Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
23.08.2019
АВТОР: Юлія Гончаренко

Помічник адвоката АО «Barristers»  Юлія Гончаренко про проблемні питання оскарження ухвал слідчих суддів про арешт майна з підстави порушення вимог ч. 5 ст. 171 КПК України

Проблемні питання оскарження ухвал слідчих суддів про арешт майна з підстави порушення вимог ч. 5 ст. 171 КПК України

(пропущення строку звернення слідчим з клопотанням про арешт майна до слідчого судді)

Аналіз судової практики щодо оскарження ухвал слідчих суддів в частині недотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, а саме порушення строку звернення слідчим з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, змушує звернути увагу на неоднозначне трактування положень ч. 3 ст. 172 КПК України судами апеляційної інстанції.

Так, практика суддів Одеського апеляційного суду з цього приводу поділилася на два напрямки. В межах умовно першого з них під час розгляду апеляційних скарг на клопотання про арешт майна вважається, що порушення строку звернення слідчим з клопотанням про арешт майна до слідчого судді є підставою для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин. В межах умовно другого – що порушення вимог ч. 5 ст. 171 КПК України є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді. З огляду на це виникає запитання: яка із наведених позицій узгоджується із положеннями КПК України.

З приводу першого твердження, колегія суддів хоч і визнає факт того, що клопотання подається поза межами строку в порушення вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, проте вказане, на думку колегії суддів, є підставою для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин. Аргументуючи свою позицію, колегія суддів звертає увагу на відсутність клопотання слідчого про поновлення строку на звернення з клопотанням про арешт майна з доводами щодо поважності пропуску цього строку та наголошує, що в такому випадку (у разі порушення вимог ч. 5 ст. 171 КПК України) слідчий суддя зобов’язаний повернути клопотання прокурору для усунення недоліків, посилаючись на положення ч. 3 ст. 172 КПК України. Своєю позицією слідчий суддя тим самим, стає на сторону обвинувачення та дає шанс виправити ситуацію, проте виникає запитання: яким чином можна усунути вказаний «недолік», якщо строк не повернути і чи узгоджується така позиція із положеннями КПК України[1].

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, – слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків – після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Звернувшись до положень статті 171 КПК України, до якої відсилає ч. 3 ст. 172 КПК України, можна побачити, що вказана стаття 171 включає в себе наступні 3 аспекти:

  • суб’єктів звернення з клопотанням про арешт майна до слідчого судді (ч. 1 ст. 171 КПК);
  • вимоги до змісту клопотання про арешт майна (ч.2, 3 ст. 171 КПК України);
  • строк подання клопотання до слідчого судді (ч. 5 ст. 171 КПК України).

Виходячи із буквального трактування положень ч. 3 ст. 172 КПК України, можна зробити висновок, що у разі недотримання будь-яких із зазначених у ст. 171 КПК України вимог – таке клопотання підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Очевидно, що саме із таких міркувань і виходила колегія суддів, зазначаючи, що у разі порушення строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України, слідчі судді зобов’язані повертати клопотання про арешт майна прокурору для усунення недоліків.

Проте подальший аналіз норм КПК України дозволяє зробити інший, більш логічний висновок, оскільки в такому випадку за таких міркувань положення ч. 5 ст. 171 КПК України ні за яких обставин не можуть бути застосовані на практиці. Так, положення ч. 5 ст. 171 КПК України передбачає, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Вищезазначене положення ч. 5 ст. 171 КПК України не узгоджується із вимогами ч. 3 ст. 172 КПК України, згідно з якими «тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку» для усунення прокурором недоліків, «а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків – після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні».

Виникає запитання: тимчасово вилучене майно підлягає негайному поверненні особі, в якої воно було вилучено – відразу після того як було встановлено, що порушено строки, передбачені ч. 5 ст. 171 КПК України чи після спливу встановленого суддею строку» для усунення прокурором недоліків?

Очевидно, що для того щоб застосуванню на практиці підлягали положення і ч. 5 ст. 171 і ч. 3 ст. 172 КПК України, законодавець, у ч. 3 ст. 172 відсилаючи до положень ст. 171 КПК України, мав на увазі саме порушення вимог ч.2, 3 цієї статті, оскільки слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу (ч. 3 ст. 172 КПК України), тобто додержання вимог до змісту клопотання, яке передбачено положеннями саме ч. 2 і 3 ст. 171 КПК України.

Більш того, така позиція узгоджується із іншими подібними нормами КПК України.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 173 КПК України, – ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Тобто в подібних випадках, коли йдеться про пропущення строку розгляду клопотання (ч. 6 ст. 173 КПК України), тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої його було вилучено. Тому аналогічно і пропущення строку подання клопотання до слідчого судді (ч.5 ст. 171 КПК України) має результатом такий самий наслідок у вигляді повернення тимчасово вилученого майна.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, – відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

З огляду на це, повернення особі тимчасово вилученого майна завжди супроводжується відмовою у задоволенні клопотання про арешт.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є  істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При чому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

В даному ж випадку залишається незрозумілим з яких міркувань виходив суд, надаючи перевагу саме ч.3 ст. 172, а не ч. 5 ст. 171 КПК України, тим самим займаючи позицію обвинувачення, що перешкоджає ухвалити законне судове рішення.

А  тому пропущення строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України, є безумовною підставою для скасування ухвали про арешт майна, з чим частково погоджується практика Одеського апеляційного суду.[2]

Проте, на жаль, неоднозначне тлумачення норм КПК України призводить до істотних порушень прав, зокрема, особи, в якої було вилучено майно, а відтак законність та обґрунтованість судового рішення досить часто залежить від складу суду та його трактування норм КПК України без єдиної усталеної позиції. Зазначене аж ніяк не свідчить про законність та неупередженість суду і не сприяє справедливому судовому розгляду, як того вимагають завдання кримінального провадження, а тому подібного роду неузгодження положень КПК України мають бути усунені на законодавчому рівні, аби уникнути подальшого порушення прав в рамках кримінального провадження через їх неоднозначне трактування.

[1] Ухвала Одеського апеляційного суду від 10.07.2017 року, номер провадження: 11-сс/785/1074/17, номер справи місцевого суду: 502/908/17 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67674699

Ухвала Апеляційного суду Одеської області від 11.10.2016 р., номер провадження: 11-сс/785/1401/16, номер справи місцевого суду: 522/17704/16-к, [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62046952

Ухвала Одеського апеляційного суду від 22.05.2019 р., номер провадження: 11-сс/813/692/19, номер справи місцевого суду: 522/21542/18 1-кс/522/23077/19 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82149257

Ухвала Апеляційного суду Одеської області від 17.10.2018 року, номер провадження: 11-сс/785/1546/18, номер справи місцевого суду: 522/509/18 1-кс/522/16101/18 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77376405

[2] Ухвала Одеського апеляційного суду від 13.05.2019 року, номер провадження: 11-сс/813/769/19, номер справи місцевого суду: 496/1498/19   1-кс/496/911/19, [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81871582

Ухвала Апеляційного суду Одеської області від 01.03.2017 року, номер провадження: 11-сс/785/296/17, номер справи місцевого суду: 522/2731/17,1-кс/522/2501/17 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65095821

Ухвала Апеляційного суду Одеської області від 04.07.2017 року, номер провадження: 11-сс/785/1005/17, номер справи місцевого суду: 522/16521/17 17 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67576811

Ухвала Апеляційного суду Одеської області від 23.05.2018 року, номер провадження: 11-сс/785/866/18, номер справи місцевого суду: 522/6432/18  [Електронний ресурс]. Режим доступу:  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74354992

Джерело: BARRISTERS
2041
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА