РВ тому що окрім допиту у Валовенко А.В. він мав поза процесуальне спілкування з третьою особою спеціально приїхала для цього з м. Черкаси, і ця розмова не була запротокольованою. Зазначений збіг не може бути випадковістю і ставить під сумнів свідчення Дудника С.А. та Кононенко М.А. у цій справі. Окрім цього, між Дудником С.А. та невідомою особою відбувається розмова про те що «Ігоря здали», що на побутовому хлоп’ячому жаргоні означає «підставили». Контекст зазначеної фрази необхідно визначати у співвідношенні з вищеописаними відомостями щодо узгодження свідчень Дудника С.А. та Кононенко М.А. проти Слабенка І.Р.

Відносно запису з диску 37т нібито час 12:56 число 18.02.2014 року слід зазначити, що з його змісту вбачається ніби свідок Дудник С.А. розповідає невідомій особі що приїхали ще черкаські, і що Вадіку погано зробилося, і що між ним та Вадімом не робили ніякої очної ставки. Жодних відомостей відносно Слабенка І.Р. Дудник С.А. не повідомляє. Зазначене підтверджує обставину підвищення тиску у свідка Забой В.В. під час допиту останнього. Наявні на цьому записі оціночні судження нібито Дудника С.А. відносно обставин яких він не чув не мають доказового значення у цій справі.

Відносно запису з диску 37т нібито час 14:10 число 18.02.2014 року слід зазначити, що з його змісту вбачається ніби свідок Дудник С.А. розповідає невідомій особі що не знає про те, що саме розповідав свідок Забой В.В. правоохоронним органам. Буквально на питання: «А що він розповідав?» відповідає: «Ну я не знаю. Мене ж там не було. Я ж сидів в сусідньому кабінеті».

Відносно запису з диску 37т нібито час 21:06 число 18.02.2014 року слід зазначити, що з його змісту вбачається ніби свідок Дудник С.А. просить невідому особу закрити рота «тому що про це не балакають по телефону, ну ти понімаєш…» і жодних обставин які відносяться до предмету розгляду даної справи не повідомляє.

Відносно запису з диску нібито 36 час 09:47 число 18.02.2014 року слід зазначити, що з його змісту вбачається нібито особа яку сторона обвинувачення називає Слабенко Руслан Петрович розповідає що допитувався у Ігоря і Ігор йому розповідав що Кононенко М.А. неодноразово показував прийом маваші в голову, випробовував хлопчиків і тренувався на них, ходив на бойове самбо. І що таке було постійно. І що через це свідки його бояться.

Тобто, що Кононенко М.А. до подій з Артеменко Д.В. відпрацьовував вивчені на тренуванні бойові прийоми шляхом нанесення ударів учнів молодшим класам. Слабенко І.Р. не допитувався з цього приводу тому що Кононенко М.А. не є обвинуваченим у цій справі.

В тексті протоколу про результати зняття інформації (т.2 а.с. 75) з текстового запису розмови з невідомих причин було вилучено прізвище «Кононенко». Жодних відомостей відносно Слабенка І.Р. запис не містить.

Відносно запису з диску нібито 36 час 09:51 число 18.02.2014 року слід зазначити, що такого запису на диску немає. Також, в тексті протоколу про результати зняття інформації (т.2 а.с. 75) щодо існування такого запису нічого не зазначено.

Відносно запису з диску нібито 36 час 11:54 число 18.02.2014 року слід зазначити, що з його змісту вбачається нібито особа яку сторона обвинувачення називає Слабенко Руслан Петрович розповідає ніби випитав у Ігоря що в цей період Макс тренував удар на менших дітях і на протилежних класах. Жодних відомостей відносно Слабенка І.Р. запис не містить.

Відносно запису з диску нібито 36 час 11:55 число 18.02.2014 року слід зазначити, що відповідно до технічного запису судового засідання в судовому засіданні такий запис не відтворювався. Також, в тексті протоколу про результати зняття інформації (т.2 а.с. 75-76) щодо існування такого запису нічого не зазначено.

Відносно запису з диску нібито 36 час 11:57 число 18.02.2014 року слід зазначити, що з його змісту вбачається нібито невідома особа каже особі яку сторона обвинувачення називає Слабенко Русланом Петровичем про те що йому треба записати всі відомі йому відомості і збирати докази на їх підтвердження тому що їх можуть зробити крайніми. Жодних відомостей відносно Слабенка І.Р. запис не містить.

Відносно запису з диску нібито 36 час 12:44 число 18.02.2014 року слід зазначити, що з змісту цього запису, який сторона обвинувачення називає нібито розмовою Слабенка Руслана Петровича з мамою свідка Забоя В.В. де жінка розповідає що вони поклали перед ними протокол, і «Вадік», надав недостовірні свідчення відносно Слабенка І.Р. та Артеменка Д.В. тому що йому не було куди діватися, бо Вадік упав в обморок і треба було у лікарню їхати.

Якщо це дійсно розмова з мамою свідка Забоя В.В. то вона лише підтверджує свідчення Забоя В.В. та інші матеріали справи, які свідчать про те, про те що на стадії досудового слідства Забой В.В. був змушений підписати протокол допиту який містив недостовірні відомості через крайню необхідність, а саме через те що під час допиту в нього відбулося підвищення тиску але слідчі не викликали швидку доти доки він не підписав протокол з недостовірними відомостями.

Отже, жодних відомостей відносно Слабенка І.Р. відтворені з дисків в судовому засіданні записи не мають. Навпаки, на них прямо зафіксоване узгодження Дудником С.А. та Кононенком М.А. змісту власних свідчень на звинувачення Слабенко І.Р.

ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ, ЯКІ ВИПЛИВАЮТЬ

З ЗАГАЛЬНИХ ОБСТАВИН ПОДІЙ 12.02.2014 РОКУ

В КОНТЕКСТІ ОПИСАНОГО

В цілому, з зазначеного в розділах 1-11 вбачається наступне:

12.1. Артеменко Д.В., який ніколи не прогулював уроки, вийшов з класу до туалету під час четвертої перерви і не повернувся на п’ятий урок до свого класу не з власної волі, а через невідому подію яка відбулася з ним на четвертій перерві.

12.2. На початку п’ятого уроку Артеменко Д.В. сидів похило на підвіконні і не проявляв уваги до оточуючих тому що він вже знаходився у посттравматичному стані і потребував сторонньої допомоги.

12.3. При цьому, Кононенко М.А. намагався створити собі алібі саме на час четвертої перерви 12.02.2014 року ще у той час коли у слідства не було жодних відомостей про можливий зв’язок цього часу з часом отримання ушкоджень Артеменко Д.В.

12.4. Час та причина виникнення отриманих Артеменко Д.В. тілесних ушкоджень не відомі.

12.5. Не виключається те що Артеменко Д.В. отримав ушкодження внаслідок неумисного зіткнення з тупим предметом під час бігу.

12.6. Не виключається причинно-наслідковий зв’язок між смертю Артеменка Д.В. та неврахуванням лікарями відомого їм симптому анізокерії під час лікування Артеменка Д.В.

12.7. Свідчення Дудника С.А. та Кононенка М.А. – це свідчення зацікавлених свідків які суперечать одне-одному та іншим матеріалам справи.

12.8. Свідчення Дудника С.А. та Кононенка М.А. заперечуються Слабенко І.Р. і не підтверджується доказами які можна визнати допустимими згідно з правилами, відмінними від положень ч.2 ст. 97 КПК України.

12.9. Інших «доказів» обвинувачення окрім суперечливих свідчень Дудника С.А. та Кононенка М.А. про «обставини» яких вони самі не бачили матеріали справи не містять.

Зазначене свідчить про те, що єдиним законним рішенням у даній справі може бути лише виправдувальний вирок.

[1] Тобто властивої конкретному судді тенденції віддавати перевагу окремим, звичним, шаблонним даним та висновкам.

[2] Вхідного положення, яке вважається самоочевидним та таким що не потребує жодних доведень.

[3] Відповідь на ці питання буде надана в подальших розділах.

[4] Дойч Д. «Начало бесконечности: Обьснения которые меняют мир»/Дэвид Дойч; Пер. с англ. – М.: Альпина нон-фикшн, 2014, стр. 429