Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
25.10.2019
АВТОР: Судова влада України

ККС ВС пояснив, за яких умов документ не є офіційним, а в діянні особи відсутній склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа)

Колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу потерпілого – директора ТОВ на ухвалу апеляційного суду. Відповідно до вироку місцевого суду особа була засуджена за ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа). Її визнано винуватою у вчиненні злочину за таких обставин. Особа отримала від представників ТОВ проєкт додаткової угоди до укладеного між її чоловіком і ТОВ договору оренди землі, який є офіційним документом. Ознайомившись із цим проєктом та встановивши, що додаткова угода змінює умови основного договору, зокрема підвищує розмір виплат за користування орендарем земельною ділянкою, особа, усвідомлюючи свої протиправні дії, діючи умисно та з метою збагачення, не маючи на те відповідних повноважень, поставила свій підпис у графі орендодавця в бланку додаткової угоди і надалі передала підроблений офіційний документ представникам ТОВ.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а апеляційну скаргу обвинуваченої задовольнив. Вирок місцевого суду щодо останньої скасував, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діянні особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

У касаційній скарзі потерпілий просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, зазначаючи, що, на його думку, в діях особи є склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.

ККС ВС не задовольнив згадану скаргу з огляду на таке.

Апеляційний суд правильно встановив, що в матеріалах кримінального провадження не міститься жодних даних, які б спростовували позицію сторони захисту та свідчили про те, що на момент надання особою представникам ТОВ бланка додаткової угоди з її особистим підписом у графі «орендодавець» він був офіційним документом, який є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно з приміткою до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи − докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Обвинувачена пояснювала, що підписала лише бланк додаткової угоди, який не містив таких реквізитів, як дати укладення, номера та інформації про його реєстрацію. Двоє свідків підтвердили її показання, зазначивши, зокрема, що в бланку не було зазначено терміну оренди та розміру орендної плати, також не було підпису орендаря та печатки.

Таким чином, колегія суддів ККС ВС погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що типовий бланк додаткової угоди до договору оренди землі з частково надрукованим текстом, який підписала особа і який був переданий представнику ТОВ, не містив необхідних реквізитів і не був підписаний іншою стороною − орендарем, а тому на той момент не був офіційним документом, оскільки не породжував жодних правових наслідків.

Правильним є також висновок апеляційного суду про недоведеність наявності у діях особи суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. З суб’єктивної сторони цей злочин характеризується виною у формі прямого умислу. Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

В суді апеляційної інстанції обвинувачена, зокрема пояснила, що офіційний документ і підпис чоловіка вона не підробляла, жодних заяв на реєстрацію додаткової угоди ні від власного імені, ні від імені чоловіка не писала, а тому не могла використати підроблений офіційний документ.

За умови, що особа не обвинувачувалася і не засуджувалася за підроблення зазначеного документа, немає підстав вважати, що в неї був умисел на використання завідомо підробленого документа.

З повним текстом постанови у справі № 701/1114/16-к (провадження № 51-6327км18) можна ознайомитися за посиланням  http://reyestr.court.gov.ua/Review/83836458.

Джерело: Судова влада України
1571
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА