Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
21.01.2021
АВТОР: Леонід Лазебний

Повернення особою надмірно отриманої соціальної допомоги не виключає притягнення її до кримінальної відповідальності за шахрайство

16 листопада 2020 р. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 159/3357/18 закрила кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, вказавши, що порушення особою порядку оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги за однією з підстав, не може розцінюватися як шахрайство, якщо ця особа мала право на призначення такої допомоги за іншою підставою, визначеною в законодавстві України.

Вироком місцевого суду особу було засуджено за ч.ч. 12 ст. 190 КК, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів їй визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, за те, що вона заволоділа чужим майном шляхом обману, підробила документи й використала їх, а також вчинила такі діяння повторно.

Апеляційний суд скасував цей вирок та призначив статочне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

У касаційній скарзі засуджена зазначала, що її було необґрунтовано піддано кримінальному переслідуванню, адже право на допомогу у неї виникло у зв`язку з хворобою дитини, а факт невідображення у декларації та заяві даних про наявність другої квартири суттєво не вплинув на призначення соціальної допомоги. У подібних випадках Законом України від 1 червня 2000 р. № 1768-ІІІ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (у редакції від 1 січня 2014 р.) передбачено припинення надання допомоги та повернення надміру нарахованих коштів, що тягне цивільно-правову відповідальність.

Верховний Суд вказав, що у контексті вказаного питання ключовим є визначення виду правовідносин (цивільних чи кримінально-правових), пов’язаних із способом отримання допомоги.

Факт установлення законодавцем механізму повернення органу соціального захисту надміру виплачених коштів не виключає притягнення особи за вказані умисні дії саме до кримінальної відповідальності.

Такий механізм не покладає на правопорушника жодних додаткових негативних наслідків, а спрямований на повернення безпідставно набутого майна. Саме з огляду на компенсаційний характер цього механізму він стосується повернення тільки безпідставно набутого майна, тобто лише надміру виплачених коштів.

У цій справі під час здійснення судового та апеляційного провадження не було враховано особливостей Закону № 1768-ІІІ і всупереч п. 12 ст. 7 КПК не з’ясовано, чи мала особа право на соціальну допомогу на іншій, ніж зазначена у її заяві, підставі, хоча від цього, зважаючи на існуючий компенсаційний механізм, залежить правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Доводи в касаційній скарзі про наявність у особи під час звернення до органів соціального захисту права на призначення державної допомоги на іншій підставі, передбаченій ч. 2 ст. 7 Закону № 1768-ІІІ, є слушними. Указаний факт було встановлено у цивільній справі (№ 159/2606/19) апеляційним судом, який зазначив, що єдиним доходом родини є соціальні виплати, особа позбавлена можливості працювати, вона – одинока матір, сама виховує сина з вадами здоров’я, котрий перебуває на диспансерному обліку, потребує постійного лікування та домашнього догляду, а невідображена у деклараціях квартира є житлом довгострокової новобудови, не використовується за цільовим призначенням або ж для здачі в оренду.

Отже, зважаючи на факт наявності у особи підстави для призначення соціальної допомоги, якого не спростовано стороною обвинувачення, ВС дійшов висновку, що під час звернення до органу соціального захисту населення засудженою не було додержано лише порядку оформлення документів (елемент складу цивільно-правого делікту). Проте саме собою наведене порушення не може розцінюватися як шахрайство.

У контексті викладеного, ураховуючи, що у діяннях особи не міститься всіх елементів (ознак) складу злочину шахрайства, її засудження за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК визнано необґрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 17 КПК, змісту примітки до ст. 358 КК щодо обов’язковості наслідків правового характеру як елементу складу цього злочину, засудження особи за підроблення документів, їх використання та вчинення таких діянь повторно також визнано необґрунтованим.

Повний текст рішення

Джерело: lexinform.com.ua
234
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА