“Таємниця досудового розслідування чи сприяння слідчим у вчиненні кримінального злочину?” – адвокат АО “BARRISTERS” Щербина Олександр

Таємниця досудового розслідування чи сприяння слідчим у вчиненні кримінального злочину?

Непоодинокими стали випадки звернень адвокатів до кримінальної канцелярії про надання інформації про призначення клопотань поданих стороною обвинувачення, в порядку ст..171 КПК України, про накладення арешту на майно. Так, адвокатам, на запитувану інформацію, секретарями суду, особливо це стосується судів першої інстанції, зазначається про неможливість розголошення таємниці досудового розслідування з посиланням на ст.. 222 КПК України та штучно блокується доступ до призначень справ до розгляду, що в свою чергу порушує основний принцип змагальності та права на захист.

Проаналізувавши посадову інструкцію секретаря суду що розміщена на інтернет сайті «Судова влада України», до компетенції останнього не входить визначення чи містить запитувана адвокатом інформація таємницю досудового розслідування чи ні. Натомість ст.. 397 КК України чітко вказує на недопущення втручання в діяльність захисника чи представника особи, дана позиція також узгоджується зі ст.. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Виходячи з принципу загальних положень КПК України, а саме п. 15 ч.1 ст. 7, однією складовою із загальних засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними до суду своїх доказів, більш розширеному тлумаченню даної норми є ст.. 22 КПК України.

Аналізуючи диспозицію ч. 1 ст. 27 КПК України, ніхто не може бути обмежений у праві на отримання у суді як усної так і письмової інформації про час, дату та місце проведення судового розгляду, виключна компетенція в частині обмеження належить до компетенції суду.

Відповідно до ст.. 3 КПК України до переліку осіб які мають відношення до кримінального провадження Секретар суду не відноситься, а відтак не являється суб’єктом, що в свою чергу має право визначати можливість надання, або ненадання усної чи письмової інформації учасникам судового розгляду в рамках кримінального процесу.

Окремо необхідно звернути увагу на ст.. 222 КПК України, дійсно ч. 1 згаданої статті зазначає, що Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визначаються можливим. Проте ч. 2 даної статті визначає про необхідність попередження осіб яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. З аналізу ст.. 222 КПК в сукупності з врахуванням ч.1 та ч.2, та логіку відмов у задоволенні надання запитуваної захисником з підстав нерозголошення інформації, адвокатами всієї спільноти можуть бути заявлені відповідні клопотання про допит в якості свідків секретарів суду на території всієї держави оскільки вони підпадають, у такому випадку під критерій визначений ст.. 65 КПК України.

Більше того, під час направлення відповідних Клопотань в порядку 171 КПК України, слідчим, прокурором, не забороняється розголошувати відомості які містяться у самому клопотанні та матеріалами якими воно обґрунтовано, а відтак відсутні правові підстави відмовляти адвокатам, у наданні інформації про дату час та місце проведення судових засідань у цих справах.

Зокрема апаратом судів першої інстанції ігнорується ч.1 ст. 172 КПК України, яка зазначає, що розгляд клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю в тому числі захисника та/або особи яка є володільцем. В такому випадку виникає запитання, – чи не вчинюється працівниками апаратів районних судів злочини?