ВС ВКАЗАВ, КОЛИ ЗНІВЕЧЕННЯ ОБЛИЧЧЯ ВВАЖАЄТЬСЯ ТЯЖКИМ ТІЛЕСНИМ УШКОДЖЕННЯМ

Вироком суду, з яким погодився апеляційний суд, особу було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК.

Відповідно до вироку суду засуджений виїхав на перехрестя на червоне світло світлофора, де допустив зіткнення з автомобілем, в результаті чого пасажир цього автомобіля отримала рани обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а також закритий перелом обох кісток правого передпліччя та травму таза, які є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров’я.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що, виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини, наявний на обличчі потерпілої рубець довжиною близько 7 см з деяким опущенням лівого кута рота не можна розцінити як тяжке тілесне ушкодження, оскільки він не є огидним, страхітливим чи таким, що відштовхує, не надає обличчю потерпілої відразливого чи потворного вигляду, а тому не вважали доведеним, що тілесні ушкодження, заподіяні потерпілій, відносяться до категорії тяжких за ознакою непоправного знівечення обличчя.

Представник потерпілої не погодився з тим, що суд кваліфікував дії особи за ч. 1 ст. 286 КК , а не за ч. 2 ст. 286 КК та звернувся до суду касаційної інстанції. Скаржник зазначав, зокрема, про те, що суд безпідставно не взяв до уваги висновок комісійної судово-медичної експертизи, згідно з якою рани обличчя потерпілої зажили рубцем, який сам собою зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, тому це ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнано таким, що знівечило обличчя. Також покликався на те, що ушкодження лицевого нерва спричинило опущення лівого кута рота і порушення міміки обличчя, мови, процесу приймання їжі, який став для потерпілої складним, на що суд також не звернув уваги.

Прокурор теж оскаржив судові рішення та зазначав про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій не за ч. 2 ст. 286 КК, як було пред’явлено обвинувачення, а за ч. 1 цієї статті, не взявши до уваги доказів заподіяння потерпілій тяжкого тілесного ушкодження у виді непоправного знівечення обличчя.

Касаційний кримінальний суд ВС призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу апеляційного суду.

Суд касаційної інстанції зазначив, що тяжким тілесним ушкодженням вважається тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

ВС звернув увагу, що відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року № 6, судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості та механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» роз’яснено, що визначення наявності знівечення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є знівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою судово-медичної експертизи.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи рани м’яких тканин обличчя потерпілої зліва зажили рубцем, який сам собою зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, тому це ушкодження може бути розцінено як тяжке, якщо буде визнано таким, що знівечило обличчя. В описовій частині висновку експерта зазначено, що при обстеженні встановлено явище парезу лицьового нерва зліва, неврологічну слабкість 7 пари лицьового нерва зліва та постановлено діагноз «посттравматична невропатія лицьового нерва зліва».

Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно із загальноприйнятими уявленнями про вигляд людини обличчям є передня частина голови людини, яка виражає її зовнішність, індивідуальність, що за допомогою міміки (руху м’язів обличчя) відображає внутрішній душевний стан, настрої, переживання людини. Знівеченим обличчя вважається тоді, коли воно має неприємний, огидливий вигляд, не властивий нормальному людському обличчю.

ККС ВС дійшов висновку, що суд, при кваліфікації дії особи за ч. 1 ст. 286 КК, безпідставно не взяв до уваги, що виявлені у потерпілої рани м’яких тканин обличчя зліва зажили рубцем, який сам собою зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, а також не врhttp://reyestr.court.gov.ua/Review/78326878аховував таких медичних критеріїв, як ушкодження лицьового нерва, що призвело до асиметрії обличчя – опущення лівого кута рота і порушення міміки обличчя потерпілої, що ускладнило артикуляцію, вплинуло на чіткість мови та звичні для людини процеси, в яких задіяні м’язи обличчя, як то прийом їжі, що негативно впливає не тільки на фізичний, а й на психологічний стан потерпілої (постанова від 29.11.2018 у справі № 711/9623/16-к)