інформаційні статті
СУД: Юридична особа не може відповідати за ст. 188-13 КУпАП – відповідальность за неподання декларації боржника (Харківський апеляційний адміністративний суд у справі № 591/87/18 від 23 квітня 2018 р.)
Фабула судового акту: Юридична особа не може відповідати за ст. 188-13 КУпАП.
Таку позицію правників ПП “Романенко і Партнери” підтвердив Харківський апеляційний адміністративний суд, та залишив рішення суду першої інстанції в силі. Постанова набрала законної сили та оскарженню не підлягає.
Матеріал підготував:
в.о. директора приватного підприємства “Романенко і Партнери”,
голова громадської організації “Правниче підприємство “Вокс Юріс”
Євген Романенко
Невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця –
тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
{Кодекс доповнено статтею 188 – 13 згідно із Законом № 2056-III від 19.10.2000 ; текст статті 188 – 13 в редакції Закону № 2677-VI від 04.11.2010; в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 }
Аналізуйте судовий акт: Два діаметрально протилежних рішення про стягнення виконавчого збору при поданні стягувачем заяви про повернення виконавчого документу без виконання (ВС/КГС від 15 лютого 2018р. та ВС/КАС від 22 лютого 2018р.)
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий І інстанції: Сидоренко А.П.
23 квітня 2018 р. м. Харків
Справа № 591/87/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Донець Л.О.
суддів: Гуцала М.І. , Мельнікової Л.В.
за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Сумській області на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27.02.2018 (суддя Сидоренко А.П.), по справі № 591/87/18
за позовом Приватного акціонерного товариства Інститут “Сумипроект”
до Головного територіального управління юстиції у Сумській області (відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби)
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
05.01.2018 року Приватне акціонерне товариство Інститут «Сумипроект» звернувся з позовом до Головного територіального управління юстиції у Сумській області (відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби) далівідповідач), в якому просив скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2017 року за протоколом № 1, яким притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 850 грн, за порушення ст. 188-13 КУпАП, ст.76 Закону України «Про виконавче провадження», та справу закрити.
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 27 лютого 2018 року позов задоволено.
Скасовано постанову від 28 грудня 2017 року начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 про накладення на позивача штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп. у справі про адміністративне правопорушення за ст. 188-13 КУпАП, та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно Приватного акціонерного товариства Інститут «Сумипроект».
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 від 28.12.2017 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за не подачу декларації про доходи та майно, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 188-13 КУпАП, та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог КУпАП України, а тому є незаконною і підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення стосовно позивача закрито.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до статті 188-13 КУпАП, невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця – тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про накладення штрафу є виконавчим документом.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» – за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування)чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Щодо порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст. 244-21 КУпАП, органи державної виконавчої служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог державного виконавця (стаття 188-13).
Від імені органів державної виконавчої служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальники органів державної виконавчої служби, яким безпосередньо підпорядковані державні виконавці.
Згідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Матеріали справи свідчать про те, що 28 грудня 2017 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-13 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
За викладеними в постанові від 28 грудня 2017 року обставинами вбачається, що позивачем не було подано декларацію про доходи та майно до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що як вбачається з положень ст. 188-13 КУпАП, об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку, та обєктивна сторона правопорушення виражається у невиконанні законних вимог державного виконавці щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження. Разом з цим, суб’єктом адміністративного проступку за вказаною статтею може бути як громадяни, так і посадові особи, які досягли відповідного віку.
В своїй апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обовязок щодо виконання рішення.
Враховуючи вкладені в апеляційній скарзі відповідачем доводи, колегія суддів зазначає, що загальні положення і принципи стосовно адміністративної відповідальності юридичних осіб у нормативних актах майже повністю відсутні, у деяких випадках юридичні особи несуть відповідальність нарівні з фізичними особами.
Законодавством наведено окремі загальні положення адміністративної відповідальності юридичних осіб. Так, Кодексом України про адміністративні правопорушення однозначно визначено субєктом проступку виключно фізичну особу, щодо юридичних осіб, то колегія суддів зазначає, що останні можуть бути субєктами правопорушень у випадках, визначених нормами Закону України „Про виконавче провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише в межах своїх повноважень та у спосіб визначений законодавством.
В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що Закон України «Про виконання провадження» є спеціальним законом по відношенню до КУпАП України, тому під час вирішення спору слід застосовувати поняття «боржник», яке міститься в ст. 19 вказаного закону.
Так, пунктом 3 частини 5 наведеної вище статті визначено, що боржник зобовязаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом пяти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
На примусовому виконанні у відповідача перебуває постанова № 254/561 від 27.10.2016 року, де боржником визначено позивача.
Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими.
У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що встановлені обставини свідчать про порушення відповідачем норм чинного законодавства, та ставить під сумнів правомірність винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Колегія суддів вважає, що судове рішення прийнято на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи, без порушення норм матеріального та процесуального права.
В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27.02.2018 по справі № 591/87/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст постанови складено 23.04.2018.