Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
09.04.2020
АВТОР: Леонід Лазебний

Відмова сторони захисту від ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не обумовлює недопустимості зібраних доказів

Якщо сторона захисту не скористалася своїм правом на доступ до матеріалів досудового розслідування та відмовилася від ознайомлення з ними, а стороною обвинувачення здійснено всі дії, передбачені ст. 290 КПК, то в такому разі підстави для визнання доказів недопустимими відсутні.

11 лютого 2020 р. Верховний Суд у справі № 461/1188/18 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженої, обґрунтовану відмовою суду визнати недопустимими докази через невиконання вимоги про відкриття матеріалів досудового розслідування, від ознайомлення з якими вона сама відмовилася.

Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді 80 годин громадських робіт за те, що вона у приміщенні магазину таємно викрала з прилавку належний іншій особі мобільний телефон.

У касаційній скарзі засуджена попросила скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Стверджувала, що всупереч вимогам ст. 293 КПК прокурор не вручив їй та захиснику копії обвинувального акта та направив його до суду без відповідної розписки, як те передбачено п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК. На цих підставах захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акта, однак суд необґрунтовано відмовив у його задоволенні та всупереч вимогам ч. 12 ст. 290 КПК визнав допустимим доказом відеозапис із камер спостереження в магазині, незважаючи на те, що він не був відкритий стороні захисту при закінченні досудового розслідування згідно вимогами зазначеної статті. На думку засудженої, разом з указаним доказом суд мав визнати недопустимими й похідні від нього докази – протокол огляду та постанову про визнання речовим доказом, які склав слідчий.

Колегія суддів Верховного Суду, вивчивши матеріали справи, з’ясувала, що відповідно до вимог ст. 290 КПК слідчий, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, намагався відкрити доступ до матеріалів досудового розслідування захиснику та підозрюваній, від чого останні відмовились, зазначивши у відповідних повідомленні та розписці.

Тобто, сторона захисту відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 КПК на власний розсуд використала надане їй ст.ст. 290293 КПК право, відмовившись отримувати доступ до матеріалів досудового розслідування та копії обвинувального акта.

За таких обставин прокурор долучив зазначену вище розписку захисника й підозрюваної та направив обвинувальний акт до суду. Тобто вимог п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК прокурор не порушив, тому суд не мав підстав для повернення обвинувального акта, про що необґрунтовано стверджує засуджена.

Разом із тим, з метою забезпечення реалізації стороною захисту своїх процесуальних прав, слідчий у порядку ч. 10 ст. 290 КПК звернувся до слідчого судді з клопотанням про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, який ухвалою слідчого судді було встановлено.

Захисник та підозрювана отримали доступ до матеріалів кримінального провадження, при цьому зазначили у протоколі, що «доступ до доказів, які містяться на диску (компакт-диску, який наявний в матеріалах кримінального провадження, як і до будь-яких відео-аудіоматеріалів) слідчим стороні захисту не надано».

Тобто сторона захисту підтвердила факт надання їй доступу до матеріалів досудового розслідування, при цьому не була позбавлена можливості заявляти перед слідчим клопотання про відображення інформації, що містилася на CD-диску, однак таким правом не скористалася. Із цього приводу місцевий суд допитав слідчого, який пояснив, що пропонував захиснику переглянути відеозапис, який містився на диску, однак захисник написав у протоколі, що диск йому не було надано.

Враховуючи таку процесуальну поведінку сторін кримінального провадження, колегія суддів ВС дійшла висновку, що сторона обвинувачення дотрималася положень ст. 290 КПК на стадії закінчення досудового розслідування, а тому немає підстав для визнання недопустимим доказом відеозапису з камер спостереження в магазині, який було досліджено місцевим судом за участю сторони захисту.

Повний текст рішення

Джерело: lexinform.com.ua
399
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА