ВС ВИСЛОВИВСЯ ЩОДО КВАЛІФІКАЦІЇ ДІЙ ЯК ВБИВСТВА З КОРИСЛИВИХ МОТИВІВ

За вироком суду особу засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Відповідно до вироку суду особу визнано винуватим та засуджено за те, що він під час спільного вживання спиртних напоїв вчинив напад на потерпілого з метою заволодіння його майном, під час якого завдав один удар рукою в обличчя, а потім завдав ще не менше 5 ударів ногами в ділянки голови і тулубу. Подолавши таким чином волю потерпілого до опору особа заволодів належними потерпілому каблучкою, спортивною кофтою, кросівками, грошовими коштами у сумі 20 грн. 25 коп., вилучив у потерпілого важливі особисті документи – дві банківські картки та з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого шляхом зняття готівки, вимагаючи повідомити вірний пін-код від цієї картки, продовжив застосування небезпечного для життя та здоров’я потерпілого насильства, завдавши не менше десяти ударів руками та ногами в різні частини тіла, а потім клинком складного ножа, який носив при собі, завдав не менше 2 ударів в життєво важливий орган – шию.

У подальшому перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, діючи з корисливих мотивів, з умислом на заподіяння смерті потерпілому, який виник раптово під час розбійного нападу, фрагментом цегли зі значною силою завдав потерпілому не менше 6 ударів в ділянку голови, а потім каменем завдавав йому удари в ділянку голови до тих пір, доки особа не помер на місці злочину від отриманих ушкоджень, не сумісних з життям.

Заволодівши належним потерпілому майном та грошима на загальну суму 1694 грн. 62 коп., засуджений покинув місце вчинення злочину та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.

Апеляційний суд погодився з вироком суду першої інстанції.

Захисник засудженого покликався, зокрема, на те, що умисел на вбивство потерпілого у засудженого виник після фактично завершеного розбійного нападу з метою заволодіння майном, а тому його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України.

Верховний Суд визнав вірною кваліфікацію дій засудженого за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Касаційний кримінальний суд роз’яснив, що учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв’язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов’язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також, коли виник корисливий мотив до початку чи під час вчинення цього злочину.

У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст.115 КК України і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном, тобто ч. 4 ст.187 КК України.

Суд касаційної інстанції зазначив, що встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи свідчать про те, що саме під час вчинення розбою у засудженого виник умисел на вбивство потерпілого, який намагався перешкодити йому заволодіти грошовими коштами шляхом зняття готівки з банківських карток. Тому мотивом позбавлення життя потерпілого, який виник саме під час розбійного нападу, а не після нього, було бажання засудженого отримати матеріальні блага для себе, тому його дії за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України кваліфіковані правильно (як ідеальна сукупність злочинів) (постанова від 04.04.2019 у справі № 210/2789/15-к).