Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
22.04.2020
АВТОР: Закон і Бізнес

ВС объяснил, когда лицу полагается компенсация за составленный на него протокол

Закрытие судом дела ввиду отсутствия состава админправонарушения свидетельствует о незаконных действиях должностных лиц, инициировавших и ведших это производство. Такое заключение сделал ВС в постановлении №640/16169/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

5 лютого 2020 року                         

м.Київ                              

№640/16169/17

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СТУПАК О. В.,
суддів: ГУЛЕЙКОВА І.Ю., ПОГРІБНОГО С.О., УСИКА Г.І. (суддя-доповідач) —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 20.11.2017 та постанову Апеляційного суду Харківської області від 29.01.2018,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції м.Харкова про відшкодування шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 8.06.2017 наряд УПП м.Харкова прибув за адресою: м.Харків вул. Генерала Удовиченка, 200 за викликом Особи 2, який незаконно намагався поставити паркан на його земельній ділянці. Замість того щоб захистити його права, наряд патрульної поліції почав відтягувати його та дружину, щоб вони не перешкоджали захопленню ділянки, попередивши, що в разі невиконання таких вимог вони будуть затримані. Оскільки він намагався не давати ставити паркан на своїй ділянці, працівники поліції затримали його та дружину й доставили до Київського райвідділу поліції м.Харкова, де відносно них були складені протоколи за стст.173 та 185 Кодексу про адміністративні правопорушення. Після незаконного затримання та складання протоколів вони повернулися додому, де виявили, що половина належної їм ділянки відгороджена парканом.

Указував на те, що у 2015 році Особа 3 зверталася до суду з позовом до Особb 1 про усунення перешкод у користуванні ділянкою. Однак у подальшому вдалася до злочинного захоплення ділянки із залученням працівників патрульної поліції, які стали співучасниками самовільного захоплення Особою 3 частини належної йому ділянки.

Посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій працівників поліції йому було завдано моральну та майнову шкоду, яка полягає у відібранні в нього майна (7 соток ділянки та паркану), просив стягнути з УПП м.Харкова на відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн. та майнової шкоди 25000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського райсуду м.Харкова від 20.11.2017 у задоволенні позову Особи 1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що протоколи про адмінправопорушення від 8.06.2017 складені відносно нього відповідно до вимог стст.254, 255 КпАП з додержанням вимог ст.256 КпАП, із зазначенням місця, часу та суті вчинених правопорушень. Зазначені протоколи не є актами, які встановлюють, змінюють чи скасовують норми права у відповідній сфері відносин або породжують права й обов’язки для позивача. Протокол про адмінправопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до ст.251 КпАП є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адмінправопорушення й не може бути скасований. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій працівника УПП м.Харкова при складанні відносно нього протоколів за стст.173, 185 КпАП, наявності причинного зв’язку між шкодою та протиправним діями відповідача та вини відповідача в заподіянні моральної шкоди. Крім того, позивач не навів обґрунтування розміру шкоди та того, якими доказами це підтверджується, а також доказів на підтвердження заволодіння його ділянкою злочинним шляхом та злочинної співучасті працівників відповідача у скоєнні злочину, унаслідок чого йому була заподіяна майнова та моральна шкода. Постанови Київського райсуду м.Харкова від 31.07.2017, якими провадження у справах про притягнення Особи 1 до адмінвідповідальності за стст.173 та 185 КпАП закриті за відсутності в його діях складу правопорушень, не є доказом на підтвердження неправомірності дій працівників поліції, зокрема, що вони вийшли за межі наданих їм повноважень або діяли в не передбачений законом спосіб.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою АСХО від 29.01.2018 апеляційну скаргу Особи 1 відхилено, рішення Київського райсуду м.Харкова від 20.11.2017 залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. та майнової шкоди в розмірі 25000,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У березні 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга Особи 1, в якій заявник просив скасувати рішення Київського райсуду м.Харкова від 20.11.2017 та постанову АСХО від 29.01.2018, ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки діям працівників УПП м.Харкова щодо його незаконного затримання та складання відносно нього протоколів про адмінправопорушення, оскільки судовими рішеннями провадження у справах про правопорушення були закриті у зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушень. Суди не звернули уваги на те, що працівники поліції, сприяючи незаконним діям щодо захоплення його ділянки, стали співучасниками злочинів, передбачених стст.364, 365 Кримінального кодексу, і що протиправні дії щодо обвинувачення його та дружини у вчиненні адмінправопорушень та сприяння в захопленні належної йому ділянки завдали йому майнової та моральної шкоди. Крім того, наголошував, що суд першої інстанції, на порушення норм процесуального права розглянув справу за його відсутності, чим порушив його право на справедливий суд. Також судами попередніх інстанцій не було розглянуті його клопотання про витребування доказів, що позбавило його можливості довести свої вимоги <…>.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з протоколом від 8.06.2017 про адмінправопорушення, складеним заступником командира роти 2 батальйону 1 УПП м.Харкова, 8.06.2017, о 15:10, Особа 1 на вул. Хвильового, 23-А в м.Харкові здійснював образливе чіпляння до громадян, а саме — Особи 2, чим порушував громадський порядок і спокій громадян, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.173 КпАП.

Постановою Київського райсуду м.Харкова від 31.07.2017 провадження у справі №640/9502/17 про притягнення Особа 1 до адмінвідповідальності, передбаченої ст.173 КпАП, закрито за відсутності в його діях складу адмінправопорушення.

Згідно з протоколом від 8.06.2017 на законну вимогу інспектора припинити правопорушення Особа 1 не відреагував та продовжив вчиняти протиправні дії, тобто вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, за що передбачене адмінвідповідальність за ст.185 КпАП.

Постановою Київського райсуду м.Харкова від 31.07.2017 провадження у справі №640/9502/17 про притягнення Особи 1 до адмінвідповідальності, передбаченої ст.185 КпАП, закрито за відсутності в його діях складу правопорушення.

Висновки ВС та нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.56 Основного Закону, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів держвлади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У ст.23 Цивільного кодексу встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до ч.2 цієї статті моральна шкода полягає:

у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

у душевних стражданнях, яких фізособа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

у душевних стражданнях, яких фізособа зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

у приниженні честі та гідності фізособи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках учинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті — така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом держвлади, їх посадовими та службовими особами (стст.1173, 1174 ЦК).

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів держвлади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв’язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

У п.4 ч.1 ст.2 закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адмінправопорушення.

Тобто здійснення провадження у справі про притягнення до адмінвідповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адмінправопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Особи 1 про відшкодування моральної шкоди, не врахували того, що дії працівників УПП м.Харкова щодо затримання позивача та складання відносно нього протоколів про адмінправопорушення відповідно до положень п.4 ч.1 ст.2 закону є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що Особу 1 притягнуто до відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність у діях працівників УПП м.Харкова при складанні протоколів про правопорушення, передбачених стст.173, 185 КпАП, винних дій є помилковими.

Щодо незалучення належного співвідповідача

Відповідно до ст.33 ЦПК 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.101 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4, судам роз’яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено законом (наприклад ст.9 закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом цього не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має залучити як відповідача орган Державного казначейства.

Суд першої інстанції наведеного не урахував, не дав належної правової оцінки тій обставині, що відшкодування шкоди відповідно до ст.1176 ЦК та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ від 3.08.2011 №845, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, здійснюється за рахунок держави. Тому, установивши, що вимоги позивача пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної працівниками держоргану, яка при наявності законних підстав відшкодовується за рахунок держави, суд першої інстанції, на порушення вимог п.2 ч.6 ст.130 ЦПК 2004 року, не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, не роз’яснив позивачу право заявити клопотання про залучення до участі у справі відповідного органу Держказначейства як співвідповідача і не попередив Особу 1 про наслідки вчинення або невчинення цієї процесуальної дії.

Зазначене дає підстави для висновку, що суд першої інстанцій не сприяв здійсненню ефективного правосуддя, спрямованого на прийняття законного та справедливого рішення, а також захисту прав та інтересів учасників судового розгляду. Крім того, суд першої інстанції відповідно до постанови Пленуму ВСУ №4 мав право самостійно залучити як співвідповідача відповідний орган Держказначейства.

Зважаючи на викладене, ВС дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пп.1 ч.3 ст.411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів.

Колегія суддів ураховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень ВС не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним нового судового рішення.

Урахувавши наведене, ВС дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому відповідно до чч.3, 4 ст.411 ЦПК рішення Київського райсуду м.Харкова від 20.11.2017 та постанова АСХО від 29.01.2018 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.400, 409, 411, 415, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 20.11.2017 та постанову Апеляційного суду Харківської області від 29.01.2018 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Джерело: Закон і Бізнес
479
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА