Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
22.08.2019
АВТОР: BARRISTERS

Прес-реліз АО «Barristers» щодо позиції захисту щодо клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу до Чорного В.Л.

Вночі 17 серпня 2019 року сталася страшна трагедія – під час пожежі загинули і постраждали люди.

А вже через декілька годин о 10:38 фейсбучним указом Президента України було встановлено ключові обставини цієї події: «Токіо Стар». Уночі ми втратили вісім людських життів … через злочинне недбальство та ігнорування елементарних норм протипожежної безпеки», та призначено винуватця цієї трагедії: «Відповідатиме Вадим Чорний, власник так званого готелю» (https://www.facebook.com/zelenskiy95/posts/2311236525793377). Принаймі у сталінські часи процес з публічного визначення винного тривав хоча б декілька днів.

Малоймовірно, що Президент України був знайомий з нашим Клієнтом, чи був вночі-вранці на місці події, знайомився з ще не існуючими на той момент матеріалами досудового розслідування. Позачергове засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуації Одеської облдержадміністрації під головуванням в.о. голови цієї адміністрації Шаталової С.М., на якому обговорювалася пожежа, відбулося лише вдень, після вказаного «указу», протокол засідання містить численні неточності, що вказує на відсутність у комісії інформації як про ймовірні причини пожежі, її локалізацію тощо.

Очевидно, що Президента України хтось ввів в оману з вказаним фейсбучним Указом, яким повністю проігноровано один з ключових конституційних принципів – принцип презумпції невинуватості та інспіровано цілий ряд порушень закону.

Європейський суд з прав людини неодноразово повторював у своїх рішеннях, у тому числі і рішеннях проти України (зокрема, “Шагін проти України”, “Криволапов проти України”), що принцип  презумпції  невинуватості,закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції,  є одним  з аспектів   права  на  справедливий  судовий  розгляд  кримінальної справи,  гарантованого пунктом 1 статті 6. Цей принцип не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, “яку обвинувачено у вчиненні злочину”, є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону,  а й поширюється на заяви, що їх роблять інші державні посадові особи  стосовно  проваджень,  що тривають, у кримінальних справах і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед  оцінку  фактів компетентним судовим органом.  Достатньо мати –  навіть  за  відсутності  будь-якого формального  висновку  – певні підстави припускати,  що відповідна посадова особа вважає обвинуваченого винним. У цьому зв’язку Суд наголосив на тому, як важливо  державним  посадовим особам добирати слова,  оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи,  порушеної проти особи, та  визнання  її  винною в тому чи іншому злочині.  Таким  чином,  слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину, та  чітку заяву,  зроблену за відсутності остаточного вироку,  про те,  що особа вчинила злочин.  Чи  порушує  заява  державної посадової  особи принцип презумпції невинуватості – слід визначати в контексті конкретних обставин,  за яких було зроблено таку заяву.

У недавній справі “Криволапов проти України” Європейський суд з прав людини повторив усталений принцип своєї практики, що пункт 2 статті 6 Конвенції забороняє посадовим особам оголошувати особу винною до винесення їй вироку судом. Посадові особи можуть інформувати громадськість про розслідування у кримінальних справах, наприклад, розкриваючи інформацію про вручення повідомлень про підозру, затримання та зізнання, якщо вони роблять це розсудливо та обачно. Вибір слів є важливим. Суд вказав, що у цій справі зроблені в засобах масової інформації заяви слідчих та посадових осіб Служби безпеки України щодо кримінального провадження проти заявника були далекими від розсудливості та обачності. Вони були очевидною заявою про його винуватість, навіть без уточнення стадії, на якій знаходилося провадження: громадськості була розкрита вся інформація про особу заявника, він був названий вбивцею та фальсифікатором надзвичайно важливої кримінальної справи. Такі заяви посадових осіб держави спонукали громадськість повірити у винуватість заявника та вплинули на оцінку фактів відповідним судовим органом. Отже, Суд дійшов висновку, що було порушено пункт 2 статті 6 Конвенції.

Однак органами поліції та прокуратури вказані «висновки» Президента України очевидно були сприйняті як встановлений факт, як вказівка до дії і замість встановлення дійсних обставин пожежі, розпочалася цілеспрямована діяльність зі створення імітації існування доказової бази вини Чорного В.Л. у будь-чому.

Не виключається, що при доповіді Президенту України про подію та про Чорного В.Л. було «враховано» його активну політичну та громадську позицію, а тому не виключається, що ця справа має і сильне політичне забарвлення.

Апофеозом «успіхів» поліції та прокуратури з цього приводу стало клопотання слідчого про застосування до Чорного В.Л. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості застави, подане до Київського районного суду м. Одеси, та його розгляд слідчим суддею.

Коли адвокати АО «Баррістерс» за три години до судового засідання отримали клопотання та додані до нього матеріали слідчих і прокурорів, то були вражені абстрактністю формулювань підозри, ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, наданою доказовою базою, невідповідністю клопотання вимогам КПК України. У всіх наданих стороною обвинувачення матеріалах (більше 200 аркушів) було відсутнє будь-яке посилання на Чорного В.Л., його винуватість у вказаній пожежі. Матеріали, на які посилався слідчий у своєму клопотанні, взагалі не були надані. Підготувати позицію для захисту від клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, коли не було зрозуміло чи є клієнт підозрюваним, яке саме кримінальне правопорушення (за фактичними обставинами) ставиться йому у вину, які ризики існують, які докази з цього приводу (підозри і ризиків) є у сторони обвинувачення, було надзвичайно важко.

Перше, що спробувала з’ясувати сторона захисту у судовому засіданні, чому це клопотання розглядається в Київському районному суді м. Одеси, адже орган досудового розслідування – слідче управління ГУНП в Одеській області територіально знаходиться в Приморському районі нашого міста – на проспекті Шевченка, буд. 8А (саме ця адреса була зазначена і на постанові заступника начальника ГУНП в Одеській області – начальника слідчого управління про здійснення досудового розслідування слідчою групою від 17 серпня 2019 р.), а за законом такі клопотання подаються «до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування». Слідчий суддя прийшов на допомогу стороні обвинувачення, відразу знайшов у себе на столі наказ поліції про те, що начебто Головне управління Національної поліції в Одеській області зареєстровано по вул. Академіка Філатова в Київському районі м. Одеси і відмовив у вирішенні питання про визначення підсудності клопотання слідчого. Незважаючи на те, що на сайті Головного управління Національної поліції в Одеській області в розділі «Контакти» (https://od.npu.gov.ua/konataktu.html) зазначена адреса: вул. Єврейська, 12, Одеса (це Приморський район м. Одеси); за законом ГУНП – не є органом досудового розслідування; КПК України не містить положення про визначення місця знаходження органу досудового розслідування за місце знаходженням правоохоронного органу; крім того, за інформацією офіційного сайту ГУНП в Одеській області його слідче управління знаходиться за адресою «прос. Шевченка, 8» (https://od.npu.gov.ua/about/struktura/struktura/). Присутні у судовому засіданні слідчі не пояснили де саме знаходяться їх робочі кабінети по вул. Академіка Філатова. Таку цікаву юридичну ілюзію, запропоновану прокуратурою та обґрунтовану слідчим суддею, спробували пояснити на інформаційному веб-ресурсі «Думская» (лонгрид «Главное управление Нацполиции в Одесской области «переехало» в Киевский район, чтобы не иметь дела с судьями Приморского» https://dumskaya.net/news/upravlenie-politcii-v-odesskoy-oblasti-pereehalo-102183/). Ми не станемо коментувати вказану публікацію, зауважимо лише, що доказ про начебто реєстрацію обласної поліції (не слідчого управління) в Київському районі м. Одеси суду надав сам слідчий суддя…

Далі сторона захисту намагалася з’ясувати який процесуальний статус має Чорний В.Л. у цьому кримінальному провадженні, адже запобіжний захід на досудовому розслідуванні може бути застосований лише до підозрюваного. Ані слідчий, допитаний слідчим суддею як свідок, ані прокурор не змогли надати доказів вручення Чорному В.Л. повідомлення про підозру 18 серпня 2019 року в Ізоляторі тимчасового тримання, адже підпису Чорного В.Л. про отримання повідомлення чи відеозапису такого вручення, як це передбачено ст. 136 КПК України суду надано не було. Але було встановлено, що слідчим з порушенням вимог КПК та Закону України  «Про безоплатну правову допомогу» двічі було зроблено спробу призначити Чорному В.Л. захисника за призначенням при тому, що у Чорного В.Л. вже був захисник за договором.

Крім того, слідчий, прокурор не надали будь-яких пояснень, щодо невідповідності часу затримання Чорного В.Л., коли було оформлено протокол затримання (19:13), фактичному моменту затримання – 09:30 (коли Чорний В.Л. самостійно прибув на місце події та був обмежений у свободі пересування поліцейськими, під наглядом яких він постійно перебував в тому числі під час численних, але безрезультатних обшуків в його житлі аж до доставлення увечері до Приморського відділу поліції у м. Одесі).

Слідчий суддя після оголошеної ним «5-хвилинної перерви», яка тривала півтори години, відмовився невідкладно розглядати питання про законність тримання Чорного В.Л. під вартою в ІТТ, відмовився встановлювати наявність у Чорного В.Л. на момент розгляду клопотання статусу підозрюваного, разом з тим, перед тим як відійти відпочивати до ранку наступного дня, ухвалив здійснити слідчому дію, не передбачену будь-яким законом України, – повторно вручити повідомлення про підозру, що й було відразу зроблено свідком у цьому провадженні – слідчим Близнюком В.С. у залі судового засідання під софіти відеокамер журналістів та під наглядом групи прокурорів прокуратури Одеської області, що по ідеї мають здійснювати нагляд за дотриманням законів цим слідчим: Антощук Є.М., Гаркушин Т.А., Моско О.В.

Відразу адвокатом Пономаренком Д.В. було заявлено клопотання про пояснення природи повторного вручення повідомлення про підозру, а коли прокурори і слідчий не змогли дати будь-яку відповідь, заявлено і клопотання про звільнення Чорного В.Л. з-під варти, оскільки на момент т.зв. «повторного вручення повідомлення про підозру» вже давно закінчилися 24 години, передбачені ч. 3 ст. 278 КПК України, яка передбачає, що «у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню». Прокурори знову не спромоглися надати будь-яку відповідь чи рішення з вказаного клопотання.

Вранці 20 серпня 2019 року на початку судового засідання адвокати заявили слідчому судді про те, що його ухвала про т.зв. «повторне вручення повідомлення про підозру» Чорному В.Л. виконана з порушенням інших вимог КПК України – слідчим, який отримав у цьому кримінальному провадженні статус свідка, клопотання слідчого оформлено з порушенням принципу презумпції невинуватості, а тому відповідно до вимог ст. 77 КПК України мав взяти самовідвід або прокурори мали ініціювати процедуру його відсторонення від участі у справі з вказаної підстави. Слідчий суддя чомусь залишив вказану заяву без вирішення.

Далі адвокати заявили відвід групі прокурорів, які не спромоглися у цьому процесі забезпечити елементарну об’єктивність і неупередженість, продемонстрували відсутність нагляду за діяльністю слідчого, жодним чином не відреагували на очевидно незаконні дії слідчого в залі судових засідань під час «повторного вручення повідомлення про підозру», не вжили будь-яких заходів до відсторонення слідчого, допитаного як свідка, від участі у цьому кримінальному провадженні. У задоволені заяви про відвід прокурорів слідчим суддею було відмовлено.

Далі прокурор Антощук спробував надати суду чергову пачку якихось матеріалів, які слідчий суддя своєю ухвалою на місця відмовився приймати через їх неналежність до справи, неякісність копій та відсутність належного оформлення.

Участь прокурорів в доповіді слідчому судді щодо клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу обмежилася зачитанням тексту клопотання слідчого. Жодного клопотання про дослідження будь-яких доказів, матеріалів прокурором не було заявлено і слідчим суддею не досліджувалося, що вказувало на фактичну відсутність таких матеріалів.

Сторона захисту: адвокати і сам Чорним В.Л., в свою чергу звернули увагу слідчого судді на порушення стороною обвинувачення принципу презумпції невинуватості, принципу свободи людини; відсутність будь-яких доказів, що Чорний В.Л. має статус підозрюваного за цим кримінальним провадженням, а тому щодо нього взагалі не може порушуватися питання про застосування запобіжного заходу; вчинення сукупності незаконних дій стороною обвинувачення від незаконного затримання Чорного В.Л. о 09:30 17 серпня 2019 року до т.зв. «повторного вручення повідомлення про підозру» свідком у цій справі та залишення під вартою Чорного В.Л., якому як затриманій особі не було вручено повідомлення про підозру впродовж 24 годин з моменту затримання; про відсутність будь-якого обґрунтування підозри Чорному В.Л. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, зокрема відсутність у клопотанні слідчого відомостей про те, що Чорний В.Л. є власником об’єкта, на якому сталася пожежа, що є відповідальним за пожежну безпеку на вказаному об’єкті, що Чорний В.Л. порушив будь-які встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки. Сторона захисту звернула увагу на те, що клопотання слідчого не містить вказівки на будь-які встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки, які були начебто порушені Чорним В.Л., що є обов’язковим при обґрунтуванні підозри за ч. 2 ст. 270 КК України, про відсутність будь-яких доказів і щодо підозри, і щодо можливих ризиків. Більш того, в наданих стороною обвинувачення слідчому судді документах відсутня вказівка на встановлені органами досудового розслідування причини пожежі. Також адвокатами було надано суду докази, що вказують на те, що власником об’єкту, де сталася пожежа, є інша особа, а щодо іншого об’єкту – об’єкту, яким володіє юридична особа під керівництвом Чорного В.Л., було дотримано усі встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки. Чорний В.Л. звернув увагу, на відсутності його вини у вказаній події, що він сам з’являвся за викликом слідчого, не мав на меті покинути Одесу, вживав заходи до надання допомоги постраждалим і готовність допомагати слідству у повному, всебічному та об’єктивному встановленню усіх обставин.

Все це вказувало на безпідставність затримання Чорного В.Л. і утримання його під вартою впродовж трьох діб, передчасність формування повідомлення про підозру Чорному В.Л. та звернення до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу.

Все це вказувалося, що і слідчий, і прокурор, не вдаючись до вивчення матеріалів провадження, дотримання правової процедури, здорового глузду та належного обґрунтування своїх процесуальних рішень намагалися виконати чиїсь вказівки щодо негайної ізоляції Чорного В.Л. та його цькуванню. Очевидно деякі особи не забули активну громадянську позицію Чорного В.Л., його гострі журналістські публікації та підтримку громадських активістів, журналістів, що опозиційно позиціонують себе до влади.

Тим не менш, після майже двогодинної наради у нарадчій кімнаті слідчий суддя ухвалив застосувати до Чорного В.Л. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без застосування застави.

Відразу після отримання неповного рішення слідчого судді, лише резолютивної частини стороною захисту було підготовлено апеляційну скаргу на вказане рішення та подано до Одеського апеляційного суду.

Очевидні та грубі порушення прав людини, особливо якщо вони сталися за суддівського потурання, не можуть залишатися без негайного та гострого реагування з боку адвокатів.

Довідка: захист Чорного В.Л. здійснюють партнери АО «Barristers» Денис Пономаренко і Юрій Жовтан, а також адвокат, науковий радник АО «Barristers» Микола Пашковський.

Джерело: BARRISTERS
1817
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА