Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
09.10.2019
АВТОР: Закон і Бізнес

Когда судьи не могут быть ответчиками (мнение ВС)

Суды и судьи не могут быть ответчиками в спорах об обжаловании их действий или бездеятельности во время рассмотрения других дел. Такое заключение сделал ВС в постановлении №636/5534/15, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

31 липня 2019 року                            

м.Київ                             

№636/5534/15

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СИНЕЛЬНИКОВА Є.В.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В., ОСІЯНА О.М. (суддя-доповідач), САКАРИ Н.Ю., ШИПОВИЧА В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1, Особи 2 на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 23.10.2017 та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20.12.2017,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Особа 1, Особа 2, Особа 3 звернулися до суду з позовом до Чугуївського міського суду Харківської області, Державної казначейської служби про встановлення факту порушення права на справедливий суд та відшкодування моральної шкоди.

Позивна заява мотивована тим, що у листопаді 2013 року вони звернулися з позовом до Шевченківського районного суду Харківської області, ДКС про відшкодування моральної шкоди. Після визначення підсудності АСХО справу було направлено для розгляду до Чугуївського міськсуду (справа №636/5302/13-ц). Ухвалою Чугуївського міськсуду від 3.12.2013 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачам, а ухвалою цього ж суду від 13.06.2014 позовну заяву залишено без розгляду, проте обидві ухвали скасовано АСХО як такі, що винесені з порушенням норм процесуального права.

Зазначали, що вони двічі зверталися із заявами про відвід суддям Чугуївського міськсуду, заяви задоволено. Лише 28.02.2015 справу розглянуто по суті й у задоволенні їхнього позову було відмовлено. 28.10.2015 АСХО вказане рішення також скасоване як незаконне у зв’язку з тим, що позовні вимоги фактично не були розглянуті, а судом було надано оцінку не тим обставинам, на які посилалися позивачі. Також посилалися на визначення складу суду з порушенням вимог ст.111 ЦПК 2004 року.

Наведені вище обставини позивачі вважали такими, що призвели до порушення їхнього права на доступ до правосуддя та на справедливий суд унаслідок порушення розумного строку розгляду справи упередженим, не установленим законом судом.

Ураховуючи викладене, позивачі просили суд установити (визнати) факт порушення Чугуївським міськсудом їхнього права, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді цивільної справи №636/5302/13-ц; стягнути з Чугуївського міськсуду на їхню користь по 200000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю цього суду; зобов’язати ДКС ужити заходів щодо безспірного списання коштів у наведеному вище розмірі з відповідного рахунку державного бюджету.

Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

Ухвалою Печенізького райсуду від 28.03.2016, залишеною без змін ухвалою АСХО від 6.06.2016, провадження у вказаній справі закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016 касаційну скаргу Особи 1, Особи 2, Особи 3 задоволено. Ухвалу Печенізького райсуду від 28.03.2016 та ухвалу АСХО від 6.06.2016 скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Печенізького райсуду від 23.10.2017 у задоволенні позову Особи 1, Особи 2, Особи 3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів» розгляд питань щодо незаконної відмови в доступі до правосуддя та безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, входить до повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Районний суд не має повноважень перевіряти правовий зміст, законність та обґрунтованість судових рішень, а також процесуальних дій суду. Виключне право перегляду рішень має відповідний суд апеляційної або касаційної інстанції у порядку, передбаченому ЦПК. Крім того, позивачами не доведено причинно-наслідкового зв’язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилаються позивачі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою АСХО від 20.12.2017 апеляційну скаргу Особи 1, Особи 2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що сам факт скасування судових рішень та розгляд справ поза межами визначеного цивільно-процесуальним законодавством строку не може свідчити про наявність протиправних діянь у діях працівників, у тому числі суддів Чугуївського міськсуду. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2018 року Особа 1, Особа 2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції <…>.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що 28.02.2015 Чугуївським міськсудом було ухвалено рішення з перевищенням своїх повноважень на порушення ст.11 ЦПК 2004 року, що підтверджується рішенням АСХО від 28.10.2015, у зв’язку з тим, що позовні вимоги фактично не були розглянуті, а судом було дано оцінку не тим обставинам, на які посилалися позивачі. Вважали, що неодноразове скасування судових рішень та розгляд справи поза межами визначеного цивільно-процесуальним законодавством строку свідчить про протиправність дій Чугуївського міськсуду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2018 року Чугуївський міськсуд подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважав правильним висновок судів про те, що позивачі не довели своїх позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У листопаді 2013 року Особа 1, Особа 2, Особа 3 звернулися до суду з позовом до Шевченківського райсуду, ДКС про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Чугуївського міськсуду від 20.02.2015 у задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням АСХО від 28.10.2015 апеляційну скаргу Особи 1, Особи 3, Особи 2 задоволено частково. Рішення Чугуївського міськсуду від 20.02.2015 скасовано та ухвалено нове — про відмову у задоволенні позову Особи 1, Особи 3, Особи 2.

Наведені вище обставини позивачі вважали такими, що призвели до порушення їхнього права на доступ до правосуддя та на справедливий суд унаслідок порушення розумного строку розгляду справи упередженим, не установленим законом судом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Особи 1, Особи 2 підлягає

частковому задоволенню <…>.

Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права

Відповідно до ст.15 ЦПК 2004 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічне положення міститься у ст.19 ЦПК.

Згідно із ч.1 ст.124 Конституції (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій) правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. А відповідно до ч.2 вказаної статті юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 62, 126, 129 Конституції визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов’язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Згідно із чч.1 та 3 ст.6 закону «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на момент розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій), здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 судам роз’яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У постанові Пленуму ВСУ «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» від 12.06.2009 №6 судам роз’яснено, що у розумінні положень ч.1 ст.2, пп.1, 7, 9 ч.1 ст.3, ст.17, ч.3 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб’єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з п.57 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.55 висновку №3 (2002) КРЄС судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.

Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.

Тобто, якщо позивачі вважали, що суд допустив порушення норм права під час розгляду їхньої справи, вони мали можливість оскаржити ухвалені у цих справах судові рішення до судів вищих (апеляційної чи касаційної) інстанцій у порядку та з підстав, визначених у відповідному процесуальному законі.

Щодо цивільної відповідальності, до якої позивачі мали намір притягнути суд-відповідача, КРЄС зазначає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: а) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); б) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; в) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов’язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (п.76 висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Зазначений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, у яких вони здійснюють правосуддя.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов’язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої палати ВС, висловленій у постановах: від 8.05.2018 у справі №521/18287/15-ц (провадження №14-90цс18), від 21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц (провадження №14-399цс18), від 29.05.2019 у справі №489/5045/18 (провадження №14-191цс19).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

На порушення стст.212—214, 315 ЦПК 2004 року, суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Особи 1, Особи 3, Особи 2, не врахували, що суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені, а будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави. Разом з тим позивачі визначили відповідачем у справі суд, а не державу.

Тому провадження у цій справі слід закрити з наведених вище підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.414 ЦПК судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених стст.255 та 257 цього кодексу.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам ст.263 ЦПК та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу ч.1

ст.414 ЦПК є підставою для їхнього скасування із закриттям провадження у справі.

Керуючись стст.400, 409, 414, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1, Особи 2 задовольнити частково.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 23.10.2017 та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20.12.2017 скасувати.

Провадження у справі за позовом Особи 1, Особи 2, Особи 3 до Чугуївського міського суду Харківської області, Державної казначейської служби України про встановлення факту порушення права на справедливий суд та відшкодування моральної шкоди закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Джерело: Закон і Бізнес
65
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА