СИРІЙЦЮ, ЯКОГО ВІДМОВИЛИСЯ ПРИЙНЯТИ 38 КРАЇН, ЗАПЛАТЯТЬ 9000 ЄВРО

Особа, яка становила загрозу для національної безпеки Боснії та Герцеговини, в очікуванні висилки перебувала у центрі тимчасового тримання незаконних мігрантів. На фоні відсутності реальної перспективи його депортації таке тримання складало порушення конвенційних гарантій.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Аль Хусін проти Боснії та Герцеговини», № 2 (заява № 10112/16), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Імад Аль Хусін, який народився у Сирії, навчався у колишній Югославії в 1980-х роках і воював в складі іноземної організаційної одиниці моджахедів на стороні Боснії під час війни в 1992-95 рр. Він отримав громадянство Боснії і Герцеговини, яке, втім, було скасоване в 2007 році. Через рік Аль Хусіна помістили в центр тимчасового тримання незаконних мігрантів як особу, яка становить загрозу для національної безпеки. Він подав запит про надання притулку, який відхилили.

В 2011 році був виданий наказ про його депортацію. Але суд встановив, що у разі депортації до Сирії, Аль Хусін зіткнувся би з порушенням його прав, що порушувало статтю 3 (заборона катування) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також суд констатував, що тримання під вартою з 2008 року порушило статтю 5§1 (право на свободу та безпеку), оскільки не було наказу про депортацію. У березні 2012 року органи влади видали новий наказ про депортацію і протягом наступних років продовжували його тримання під вартою з підстав національної безпеки.

Тим часом органи влади намагалася знайти безпечну третю країну, в яку можливо було б депортувати Аль Хусіна. Але країни Європи та Близького Сходу відмовилися прийняти його. У 2016 році він був звільнений з обмеженнями, що стосувалися заборони виїзду з його місця проживання і  зобов’язань звітувати поліції.

Аль Хусін звернувся до ЄСПЛ. Він скаржився на своє тримання під вартою протягом більш ніж восьми років відповідно до статті 5§1  (право на свободу та безпеку), статті 5 §4 (провадження про законність тримання під вартою) та статті 5§5 (право на компенсацію) Конвенції. Він також стверджував, що умови його тримання під вартою порушили статтю 3 (заборона катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження).

Заявник стверджував, що він був віднесений до категорії осіб, які складають ризик для безпеки, органам влади було відомо, жодна третя країна не прийме його і, таким чином, його депортація була неможливою.

Суд у Страсбурзі зазначив, що тримання під вартою могло бути обґрунтованим, якби органами влади були б докладені активні зусилля для організації депортації в третю країну. І це дійсно було ключовим питанням в справі заявника. Суд зазначив, що з вересня 2012 року органи влади почали шукати безпечну третю країну, яка б прийняла заявника. Проте до серпня 2014 року загалом 38 країн відмовилися прийняти його і принаймні з цього дня повинно було бути зрозумілим, що його депортація була приречена на провал.

З серпня 2014 року органи влади зв’язувалися з іншими країнами, в тому числі з Канадою та Казахстаном, надсилали нові запити в Об’єднані Арабські Емірати і Туреччину та безуспішно намагалися організувати зустріч в посольстві Саудівської Аравії. Ці зусилля були невдалими і в кінцевому підсумку він був звільнений, оскільки відповідно до нового Закону про іноземців, він досягнув максимального терміну тримання під вартою.

Суд дійшов висновку, що підстави для тримання під вартою заявника не залишалися дійсними для всього періоду його тримання під вартою через відсутність реальної перспективи його депортації. Тому мало місце порушення його прав протягом останніх періодів.

Суд постановив, що  Боснія і Герцеговина мають виплатити заявникові 9000 євро відшкодування моральної шкоди.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Аль Хусін проти Боснії та Герцеговини», № 2 (заява № 10112/16) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.