Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
10.03.2020
АВТОР: BARRISTERS

Проблематика подання декларації особами, визначеними у п.3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» – помічник адвоката АО «Ваrristers» Зеленюк Дмитро

Завершується кампанія подання щорічних декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. І хоча тема, здавалося, вже давно вивчена та заїжджена, оскільки процес подання е-декларацій був впроваджений ще у 2016 році, проте досі виникають дискусії щодо необхідності подання декларацій посадовим особам юридичних осіб приватного права.

Непоодинокі випадки,  коли органи досудового розслідування та посадові особи Національного агентства з запобігання корупції намагаються притягнути до відповідальності осіб, які обіймають посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків у юридичних особах приватного права за неподання щорічних декларацій.

Статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено перелік суб’єктів на яких поширюється дія цього Закону.

Зокрема, п.  3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що  суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, – у випадках, передбачених цим Законом.

І хоча Законом не визначено, в яких «випадках, передбачених цим Законом» на службових осіб юридичних осіб приватного права поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», НАЗК пішло шляхом самостійного тлумачення законодавства та вимагають подання декларацій службовими особами юридичних осіб приватного права, засновником яких є держава або у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Такі дії НАЗК явно виходять за межі наданих їм повноважень, оскільки даний орган не уповноважений самостійно визначати суб’єктів на яких поширюється дія Закону чи тлумачити норми законодавства

При цьому, віднесення особи до суб’єктів, на яких поширюється  дія Закону України «Про запобігання корупції» не означає, що такій особі необхідно подавати щорічну декларацію, а також повідомлення про суттєві зміни у майновому становищі, оскільки поняття «суб’єкти, на яких поширюється дія Закону» та «суб’єкти декларування» не є тотожними.

Так, абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що суб’єкти декларування – особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а” і “в” пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов’язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Більш  того, стаття 45 Закону встановлює виключний перелік осіб, які зобов’язані подавати щорічну декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави і місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» суб’єкти, визначені у п.  3) ч. 1 ст. 3 Закону   не можуть бути членами Конкурсної комісії з відбору на посаду Голови Національного агентства, їм забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах, за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень  такі особи можуть бути притягнуті до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Проте такі особи не зобов’язані подавати декларації.

Невірною є практика органів досудового розслідування щодо здійснення досудового розслідування за фактом неподання особою, визначеною у  п. 3) ч. 1 ст. 3 Закону    щорічної декларації ( ч. 1 ст. 366-1 КК України), оскільки відповідно  до примітки до статті 366-1 КК України суб’єктами декларування є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому, як вже зазначалось вище, перелік осіб, визначений  у статті 45 Закону є вичерпним.

Так, Постановою Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року у справі № 757/39517/18-п (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82328588) закрито провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП за відсутності події адміністративного правопорушення.

В зазначеній Постанові суд зазначив, що ПАТ «Українська залізниця» є юридичною особою приватного права, а посадові особи ПАТ «Українська залізниця» є особами, які обіймають посади у юридичній особі приватного права, а тому відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не відносяться до суб`єктів декларування та не зобов`язані подавати декларацію згідно вимог ч. 1 ст. 45 цього Закону.

Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що Законом України «Про запобігання корупції» не визначено випадки, коли особи, які обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, вважаються суб’єктами на яких поширюється дія цього Закону. Ця прогалина зумовлює свавільне трактування посадовими особами НАЗК положень законодавства.

Водночас, навіть самостійне віднесення таких осіб до суб’єктів, на яких поширюється дія Закону, не зумовлює в особи необхідності подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки особи, визначені в п. 3) ч. 1 ст. 3 Закону не є суб’єктами декларування.

Джерело: BARRISTERS
485
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА