Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
06.09.2019
АВТОР: Українське право

ВС ВКАЗАВ, ЧИ МОЖЕ ЗВЕРНЕННЯ З ЗАЯВОЮ ПРО ВЧИНЕННЯ ОСОБОЮ АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ БУТИ В ПОДАЛЬШОМУ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним за заявою відповідача, позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ображав нецензурною лайкою відповідача, чим порушив тишу та спокій.

Позивач зазначав, що обвинувачення у вчиненні дій, викладених відповідачем у заяві, спростовані постановою суду, але поширена щодо нього недостовірна інформація про вчинення ним адміністративного правопорушення принизила його честь, гідність та ділову репутацію, внаслідок чого він зазнав моральних страждань. Тому позивач просив суд визнати, що поширені відомості про те, що він вчинив правопорушення, а саме погрожував відповідачу фізичною розправою та висловлювався нецензурно, не відповідають дійсності і принижують його честь, гідність та ділову репутацію, зобов`язати відповідача припинити неправомірні дії щодо приниження його честі, гідності, ділової репутації та стягнути з нього 50 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

Суди всіх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Касаційний цивільний суд зазначив, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Поряд з цим, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Верховний Суд зауважив, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте якщо в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам необхідно враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом із тим, наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Верховний Суд погодився з висновками судів, що інформація, яку позивач просить визнати такою, що не відповідає дійсності, міститься у заяві відповідача, адресованій органу, уповноваженому на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли, зокрема внаслідок адміністративного правопорушення. Тобто відповідач реалізував своє право, передбачене статтею 40 Конституції України, а не здійснив поширення недостовірної інформації щодо позивача. Наведене виключає можливість задовольнити позов із заявлених позивачем підстав (постанова від 29.08.2019 у справі № 126/557/17).

Джерело: Українське право
711
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА