Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
11.09.2019
АВТОР: «Юридична газета»

Думка партнера АО «Barristers», адвоката Олексія Шевчука на тему: “Публічність адвоката — необхідність чи піар?”

Єгор Желтухін

Єгор Желтухін  «Юридична газета»  головний редактор.

Майже рік тому голова НААУ Лідія Ізовітова на спільному засіданні Ради суддів України, Ради прокурорів України, НААУ, Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини зазначила, що медійний та політичний компоненти почали домінувати над нормами права в резонансних справах. Мова йшла про політиків і державних діячів, які надають публічні оцінки рішенням судів та кримінальним провадженням. На думку пані Ізовітової, це суперечить національному законодавству (зокрема, презумпції невинуватості) та практиці ЄСПЛ. Також вона наголосила на тому, що від публічних коментарів такого характеру потрібно утримуватися. Важко не погодитися, адже це слушне зауваження. Однак хочеться його адресувати ще й адвокатам, які інколи дозволяють собі аналогічні заяви щодо судів, суддів та представників правоохоронних органів.

Якось за чашкою кави один поважний адвокат мені розповів, що його колегам (особливо тим, хто працює з токсичними клієнтами), коментуючи журналістам перебіг провадження, суто з етичних міркувань, замість тисячі слів про непрофесійність опонентів, бажано було б спокійно сказати, що суд не знайшов достатніх доказів вини підзахисного. При цьому варто зазначити, що у 2008 р. ЄСПЛ у справі «Чеферін проти Словенії» ухвалив рішення, яким визнав, що адвокат має право на критику експертів і прокурора під час судового засідання.

За інформацією Центра демократії та верховенства права, де аналізували зазначену справу, адвокат називав висновки експертів «вигаданими конструкціями», «професійно слабкими», «позбавленими сенсу», стверджував, що психолог застосував «застарілі методи з кам’яного віку психології», а також звинуватив прокурора у приховуванні доказів, а весь судовий процес назвав фарсом. «Суд визнав такі заяви образливими оціночними судженнями та оштрафував Чеферіна за неповагу до суду. Окрім того, заявник був покараний за критику прокурора. Водночас адвокат стверджував, що його критика спрямована на непрофесіоналізм і некомпетентність роботи експертів та не ображає суд, а метою таких висловлювань був лише якнайкращий захист для свого клієнта, який міг бути ув’язнений на 30 років. Однак національні суди відхили апеляцію Чеферіна», — йдеться в матеріалі.

Натомість ЄСПЛ ухвалив рішення на користь адвоката. «Як відзначили судді, заяви були зроблені в контексті юридичного процесу та звучали лише в судовій залі (на противагу, наприклад, публічній критиці в медіа). До того ж підрив довіри до вже наявних експертів був єдиним шляхом отримання нових висновків щодо підсудного. Оскільки межі прийнятої критики державних службовців можуть бути ширшими, це передбачає критику як прокурора, так і експертів, які є службовими особами», — зазначено в аналізі.

Тож чи багато адвокатів замислюються над тим, що з огляду на їхні публічні виступи, суспільство оцінює не стільки адвоката, скільки надає оцінку всій адвокатській спільноті? Тут мова йде не про те, кого ти захищаєш, а про те, як поводишся публічно. Де межа, за якою закінчується твоя професійна діяльність і починається те, про що говорила голова НААУ — домінування медійного та політичного над нормами права?

Загалом, питання про те, навіщо адвокату медійність/публічність  є багатогранним. Однак спробуємо знайти відповідь.

Медійність як інструмент

Партнер АО «Barristers», адвокат Олексій Шевчук запевняє, що в цьому питанні багато залежить саме від адвоката та від сфери його діяльності: «Зазвичай медійність та інформаційне поле варто використовувати як один з інструментів для досягнення бажаного результату. Адвокат може самостійно або залучаючи певних фахівців готувати виважену правову позицію і викладати її в публічний простір. Медійність робить адвоката впізнаваним, він стає «лідером думок». Водночас адвокат за допомогою своєї медійності може привернути увагу до тієї чи іншої проблеми та зрушити з мертвої точки».

Однак постає трохи інше питання: «За яких обставин адвокат виходить у публічний простір?». Олексій Шевчук бачить відповідь на це питання в історичному аспекті. Він вважає, що це не лише потрібно адвокату, але й справедливо з позиції принципу рівноправності сторін. «Взагалі певний період часу адвокати боялися виходу в публічний простір. Лише кілька років тому, коли було чимало резонансних справ (у 2014‑2015 рр.), адвокати почали виходити в медійний простір та озвучувати правові позиції. Якщо сьогодні правоохоронні органи мають свої прес-служби, людей, які щось доносять суспільству, то чому адвокат не може виходити в публічний простір? Він зобов’язаний це робити та озвучувати позицію, з якою він буде протистояти державному апарату», — справедливо зазначає адвокат.

Синдром медійної популярності

Олексій Шевчук також переконаний, що публічність відіграє не завжди позитивну роль, а ініціаторами цього є не стільки медіа, як певні активісти. «Я думаю, що цей тренд започаткували новостворені антикорупційні органи. Сьогодні не медійність і публічність, а вже вулиця підміняє собою право. Наразі є багато активістів, які щось кричать у публічній площині (на камеру, через стрім) та вважають себе великими «ньюзмейкерами». Вони підміняють право, адже своїми викликами намагаються сформувати певну позицію, яку важко назвати правовою. Це якась суспільна думка. Вони намагаються нав’язати цю суспільну думку правоохоронцям, суддям, адвокатам, усім», — зауважив пан Шевчук. За його словами, сьогодні медійність та публічність намагаються використовувати для того, щоб підмінити право. Водночас є деякі адвокати, які не вміють користуватися правовими інструментами, тому намагаються через якусь публічність підмінити те, що варто було б написати та викласти як правову позицію.

Відповідальність

Пан Шевчук зазначив, що бути адвокатом означає бути і психологом, і медіатором, і слідчим, і аудитором і ким завгодно в одній особі. Однак поведінка кожного з колег містить репутаційні ризики для професії загалом. Наприклад, якщо адвокат напивається в ресторані, розпочинає бійку, нецензурно висловлюється під час судового засідання, то всі знають, що він адвокат, що це несе ризики для кожного з нас, адже така поведінка позначається на репутації професії.

 

Прикріплені файли
Джерело: «Юридична газета»
336
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА