Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
05.05.2021
АВТОР: Микола Шевчук

Відмова у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою потерпілого: позиція ВС

У касаційній скарзі потерпілий скаржився, що місцевим судом було порушено його право, як потерпілого на участь у судовому розгляді, оскільки його не було повідомлено про дату слухання кримінального провадження.

Якщо потерпілий у кримінальному провадженні щодо вчинення кримінального проступку подав заяву, в якій висловив згоду з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без його виклику та без проведення судового розгляду, а також ознайомився з обмеженням права апеляційного оскарження, то відмова у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою потерпілого, не є порушенням його права на доступ до суду. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 568/833/20.

Обставини справи

21 липня 2020 року близько 07:15, перебуваючи на пасовищі поблизу господарства, під час словесного конфлікту чоловік завдав іншому по одному удару дерев`яною палицею в область спини та верхньої третини правої ноги, спричинивши потерпілому легких тілесних ушкоджень у вигляді садна, підшкірної гематоми та забою.

За вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2020 року особу визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження) до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Рівненський апеляційний суд ухвалою від 16 жовтня 2020 року відмовив потерпілому у відкритті апеляційного провадження. Суд послався на те, що вирок суду першої інстанції був ухвалений у порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, за результатами розгляду клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. При цьому зазначив, що з апеляційної скарги потерпілого вбачається, що ним оскаржується вирок з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, що не ґрунтується на вимогах ч. 2 ст. 302 КПК, зміст якої було роз’яснено обом учасникам справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами обвинуваченого і потерпілого про розгляд обвинувального акта в суді у спрощеному провадженні за їх відсутності.

У касаційній скарзі потерпілий порушив питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що місцевим судом було порушено його право, як потерпілого на участь у судовому розгляді, оскільки його не було повідомлено про дату слухання вказаного кримінального провадження. Стверджував, що на досудовому слідстві згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні він не давав, а заява щодо надання такої згоди, яка є в матеріалах провадження, – сфабрикована. Крім того, вказує, що в апеляційній інстанції ним вирок був оскаржений з приводу його неповідомлення про дату, час і місце розгляду справи як потерпілого, а не з приводу розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, як про це зазначено в ухвалі апеляційного суду.

Позиція ККС: судові рішення залишено без зміни. За матеріалами провадження встановлено, що ухвалою судді місцевого суду в підготовчому судовому засіданні було постановлено здійснювати розгляд кримінального провадження без виклику учасників провадження, оскільки потерпілий подав заяву, в якій зазначив, що згодний зі встановленими під час досудового розслідування обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК, та згодний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без його виклику та без проведення судового розгляду. Тобто суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 382 КПК не визнав за необхідне викликати учасників кримінального провадження, оскільки це є правом, а не обов’язком суду. За таких обставин, на думку Суду, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Джерело: Судебно-юридическая газета
164
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА