Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
14.03.2019
АВТОР: Закон і Бізнес

Немотивированный отказ

ВС указал на непоследовательность практики ВСП в принятии решений по результатам рассмотрения рекомендаций ВККС относительно назначения судей. Такое заключение сделал ВС в постановлении №800/551/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Рішення

19 грудня 2018 року

м.Київ

№800/551/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: ВАСИЛЬЄВОЇ І.А.,
Суддів: ПАСІЧНИК С.С., ЮРЧЕНКО В.П., ХАНОВОЇ Р.Ф., ХОХУЛЯКА В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов Особи 2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 7.11.2017 №3603/0/15-17, зобов’язання вчинити певні дії, —

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

Особа 2 звернулась до Вищого адміністративного суду, як суду першої інстанції з позовом до ВРП, в якому, з врахуванням заяви про зміну предмету позову просила суд:

— визнати протиправним та скасувати рішення ВРП «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва» від 7.11.2017 №3603/0/15-17;

— зобов’язати ВРП прийняти рішення про внесення Президентові подання про призначення Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва.

У зв’язку з припинення діяльності ВАС, та початком роботи ВС, на підставі пп.5 п.1 розд.VII «Перехідних положень» КАС (в ред. від 15.12.2017) матеріали справи у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2.01.2018 передані на розгляд колегії суддів ВС: Васильєвій І.А. (головуючий суддя), Пасічник С.С., Юрченко В.П., Хохуляку В.В., Хановій Р.Ф.

Ухвалою ВС від 9.01.2018 справу прийнято судом до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

2.1. Позиція позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що у відповідності до указу Президента від 10.11.2009 №919 Особа 2 призначена на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду строком на 5 років.

Указом Президента від 15.06.2012 №395/2012 Особа 2 переведена в межах п’ятирічного строку на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва.

23.09.2016 Вища кваліфікаційна комісія суддів рекомендувала її для обрання суддею Окружного адміністративного суду м.Києва безстроково. ВРП рішенням від 7.11.2017 відмовила у внесенні подання Президентові про призначення Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва» з посиланням на встановлені першою дисциплінарною палатою ВРП під час розгляду дисциплінарної справи порушення суддею Особою 2 при винесенні 5.12.2013 постанови у справі №826/19281/13-а. На думку ВРП, прийнятим рішенням Особа 2 не обмежила, а заборонила проведення мирних зібрань невизначеному колу осіб та на території, яка не визначена конкретно (у судовому рішенні зазначено «… та прилеглій території»), з врахуванням чого відповідач дійшов висновку про наявність обставин, які викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності позивача критерію доброчесності та професійної етики і є такими, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади, у зв’язку з призначенням її на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва».

Незгоду з прийнятим ВРП рішенням від 7.11.2017 №3603/0/15-17 Особа 2 обґрунтувала тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем:

— без врахування принципу рівності, закріпленого стст.21, 24 Конституції, у зв’язку з протилежним

висновком при прийнятті ВРП рішень за результатами розгляду рекомендацій ВККС щодо призначення суддів за подібних обставин (як приклад: судді Окружного адміністративного суду м.Києва Особа 19, яка 6.01.2014 приймала у даній категорії спорів у спірний період постанову по справі №826/145/14 з аналогічним формулюванням, як і Особа 2, проте відносно неї ВРП 13.04.2017 внесено подання про призначення на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва);

— без додержання права позивача на повагу до приватного і сімейного життя, гарантованого ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

— з порушенням права Особи 2 на участь у процесі прийняття ВРП рішення стосовно неї.

Крім цього позивач зазначила, що під час дослідження ВРП наявності або відсутності порушень з боку Особи 2 при винесенні постанови у справі №826/19281/13-а, відповідач при оцінці одних і тих самих обставин дійшов протилежних висновків. Зокрема, ПДП ВРП при винесенні 2.08.2017 рішення №2333/1дп/15-17 про відмову у притягненні Особи 2 до дисциплінарної відповідальності у зв’язку зі спливом строку, встановленого законом №1402-VIII для дисциплінарного стягнення дійшла висновків, що порушення норм процесуального права, допущені суддею Особою 2 при винесенні 5.12.2013 постанови у справі №826/19281/13-а не були умисними, та не містять ознак істотного дисциплінарного проступку. Тоді як дослідження тих самих обставин, які покладені в основу прийняття ВРП оскаржуваного рішення, визначені відповідачем достатніми для відмови у внесенні подання про призначення Особи 2 на посаду судді.

В обґрунтування невмотивованості оскаржуваного рішення позивач зазначила на відсутності посилання у спірному рішенні на конкретну підставу, яка викликає обґрунтований сумнів щодо її відповідності критерію доброчесності та професійної етики і є такою, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з її призначенням на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва.

З врахуванням викладених обставин просила суд визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення відповідача, та, з врахуванням вимог ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, просила суд зобов’язати відповідача прийняти рішення про внесення Президентові подання про призначення Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва.

До того ж, в надісланій на адресу суду заяві про зміну підстав позову, позивач зазначила, що в оскаржуваному рішенні ВРП зазначено, що обставини про порушення нею норм процесуального права не були предметом розгляду ВККС при розгляді 23.09.2016 питання про рекомендування її для обрання на посаду судді безстроково, проте, такий висновок є необґрунтованим, оскільки вказані обставини неодноразово були предметом розгляду ВККС під час розгляду питання про рекомендування її на посаду судді безстроково, що підтверджується зокрема письмовими поясненнями, які позивач надавала на запит ВККС стосовно прийнятого нею 5.12.2013 рішення по справі №826/19281/13-а.

2.2. Заперечення відповідача.

Відповідач вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

7.11.2017 ВРП прийнято рішення «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва» №3603/0/15-17. При винесенні вказаного рішення відповідачем досліджувались обставини, встановлені ПДП ВРП в рішенні від 2.08.2017, які не були предметом розгляду ВККС при винесенні рішення 23.09.2016 про рекомендування позивача на посаду судді.

Мотивуючи рішення відповідач дійшов висновку, що Особа 2, приймаючи 5.12.2013 постанову у справі №826/19281/13-а про обмеження реалізації права на мирні зібрання, шляхом заборони проведення таких заходів з 5.12.2013 до 7.01.2014 керувалась тим, що не обмеження таких заходів може створити загрозу здоров’ю населення міста. Проте, на думку ВРП прийнятим рішенням Особа 2 не обмежила, а заборонила мирні зібрання невизначеному колу осіб на території, яку також не було визначено конкретно (у судовому рішенні зазначено «… та прилеглій території»).

Вказані обставини стали підставою для прийняття ВРП 7.11.2017 рішення №3603/0/15-17 «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва», оскільки останні в розумінні вимог ст.79 закону «Про судоустрій і статус суддів» викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності позивача критерію доброчесності та професійної етики і є такими, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з призначенням Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва.

Щодо наявності підстав для оскарження позивачем рішення ВРП, відповідач зауважив, що законодавством наведений виключний перелік підстав для оскарження та скасування рішення ВРП, а оскільки оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, своєчасно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, то підстав для визнання його протиправним та скасування немає.

Разом з цим відповідач просив суд відмовити в задоволенні вимоги про зобов’язання ВРП прийняти рішення про внесення Президентові подання про призначення на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва з огляду на те, що повторний розгляд цього питання суперечить стст.1, 21, 34 закону №1798-VІІІ.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову. Додаткового зазначив, що обставини, які були покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення ВРП не були предметом дослідження ВККС при винесенні рішення про рекомендування обрання Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва безстроково та просив суд врахувати при вирішенні цієї справи висновки Великої палати ВС в постанові від 19.04.2018 у справі №800/546/17 (провадження №11-266сап18).

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Указом Президента від 10.11.2009 №919 Особа 2 призначена на посаду судді ДОАС строком на 5 років.

Указом Президента від 15.06.2012 №395/2012 Особа 2 була переведена суддею в межах п’ятирічного строку до Окружного адміністративного суду м.Києва.

5.12.2013 суддею Особою 2 прийнята постанова у справі №826/19281/13-а, якою задоволений позов Київської міської державної адміністрації, та встановлено обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, мітингів, зборів, тощо) Громадському активу Києва (голова ініціативної групи Особа 12), та іншим суб’єктам і особам, шляхом заборони проведення таких заходів, використання гучномовців, автотехніки, плакатів, встановлення малих архітектурних форм у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі пересувних та тимчасових з 5.12.2013 до 7.01.2014 на вул. Різницькій, вул. Гусовського у м.Києві, та прилеглій території.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2.06.2014 задоволено клопотання Виконавчого органу Київської міської ради про відкликання адміністративного позову по справі №826/19281/13-а, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 5.12.2013 скасовано, позовну заяву Виконавчого органу Київміськради (Київської міської державної адміністрації) залишено без розгляду.

16.04.2014 року Особа 2 звернулась до ВККС із заявою про рекомендування її для обрання на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва безстроково.

ВККС рішенням від 23.06.2016 №147/бо-16 рекомендувала Особу 2 для обрання на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва безстроково.

2.08.2017 ПДП ВРП за результатами розгляду дисциплінарної справи прийнято рішення про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Окружного адміністративного суду м.Києва Особи 2, та припинено дисциплінарне провадження у зв’язку із закінченням строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

В мотивувальній частині рішення ПДП ВРП зроблений висновок, що суддею Особою 2 при прийнятті 5.12.2013 постанови по справі №826/19281/13-а не застосовано практику Європейського суду з прав людини як джерело права, допущено порушення вимог процесуального законодавства, не дотримано обов’язку судді щодо здійснення правосуддя у чіткій відповідності із законом та на засадах верховенства права, а також не залучено до судового розгляду осіб, питання про права і обов’язки яких було вирішено, що мало наслідком порушення невизначеному колу осіб гарантованого міжнародним правом та національним законодавством права мирно збиратися.

Однак, ПДП ВРП вважала, що вказані порушення норм процесуального права, допущені суддею Особою 2 при здійсненні правосуддя не були умисними та не містять ознак дисциплінарного проступку.

Згідно з п.30 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII матеріали та рекомендації ВККС про обрання суддів безстроково, щодо яких на день набрання чинності цим законом Верховною Радою рішення не прийнято, направляються ВР до ВРП протягом десяти днів з дня набрання ним чинності. ВРП на своєму засіданні у пленарному складі вирішує питання щодо кожного судді про його призначення або відмову у призначенні з одночасним поверненням матеріалів ВККС.

Згідно з п.4 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2.06.2016 №1401-VIII ВР 28.10.2016 передала до Вищої ради юстиції подання, документи та рекомендацію ВККС про обрання Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва безстроково, які надійшли на адресу ВРЮ 31.10.2016.

Відповідно до п.13 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VІІІ  зазначено, що матеріали та рекомендації ВККС про обрання суддів безстроково, щодо яких на день набрання чинності законом №1401-VIII рішення не прийнято, розглядаються ВРП в порядку, встановленому гл.2 розд.II цього закону.

Згідно зі ст.36 закону №1798-VІІІ призначення на посаду судді здійснюється Президентом за поданням ВРП, яка ухвалює рішення щодо внесення Президентові подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС, до якої обов’язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.

25.10.2017 членом ВРП Олійник А.С. за результатами перевірки матеріалів про обрання Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва безстроково складений висновок про рекомендування ВРП прийняти рішення про призначення Особи 2 на посаду судді безстроково.

Під час дослідження матеріалів, стосовно кандидата, членом ВРП Олійник А.С. враховано, перебування на розгляді ПДП ВРП дисциплінарної справи, відкритої за заявами Особи 14 (надійшла 29.09.2014), Особи 15 (надійшла 31.07.2014), голови адвокатського об’єднання «Право та закон» Особи 16 (надійшла 25.09.2014), заступника Генерального прокурора Особи 17 (надійшла 4.08.2014) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Окружного адміністративного Суду м.Києва Особи 2 відповідно до закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8.04.2014 №1188-VII. Зокрема, під час прийняття нею постанови 5.12.2013 по справі №826/19281/13-а.

7.11.2017 ВРП, розглянувши рекомендацію ВККС, матеріали про обрання Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва безстроково, та висновок члена ВРП Олійник А.С., прийняла рішення №3603/0/15-17, яким відмовила у внесенні подання Президентові про призначення Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва безстроково.

З врахуванням доводів позовної заяви, заперечень відповідача, а також наданих сторонами в судовому засіданні пояснень, спірним питанням є дотримання процедури прийняття ВРП оскаржуваного рішення, а також обґрунтованість та вмотивованість його прийняття.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Щодо дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 закону «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 року №1798-VІІІ ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Тобто саме на ВРП законодавець поклав обов’язок щодо формування в Україні якісного суддівського корпусу з професійних кадрів високого рівня кваліфікації з урахуванням їхніх особистих та моральних якостей, необхідних для здійснення правосуддя.

Відповідно до чч.1, 2 ст.36 закону №1798-VІІІ установлено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом за поданням ВРП, яка ухвалює рішення щодо внесення Президентові подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС, до якої обов’язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.

Частиною 1 ст.38 закону №1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених законом «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII.

Згідно із ч.1 ст.79 закону №1402-VIII ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.

За приписами чч.4, 5 ст.36 закону №1798-VІІІ на засіданні ВРП кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена ВРП, який визначений доповідачем у цій справі. Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання ВРП у порядку, визначеному цим законом. Неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Відповідно до чч.3, 4 ст.37 закону №1798-VІІІ, рішення щодо внесення Президентові подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів ВРП. Якщо за таке рішення проголосувало менше чотирнадцяти членів, вважається, що ВРП ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові подання про призначення судді на посаду.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу із протоколу засідання ВРП від 7.11.2017 №61, Особа 2 була присутня на засіданні ВРП з розгляду питання щодо внесення Президентові подання про призначення судді на посаду судді та надавала відповіді на поставленні їй в ході засідання запитання. За результатами голосування про відмову у внесенні подання Президентові по кандидату Особи 2: «за» — 13 голосів, «проти» — 6 голосів, «не брали участь у голосуванні» — 0, у зв’язку з чим ВРП прийнято рішення про відмову у внесенні подання Президентові про призначення Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва.

За приписами чч.20, 21 ст.79 закону №1402-VIII у разі відмови у внесенні Президентові подання про призначення судді на посаду, ВРП ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено до ВС у порядку, встановленому процесуальним законом.

Рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано членом ВРП, який брав участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Проаналізувавши рішення ВРП від 7.11.2017, суд зазначає на відсутності підстав, для його скасування, передбачених пп.1, 2 ч.21 ст.79 закону №1402-VIII, оскільки рішення ухвалено повноваженим складом ВРП, підписано всіма її членами, які були присутні на засіданні.

Крім цього, Особа 2 була належним чином повідомлена про засідання, розгляд подання відбувся за її присутності, де остання надавала відповіді на поставленні запитання.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.37 закону №1798-VIII ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові подання про призначення судді на посаду відповідно до п.1 ч.19 ст. 79 закону №1402-VIII тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані ВРП в передбаченому законом порядку, якщо такі відомості не були предметом розгляду ВККС.

Щодо вмотивованості оскаржуваного рішення ВРП в розрізі вимог п.3 ч. 21 ст.79 закону №1402-VIII.

Як встановлено судом, в оскаржуваному рішенні від 7.11.2017 ВРП посилається на те, що» «…. встановлені ПДП ВРП під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Особи 2 порушення норм процесуального права при винесенні постанови 5.12.2013 не були предметом розгляду ВККС під час прийняття 23.09.2016 рішення про рекомендування Особи 2 для обрання на посаду судді безстроково, оскільки порушення, встановлені рішенням ПДП ВРП від 2.08.2017 №2333/1дп/15-17». Проте з такими доводами та мотивами відповідача колегія суддів не може погодитись, з огляду на їх необґрунтованість в оскаржуваному рішенні та невмотивованість і спростування наявними в матеріалах справи документами.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 26.09.2014 на адресу ВККС надійшли скарги:

1) Голови адвокатського об’єднання «ПРАВО та ЗАКОН» на неправомірні дії судді Окружного адміністративного суду м.Києва Особи 2 та притягнення її до дисциплінарної відповідальності, у зв’язку з тим, що при розгляді справи №826/19281/13-а суддя Особа 2 грубо порушила: вимоги Конституції та норми Кодексу адміністративного судочинства щодо строків розгляду справи, та забезпечення права голови ініціативної групи Громадської організації актив

Києва Особи 12 на судовий захист; всупереч нормам КАС станом на час звернення з цією скаргою суддя не направила стороні постанову у справі №826/19281/13-а. На підставі викладеного скаржник просив ВККС ініціювати проведення службового розслідування за вищенаведеним фактом, та притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з займаної посади;

2) громадянина України Особи 18 на неправомірні дії судді Окружного адміністративного суду м.Києва Особи 2 та притягнення її до дисциплінарної відповідальності у відповідності до ст. 83 закону «Про судоустрій і статус суддів», у зв’язку з тим, що при розгляді справи №826/19281/13-а суддя Особа 2: відмовила у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом; умисно порушила норми матеріального права та неналежно ставиться до службових обов’язків.

ВККС на підставі ст.86 закону «Про судоустрій і статус суддів» витребувала у Особи 2 пояснення по суті порушених в скаргах питань, на які 6.02.2015 Особа 2 надала пояснення (зокрема щодо прийняття нею 5.12.2013 постанови у справі №826/19281/13-а), які були прийняті ВККС, про що на останніх міститься вхідний штемпель установи.

Рішеннями від: 29.01.2015, 2.12.2015, 11.04.2016 на підставі стст.74, 76 та 91 закону «Про судоустрій і статус суддів», вимог п.5.2 регламенту ВККС від 8.06.2011 №1802/зп-11 (в ред. станом на момент подання зави) ВККС відклала розгляд питання про рекомендування Особи 2 для обрання на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва безстроково.

Крім цього в матеріалах справи також наявна відповідь ТСК з перевірки суддів судів загальної юрисдикції ВРЮ від 11.01.2016, направлена на адресу ВККС, якою повідомлено Комісію про перебування на розгляді ТСК заяв Особи 14 та Особи 15 щодо перевірки діяльності судді Окружного адміністративного суду м.Києва Особи 2 відповідно до закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», проте перевірка тривала і матеріали перевірки станом на час надання цієї відповіді до ВРЮ не передані.

Надалі, ВРЮ листом від 4.04.2016 повідомила ВККС, що наразі ТСК не завершено передачу до ВРЮ матеріалів за заявами, поданими відповідно до закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Водночас просили ВККС проінформувати, чи були в провадженні ВККС скарги (заяви) на дії суддів (в тому числі Особи 2) та на якій стадії перебувають ці матеріали (з наданням засвідчених копій).

Крім цього, в матеріалах справи наявний лист ВРЮ від 19.09.2016, яким повідомлено ВККС на запит від 9.08.2016 №18-8993/16, що серед переданих ТСК матеріалів наявні заяви, зокрема щодо Особи 2, щодо яких ВРЮ не прийнято рішення.

23.09.2016 ВККС прийняла рішення про рекомендування Особи 2 для обрання на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва безстроково.

Як встановлено судом, на час надходження скарг ВККС керувалась регламентом ВККС від 8.06.2011

№1802/3п-18, а також вимогами закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI.

Разом з цим, у відповідності до вимог п.8.9 Регламенту ВККС від 8.06.2011 №1802/зп-11 (в редакції, чинній на час прийняття ВККС рішення від 23.09.2016) встановлено, що кандидат, вирішення питання про розгляд заяви якого про рекомендування для обрання безстроково винесено на розгляд комісії, повідомляється про дату, час і місце засідання в порядку, визначеному цим регламентом.

Комісія на засіданні перевіряє відомості про кандидата, які подані ним разом із заявою, досліджує інформацію з суддівського досьє, враховує показники розгляду кандидатом справ за час його роботи на посаді судді, а також у випадках, передбачених законом, враховує результати його кваліфікаційного оцінювання. Комісія також досліджує інші матеріали, отримані за результатами перевірки дотримання кандидатом на посаду судді безстроково вимог ст.127 Конституції, стст.54, 65 закону «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на наявні в матеріалах справи документи, в тому числі: надання 6.02.2015 Особою 2 письмових пояснень щодо прийняття нею 5.12.2013 постанови у справі №826/19281/13-а, які були прийняті ВККС, і комісією неодноразово відкладався розгляд питання про рекомендування на посаду судді безстроково, неможливо стверджувати, що з врахуванням вимог п.8.9 регламенту ВККС питання прийняття суддею постанови 5.12.2013 не були предметом розгляду ВККС при вирішенні питання про рекомендування Особи 2 для обрання на посаду судді безстроково.

До того ж, в рішенні від 23.09.2016 ВККС, надаючи рекомендацію про обрання Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва безстроково зробила висновок, що за результатами перевірки звернень щодо професійної діяльності кандидата на посаду судді, які надійшли до комісії, не встановлено визначених законом обставин, що перешкоджають рекомендуванню її для обрання на посаду судді безстроково.

Проте, Вища рада правосуддя не надала жодної оцінки наведеним обставинам в оскаржуваному рішенні під час висновку, що: «порушення норм процесуального права при винесенні постанови 5 грудня 2013 року не були предметом розгляду ВККС в рішенні від 23.09.2016 року».

Разом з цим, у відповідності до ч.1 ст.2 КАС, розглядаючи адміністративну справу, суд повинен керуватися тим, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди при розгляді справ застосовують конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Статтею 6 конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов’язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю — змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.93 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов’язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Такі твердження узгоджуються й з обов’язком ВРП мотивувати своє рішення, який закріплений, зокрема, у п.10.6 її регламенту, затвердженого рішенням ВРП від 24.01.2017 №52/0/15-17, відповідно до якого в разі відмови у внесенні подання рішення повинне бути вмотивованим, містити посилання на визначені законом підстави, з яких Рада дійшла відповідних висновків.

Рекомендацією Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від

11.03.80 №R (80) 2 визначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень.

При цьому, згідно з позицією ЄСПЛ щодо судового контролю за дискреційними адміністративними актами, національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об’єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п.111 рішення від 31.07.2008 у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки»; п.44 рішення від 22.11.95 у справі «Брайєн проти Об’єднаного Королівства»; п.156—157, 159 рішення від 21.07.2011 у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру»; п.47—56 рішення від 2.12.2010 у справі «Путтер проти Болгарії»).

Тобто при розгляді справи, суди не повинні обмежуватися з’ясуванням лише визначених законом №1402-VIII підстав для оскарження рішення ВРП, а вирішувати таку справу з урахуванням засад адміністративного судочинства ретельно дослідивши дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення положень ч.19 ст.79 закону №1402-VIII.

Оцінка ВС мотивів та обґрунтованості оскаржуваного рішення ВРП не є втручанням у її дискреційні повноваження.

Аналогічного висновку дійшла ВП ВС у справі №800/539/17 (П/9901/69/18), провадження №11-710асі18.

Як встановлено судом, підставою для відмови у внесенні подання Президентові про призначення Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва відповідач визначив обставини та мотиви, які були предметом дослідження ПДП ВРП при розгляді дисциплінарної справи стосовно Особи 2 щодо ухвалення нею постанови від 5.12.2013 по справі №826/19281/13-а, за результатами розгляду яких ВРП в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначила, що: «…факти і обставини, які встановлені ПДП ВРП за результатами розгляду дисциплінарної справи є обставинами, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з призначенням Особи 2 на посаду судді».

Проте, такі висновки ВРП є невмотивованими, з огляду на таке.

ПДП ВРП в рішенні зазначила, що порушення норм процесуального права, допущені суддею Особою 2 при здійсненні правосуддя не були умисними та не містять ознак дисциплінарного проступку, та за результатами розгляду дисциплінарної справи прийняла рішення про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Окружного адміністративного суду м.Києва Особи 2, та припинила дисциплінарне провадження внаслідок закінчення строку притягнення судді до відповідальності, визначеного законом №1402-VIII.

Оцінюючи такий висновок, суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин висновки ВП ВС, викладені в постанові у справі від 22.11.2018 №800/539/17 (П/9901/69/18), провадження №11-710асі18, в якій суд зазначив, що: «….. установлені відповідачем ознаки дисциплінарного проступку, за який закінчився строк притягнення до відповідальності — не можуть бути мотивом для наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням».

Отже, застосування ВРП у рішенні від 7.11.2017 підстави для відмови у внесенні Президентові подання про призначення Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва, передбаченої п.1 ч.19 ст.79 закону №1402-VIII, є необґрунтованим.

Крім того судова колегія звертає увагу на послідовність практики ВРП, на що посилається позивач, як на одну з підстав позову при прийнятті рішень за результатами розгляду рекомендацій ВККС щодо призначення суддів за подібних відносин.

В матеріалах справи міститься рішення ВРП від 13.04.2017 про внесення подання Президентові про призначення Особи 19 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва. При цьому, як встановлено судом, як і у справі Особи 2, ВРП та її дисциплінарний орган розглядали дисциплінарну справу щодо судді Особи 19 за аналогічний проступок (винесення нею 6.01.2014 постанови про встановлення обмеження права на мирні зібрання шляхом заборони проведення таких заходів, використання гучномовців, автотехніки, плакатів, встановлення малих архітектурних форм у вигляді наметів, кіосків, навісів з 8.01.2014 до 8.03.2014 (окрім інших) по вулицях Різницькій та Гусовського у м.Києві, а також на прилеглій території), і рішенням ВРП від 16.09.2016 було відмовлено у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Отже вищевикладені обставини дійсно вказують на непослідовність практики ВРП при прийнятті рішень за результатами розгляду рекомендацій ВККС щодо призначення суддів за подібних обставин.

Така правова позиція також викладена в постанові ВП ВС, викладені у справі від 22.11.2018 №800/539/17 (П/9901/69/18), провадження №11-710асі18.

До того ж колегія суддів не приймає посилання представника відповідача про застосування до даних правовідносин висновків ВП ВС, викладених в постанові від 19.04.2018 у справі №800/546/17 (провадження №11-266сап18) з огляду на те, що предметом дослідження в цій справі було рішення ВРП про відмову у внесенні подання Президентові про призначення Особи 20 на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду, в основу якого покладено дослідження ВРП прийняття Особи 20 постанови у справі №820/111707/13-а, якою суддя (на відміну від судді Особи 2) заборонила право на мирні зібрання особам «без визначення дати припинення заборони на збори», що жодним чином не є аналогічними обставинами, які передували прийняттю ВРП оскаржуваного рішення в справі.

Щодо вимог позивача про зобовязання ВРП прийняти рішення про внесення Президентові подання про призначення Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва суд зазначає наступне.

Призначення судді безстроково це певна послідовність дій ВККС і ВРП з урахуванням п.30 розд.XII «Прикінцеві та перехідні» положення закону «Про судоустрій і статус суддів», отже скасування рішення ВРП не тягне за собою автоматичного прийняття рішення ВРП протилежного за змістом, без проходження певної процедури, передбаченої законом «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись стст.244—250, 255, 262, 266, 295, 297 КАС, Суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Особи 2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 7.11.2017 №3603/0/15-17, зобов’язання вчинити певні дії, — задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 7.11.2017 №3603/0/15-17 «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення Особи 2 на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Рішення в повному обсязі складено 22.12.2018.

Джерело: Закон і Бізнес
102
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА