Позбавлення особи права на обов’язкову частку у спадщині судом не передбачено ЦК України

Позивач зазначала, що на підставі договору дарування житловий будинок та земельна ділянка  в рівних частках на праві власності належить її бабусі та відповідачу, які склали заповіти та заповідали позивачу усе своє майно.

Після смерті бабусі особа звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом та дізналася, що відповідач також звернувся з заявою про прийняття спадщини. Також позивачу стало відомо, що відповідач скасував складений ним заповіт.

Позивач посилалась на те, що відповідач не має права на обов’язкову частку в спадщині після смерті його дружини, оскільки реалізував своє право на отримання обов’язкової долі, шляхом отримання коштів та речей звичайної домашньої обстановки та вжитку.

Так, позивач вказувала, що відповідач після смерті особи отримав 15 000 грн. і привласнив собі речі звичайної домашньої обстановки та вжитку дружини вартістю більше ніж 50 000 грн.

Суди трьох інстанцій дійшли висновку про відмову у позові.

Суд першої інстанції вказав на те, що ЦК України не містить норм про застосування такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як позбавлення, скасування обов’язкової частки у спадщині, а можливе лише зменшення розміру обов’язкової частки.

ВС, погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, роз’яснив, що право на обов’язкову частку – це суб’єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов’язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов’язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов’язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Суд касаційної інстанції зазначив, що тлумачення абзацу другого частини першої статті 1241 ЦК України свідчить, що зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині можливе з урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б) наявності інших обставин, що мають істотне значення.

А також вказав на те, що позбавлення особи права на обов’язкову частку судом ЦК України не передбачено, хоча особа, яка має право на обов’язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК України (постанова від 30.05.2018 у справі№ 483/597/16-ц).