Фахівець в газузі криміналього права, адвокат АО «Barristers» Вадим Колокольніков: “Існує безліч міфів, що вважається холодною зброєю, а що ні. За якими критеріями ножі відносять до холодної зброї і головне – чи можливе використання ножа у випадку самооборони.”

Дайте законодавче визначення холодної зброї з поясненням, зрозумілим для широкої аудиторії: визначення, критерії, які ножі не відносяться до холодної зброї?

В Україні законодавчого визначення поняття «холодна зброя» не існує. Жодного закону, який би врегулював це питання, так і не було прийнято.

Єдиним документом, який сьогодні дає визначення та ознаки «холодної зброї», є відомча «Методика криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів», затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України від 15.01.1999р. (далі – Методика).

Згідно Методики (п.1.1), до холодної зброї відносяться предмети та пристрої, конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового завдання тяжких (небезпечних для життя у момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень (в подальшому – «ураження цілі»), дія яких заснована на використанні м’язової сили людини.

Використовуючи таке визначення, до холодної зброї можна віднести що завгодно – практично всі ножі, сокири, тесаки, коси, самостріли, навіть деякі рогатки.

Тому Методика також визначає загальні ознаки, за якими той чи інший предмет можна віднести до холодної зброї. Зокрема, для визнання ножа холодною зброєю (п.3.2) встановлено такі загальні вимоги щодо параметрів клинку: мінімальна довжина – не менше 90 мм; мінімальна товщина – не менше 2,6 мм; а також мінімальна твердість та кут загострення леза.

Невідповідність ножа хоча б одному з цих параметрів має наслідком не віднесення останнього до холодної зброї.

Тому виробники ножів мають можливість так скомпонувати характеристики своєї продукції, щоб навіть ніж «типу Рембо» не відносився до холодної зброї, наприклад за показником мінімальної твердості чи відсутності гарди.

Варто зауважити, що Методика (п.1.6) вказує, що не є холодною зброєю вироби господарсько-побутового, виробничого, спортивного та іншого призначення, які схожі з холодною зброєю за зовнішнім виглядом та/ або конструктивно, проте не мають всього комплексу суттєвих ознак, притаманних холодній зброї. Зокрема, не відносяться до холодної зброї вироби спортивного, бутафорського та сувенірного характеру.

В будь-якому випадку, вказані вище вимоги є загальними, а тому останнє слово завжди залишається за експертом.

Чи має право поліція чи будь-які інші правоохоронні органи чи структури конфіскувати ніж, якщо є підозра, що це може бути холодна зброя? І чи мають його повернути у разі, якщо це не вона?

Правоохоронні органи при підозрі віднесення ножа до холодної зброї мають право його вилучити та відправити до експертної установи для отримання відповідного висновку.

Так, ст.263 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за носіння холодної зброї. В той же час, за її зберігання передбачена лише адміністративна відповідальність (з конфіскацією зброї або без такої).

Тому, при знаходженні ножа десь у важкодоступній частині рюкзаку під купою речей, в багажнику автомобіля тощо власник має можливість доводити, що має місце зберігання, а не носіння.

В будь-якому випадку, як свідчить практика, власник ножа буде доводити свою позицію вже безпосередньо в суді, після вилучення у нього ножа співробітниками поліції.

Повернуть ножа власнику або після негативного висновку експерта і закриття кримінальної справи/ справи про адміністративне правопорушення), або після рішення суду.

Які документи корисно мати при собі на холодну зброю? Деякі магазини, наприклад, продають ножі (а також мачете, катани, тесаки та інші гострі залізяки) з сертифікатами: «не відноситься до холодної зброї, є предметом промислово-побутового значення». Також часто пишуть сертифікати про те, що певний ніж являється предмет з приватної колекції і має історичне значення.

У випадку отримання при купівлі ножа сертифікату про віднесення останнього до виробів господарсько-побутового, виробничого призначення – варто носити з собою вказаний сертифікат (як правило, на найбільш «ходові» моделі ножів фотографії сертифікатів можна без проблем знайти в мережі Інтернет, роздрукувати та носити з собою. Звичайно, 100% гарантії захисту така роздруківка не дасть.

При наявності у історичної (колекційної) холодної зброї ознак власне холодної зброї (див. Методику) – необхідний дозвіл на її зберігання.

Будь-які сертифікати чи висновки про «історичність» чи «колекційність» не убезпечать власника холодної зброї від її вилучення та потенційного адміністративного чи кримінального переслідування.

Такий сертифікат чогось вартий з точки зору Феміди чи це просто Фількіна грамота?

Звичайно, сертифікат про неналежність до холодної зброї (саме висновок експертної установи, а не довідка магазину!), який видається в магазині при купівлі ножа підтверджує, що ніж не є холодною зброєю.

Він є 99%-відсотковою гарантією того, що правоохоронці втратять до вас будь-який інтерес.

Дайте юридичне визначення самооборони, чи можлива самооборона з використанням ножа:

– який ніж (чи інший предмет) можна постійно носити при собі з метою самооборони

– в яких випадках використання ножа чи іншої хз не буде вважатися перевищенням її меж

– що робити, коли бійка вже відбулася і ніж уже застосовано?

Як би це смішно не прозвучало, в Україні нічого не можна носити при собі з метою самооборони. У громадян можуть перебувати у власності тільки ножі побутово-господарського призначення або холодна зброя (жоден варіант до самооборони не відноситься).

Більше того, вся законодавчо дозволена вогнепальна зброя призначені виключно для полювання.

Тому запам’ятайте – якщо у вас при собі ніж (сокира, шабля, автомат Калашникова чи гвинтівка захмарних калібрів – потрібне підкреслити), то вони знаходяться у вас в жодному випадку не для самооборони, а виключно для різання ковбаси, рубання деревини чи спортивного полювання.

Якщо все ж-таки напад відбувся, то запам’ятайте наступне – в Україні принцип «Stand your ground» не діє.

Тобто ви (законослухняний громадянин) не маєте права вбити людину в тому випадку, якщо зазначена людина становить небезпеку для вашого життя/майна, навіть якщо вона незаконно проникла на вашу територію.

Навіть заподіявши тяжкі тілесні ушкодження нападнику – є великі шанси отримати щодо себе обвинувальний вирок за перевищенням меж необхідної оборони (ст.ст 118, 124 КК України). На цьому питанні зупинімось докладніше.

Конституція України декларативно встановлює, що «кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань». Отже, право на оборону визнано Основним законом одним із фундаментальних прав людини.

Положення ст. 36 Кримінального кодексу України конкретизують право на необхідну оборону – необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту особи, яка захищається, або іншої особи, від посягання шляхом заподіяння нападнику шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільне небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Ці перераховані положення є ідеологічно вірними та правильними з точки зору здорового глузду.

Однак, ні правоохоронні, ні судові органі в більшості випадків не готові звільняти від кримінальної відповідальності у подібних випадках.

І вказані нащадки радянської системи трактують положення ст.36 КК України так: можеш уникнути нападу – уникай, можеш втекти – тікай. Ну а якщо ні уникнути нападу, ні втекти від нападника не вдалось – можеш обережно заподіяти нападнику тілесних ушкоджень.

Руками, ногами, залізною трубою… Але дуже бажано – не зброєю. Бо право застосування зброї (та і власне право обороняти вас від нападників) – має бути виключно у правоохоронців. І за цю монополію МВС України тримається і буде триматись до останнього.

Можливо якась порада чи зауваження для тих, хто займається мистецтвом ножового бою?

Насправді, порада тут може бути лише одна – будьте уважними та обережними.

Вивчіть анатомічну будову тіла людини та розміщення життєво важливих точок.

Пройдіть курси надання першої домедичної допомоги. Завжди пам’ятайте про можливі наслідки вашого самозахисту, в тому числі судові.

Однак, якщо варіантів нема, то дійте, як каже народна мудрість: «Краще троє судять, ніж шестеро несуть».

ВОÏН СВIТЛА