Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
23.07.2020
АВТОР: Леонід Лазебний

Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, є «іншими кримінально-правовими наслідками діяння»

14 травня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 591/2966/16-к, відмовивши у задоволенні касаційної скарги прокурора, вказав, що закон про кримінальну відповідальність зі зміненим формулюванням тексту ч. 1 ст. 76 КК з диспозитивного на імперативний не має зворотної дії у часі.

Вироком місцевого суду осіб визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі, а відповідно до ст. 104 КК звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Апеляційний суд змінив вирок, вказавши, що ці особи звільняються від відбування покарання з випробуванням на підставі ще й ст. 75 КК. При цьому, відмовив у задоволенні вимоги апеляційної скарги прокурора у частині покладення на засуджених обов’язків, передбачених ст. 76 КК.

У касаційній скарзі прокурор зазначав, що апеляційний суд, звільняючи осіб відповідно до вимог ст.ст. 75104 КК від відбування призначеного покарання з випробуванням, безпідставно не поклав на засуджених обов’язки, зазначені у ст. 76 КК. Вказував на те, що апеляційний суд повинен був керуватися ч. 1 ст. 76 КК у редакції Закону України від 7 вересня 2016 р. № 1492-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених», яка передбачала обов’язок суду вчинити певні дії, наведені у цій статті. Зазначав, що посилання апеляційного суду на вимоги ст. 5 КК є безпідставними, оскільки визначені у ст. 76 КК обов’язки, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, не є видом покарання з огляду на систему покарань, визначену в КК, а є умовами звільнення особи від відбування покарання, невиконання яких тягне за собою припинення випробування.

Залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» від 7 вересня 2016 р. № 1492-VIII, який набрав чинності 8 жовтня 2016 р., ч. 1 ст. 76 КК викладено у редакції, що передбачає імперативність покладення на засуджених обов’язків у разі звільнення їх від відбування покарання з випробуванням, тоді як до моменту набрання цим законом чинності таке покладення обов’язків було диспозитивним, про що свідчить використання відповідно формулювань: «покладає на засудженого обов’язки» та «може покласти на засудженого обов’язки».

На підставі ст. 58 Конституції України на ст. 5 КК, Верховний Суд дійшов висновку, що положення ст. 76 КК щодо визначення обов’язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК.

Із матеріалів кримінального провадження видно, що злочин особи вчинили 30 січня 2016 р., тобто до набрання чинності Законом України від 7 вересня 2016 р. № 1492-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених».

Зазначене, на думку Верховного Суду, свідчить про необхідність застосування ст. 76 КК у тій редакції, що діяла на момент вчинення особами інкримінованих злочинів.

Повний текст рішення

Джерело: lexinform.com.ua
370
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА