Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
11.09.2020
АВТОР: Сергей Попов

ВС висловився щодо обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу

ВС роз’яснив, у яких випадках здійснюється виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 501/2316/15-ц, в якій досліджував питання обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Обставини справи

Громадянка України звернулась до суду з позовом до державного підприємства «І», у якому просила:

– поновити їй строк на оскарження наказу директора ДП «І» «Про переміщення працівників підприємства» та наказу директора ДП «І» про переміщення особи;

– визнати наказ директора ДП «І» «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення із штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку займала особа_4, незаконним та скасувати;

–  визнати наказ директора ДП «І» про переміщення особи_4 незаконним та скасувати;

 – визнати наказ першого заступника директора підприємства про припинення трудового договору та звільнення особи_4 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України незаконним та скасувати;

– поновити її в ДП «І» на посаді тальмана четвертого терміналу;

–  стягнути з ДП «І» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26 лютого 2015 року по час ухвалення рішення;

–  допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Позовна заява мотивована тим, що наказ про переміщення працівників підприємства видано з порушенням статті 32 КЗпП України, оскільки переведення було фактичним скороченням штату. Вона не погодилась на переміщення, а відповідач у порушення вимог статей 40 і 43 КЗпП України звільнив її з роботи.

Справа неодноразово розглядалась судами, врешті-решт постановою апеляційного суду Одеської області рішення Іллічівського міського суду Одеської області в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та схвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ДП «І» на користь особи середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2015 року до 8 вересня 2016 року в розмірі 38 685 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, визначивши період вимушеного прогулу з 28 квітня 2015 року до 8 вересня 2016 року, дійшов висновку, що з роботодавця на користь позивача відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 року № 100 (Порядок), підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислення якого розпочинається з дня звільнення особи і закінчується днем її поновлення на роботі.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкрD0слили, що статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильними або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Також ВС наголосив, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, врахував висновки і мотиви скасування судового рішення, викладені Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року, правильно визначив період вимушеного прогулу з 28 квітня 2015 року до 8 вересня 2016 року (з дня звільнення особи по день ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі) та розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахунок якого проведено у відповідності до Порядку.

Колегія суддів відхилила доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд неправильно обчислив середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та не взяв до уваги премії за грудень 2014 року та листопад 2014 року, оскільки, як вбачається з наказу «Про заохочення працівників підприємства» від 12 грудня 2014 року № 191-к, грошова премія за грудень місяць нарахована як святкова. Інші премії є одноразовими, а тому не підлягають врахуванню під час обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Апеляційний суд, визначаючи розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обчислював його, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, тому зазначений розрахунок проведено правильно.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Джерело: Судебно-юридическая газета
256
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА