ВС ВИСЛОВИВСЯ ЩОДО МОЖЛИВОСТІ ПЕРЕЗАКРІПЛЕННЯ НОМЕРНИХ ЗНАКІВ ЗА ІНШИМИ ПРИДБАНИМИ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ

Суди розглядали позов особи до регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірною відмову щодо перезакріплення номерного знаку та зобов’язання перезакріпити номерний знак за іншим транспортним засобом, зазначеним позивачем у заяві.

Позивач покликалась на те, що на підставі попередньо поданої заяви здійснювала належним чином внесення щомісячної оплати послуг за зберігання номерного знаку. З метою перезакріплення номерного знаку за іншим транспортним засобом позивач звернулась до відповідача з відповідною заявою, однак отримала відмову в перезакріпленні номерного знаку іншому громадянину.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог. Суди виходили з того, що законодавством не передбачено обов’язку видачі номерних знаків легкових автомобілів, виготовлених відповідно до вимог державних стандартів, які мають комбінацію з чотирьох однакових цифр і в межах від 0001 до 0009, після здачі їх на зберігання у Регіональний сервісний центр у порядку, визначеному чинним законодавством, виключно тому власнику, який здійснював їх замовлення, а навпаки, передбачено можливість перезакріплення таких номерних знаків за зверненням власника за транспортними засобами інших власників.

Відповідач подав касаційну скаргу на рішення судів.

Позиція відповідача полягала в тому, що в процесі реєстрації транспортного засобу не відбувається набуття права власності на номерні знаки, які виконують функцію ідентифікації транспортного засобу під час участі у дорожньому русі, а отже до них не можуть застосовуватись норми права, що регулюють право власності. А, враховуючи невідповідність номерних знаків діючому стандарту, що було досліджено в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції, зазначені номерні знаки не можуть бути видані іншій особі без виготовлення їх як нових, не порушуючи при цьому вимог нормативних документів, що регулюють порядок реєстрації транспортних засобів.

Верховний Суд визнав вірними висновки судів попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції роз’яснив, що номерний знак не є об’єктом права власності у розумінні статті 316 Цивільного кодексу України, а є ідентифікаційним знаком в процедурі державної реєстрації транспортного засобу. Вільний обіг номерного знаку у цивільному обороті не передбачено, а тому реалізація щодо нього особою права вільного володіння та розпорядження не може здійснюватись. При цьому власник транспортного засобу при його реєстрації фактично здійснює відшкодування встановленої нормативним актом вартості номерних знаків, а не придбаває їх у власність, незалежно від розміру такого відшкодування. Підтвердженням цього також є запроваджені пунктом 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів № 1388 обмеження щодо заборони вивезення (пересилання) за межі України номерних знаків, виданих на території України, окремо від транспортних засобів, на які вони видані.

Суд дійшов висновку, що частина друга пункту 5.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них № 379 регулює обіг всіх номерних знаків, крім тих, які мають комбінацію з чотирьох однакових цифр і в межах від 0001 до 0009, та обіг яких регулюється частиною четвертою цього пункту і не передбачає можливість перезакріплення цих номерних знаків за іншою особою, зокрема і безоплатно. Іншому власнику транспортного засобу такі номерні знаки виготовляються як нові та видаються відповідно до вимог чинного законодавства на загальних підставах, тобто із внесенням плати за них відповідно до наказу МВС України від 29 жовтня 2007 року № 432.

Суд зазначив, що дія пункту 5.2 Інструкції № 379 поширюється на випадки відсутності письмової заяви власника транспортного засобу про зберігання номерного знаку та з урахуванням того, що після зняття з обліку автомобіля, позивач передала закріплений номерний знак на зберігання із внесенням плати за таке зберігання, відмова в перезакріпленні номерного знаку з посиланням на пункт 5.2 Інструкції № 379 є безпідставною.

Верховний Суд не прийняв до уваги доводи відповідача щодо унеможливлення перезакріплення номерного знаку за іншим транспортним засобом з підстав їх невідповідності діючим вимогам ДСТУ 4278:2014 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів» у зв’язку зі змінами в символіці, та зазначив, що вказані обставини в розумінні пункту 5.2 Інструкції № 379 не можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви позивача (постанова від 20.03.2019 у справі №214/3586/16-а (2-а/214/106/16).