Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
24.05.2021
АВТОР: Закон і Бізнес

Чи достатньо прокурору довести існування дозволу на НС(Р)Д — позиція ВС

Підтвердження факту існування ухвал, на підставі яких проводились НС(Р)Д, не доводить виконання вимоги ст.290 КПК. Такий висновок зробив ВС в постанові №206/2357/16-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

5 квітня 2021 року                           м. Київ                               №206/2357/16-к

Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — БУЛЕЙКО О.Л.,
суддів: БОРОДІЯ В.М., ІВАНЕНКА І.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої Особи 1 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2019 та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від

23.09.2020 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до ЄРДР за №*00016, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянки України, котра народилася у м.Дніпропетровськ, зареєстрована за Адресою 1, проживає за Адресою 2, раніше не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 Кримінального кодексу.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

Вироком Самарського райсуду від 12.12.2019 Особу 1 засуджено за ч.2 ст.369-2 КК до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн., із позбавленням права обіймати посади в органах прокуратури на 3 роки.

Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком Особу 1 визнано винуватою у пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе, а також одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій

держави за таких обставин.

Так, наприкінці грудня 2015 року Особа 1, котра працювала на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1, перебуваючи в Самарському районі м. Дніпра, діючи умисно, запропонувала Особа 2 здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави — прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Волочієм С.О. про закриття кримінального провадження №*01370 та не притягнення Особи 2 до кримінальної відповідальності за цим провадженням, за надання їй неправомірної вигоди в розмірі $1000.

У подальшому, 25.01.2016 о 12:20 Особа 1, перебуваючи за Адресою 3 одержала від Особи 2 неправомірну вигоду у розмірі $1000 за вплив на прийняття рішення прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Волочієм С.О. про не притягнення Особи 2 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №*01370 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК. У подальшому о 12:25 Особа 1 була затримана співробітниками правоохоронних органів.

Ухвалою ДАС від 23.09.2020 Самарського

райсуду від 12.12.2019 щодо Особи 1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена Особа 1 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо неї скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що суд в основу обвинувального вироку поклав недопустимі докази, а саме дані протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які, на її думку, отримані з порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки всупереч приписам ст.290 Кримінального процесуального кодексу стороні захисту не було відкрито ухвал слідчого судді, на підставі яких були проведені такі дії. Також звертає увагу на незаконність проведення обшуку службового кабінету №6 Дніпровської місцевої прокуратури №1 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25.01.2019. Вважає, що з боку органу досудового розслідування була провокація

при проведенні контролю за вчиненням злочину. Як на порушення права на захист вказує на її затримання з порушенням вимог ст.208 КПК. Зазначені обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст.419 КПК відповідних доводів сторони захисту не перевірив та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженої прокурор військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону Киричок О.В. вказав на законність та обґрунтованість судових рішень щодо Особи 1 і просив залишити їх без зміни, а касаційну скаргу засудженої — без задоволення.

У судовому засіданні прокурори Киричок О.В. та Сегедіна І.Р. заперечували проти задоволення касаційної скарги засудженої Особи 1, просили судові рішення щодо Особи 1 залишити без зміни <…>.

Мотиви Суду

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі Особи 1

стверджувала, що покладені в основу обвинувального вироку докази є недопустимими та недостатніми для підтвердження висунутого їй обвинувачення. Зокрема, оспорювала законність проведеного обшуку службового кабінету №6 Дніпровської місцевої прокуратури №1 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого райсуду від 25.01.2019, вказувала на порушення вимог ст.290 КПК в частині не відкриття стороні захисту ухвал слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 21.01.2016 та від 22.01.2016, якими було надано дозвіл на проведення НС(Р)Д у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи, візуального спостереження, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, посилалась на порушення вимог процесуального закону при її затриманні в порядку ст.208 КПК. Такі порушення засуджена вважала істотними та такими, що тягнуть недопустимість отриманих доказів.

Однак, залишаючи апеляційну скаргу засудженої без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, всіх доводів апеляційної скарги ретельно не перевірив і не дав на них вичерпних відповідей.

Зокрема, без належної уваги залишились доводи апеляційної скарги щодо не відкриття стороні захисту ухвал слідчого судді, на підставі яких були проведені НС(Р)Д, а також отриманих доказів за результатами проведення цих дій.

Так, відповідно до ст.92 КПК на сторону обвинувачення покладається обов’язок доказування не лише обставин, передбачених ст.91 цього кодексу, а й обов’язок доказування належності та допустимості поданих доказів.

Згідно з положеннями стст.86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до правових висновків,

викладених у постановах Великої палати ВС від 16.01.2019 (справа №751/7557/15-к) та від 16.10.2019 (справа №640/6847/15-к), у випадку не відкриття стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК, процесуальних документів, які стали підставою для проведення НС(Р)Д, суд не має права допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, в якості доказів. Сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НС(Р)Д, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до ст.290 КПК.

Крім того, ВП ВС констатувала: у разі, якщо відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі обвинувального акта до суду, то вона зобов’язана здійснити їх відкриття згідно з ч.11 ст.290 КПК .

Як убачається з матеріалів кримінального провадження ані ухвала слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 21.01.2016, ані ухвала від 22.01.2016 на підставі яких проводились НС(Р)Д стосовно

Особи 1, а саме здійснення аудіо-, відеоконтролю особи, візуального спостереження, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК, не відкривалися.

При цьому матеріали кримінального провадження не містять даних, які би свідчили про те, що сторона обвинувачення у цій справі вживала заходів для розсекречення ухвал слідчого судді, які стали підставою для проведення НС(Р)Д.

Однак апеляційний суд, формально зазначивши в ухвалі про відсутність відповідних порушень, свого висновку не мотивував, вказавши лише, що не відкриття ухвал слідчого судді, на підставі яких було проведено НС(Р)Д, не є порушенням вимог ст.290 КПК, оскільки у матеріалах провадження наявна відповідь АСПО в якій підтверджено факт існування таких ухвал, що не узгоджується з висновками ВП ВС.

Також належної уваги не приділив апеляційний суд і доводам скарги Особи 1 щодо порушень вимог кримінального процесуального закону при проведенні обшуку службового кабінету №6 Дніпровської місцевої прокуратури №1 та при

затриманні її в порядку ст.208 КПК.

Враховуючи, що вказані порушення, за умови їх підтвердження, можуть вплинути на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо Особа 1, відповідні доводи засудженої потребували ретельної перевірки з наведенням докладних мотивів визнання їх необґрунтованими, чого суд апеляційної інстанції не зробив. При цьому, саме лише посилання апеляційного суду в ухвалі на їх безпідставність в даному випадку є недостатнім для спростування позиції сторони захисту.

З урахуванням викладеного, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст.419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч.1 ст.412 КПК є істотними оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин, касаційна скарга засудженої підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо Особи 1 — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційних скарг, за необхідності дослідити докази в

порядку ст.404 КПК та постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу засудженої Особи 1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23.09.2020 щодо Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Джерело: Закон і Бізнес
170
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА