Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
13.08.2020
АВТОР: Сергей Попов

ВС висловився щодо розмежування грабежу і шахрайства

Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а вилучення майна відбувалося відкрито, то склад шахрайства відсутній.

Якщо ж обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а вилучення майна відбувалося відкрито, то склад шахрайства відсутній, і такі дії потрібно кваліфікувати як грабіж.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 545/1937/18.

Обставини справи

За вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 13 травня 2019 особу засуджено за частиною 2 статті 190 КК до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі частини 4 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного даним вироком за частиною 2 статті 190 КК, та покарання, призначеного за частиною 2 статті 185 КК вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2019 року, особі призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

З матеріалів справи відомо, що особа, діючи повторно та умисно, перебуваючи поблизу будинку, відкрито заволоділа велосипедом, належним особі_2, яким на той час користувався її малолітній, син особа_3, спричинивши потерпілій матеріальної шкоди на суму 1900 грн.

Апеляційний суд, перевіряючи вирок районного суду, ухвалив новий вирок, яким скасовано вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій із частини 2 статті 186 КК на частину 2 статті 190 КК та призначено покарання за вказаною статтею за сукупністю злочинів на підставі частини 4 статті 70 КК.

Особу визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі частини 4 статті 70 КК шляхом часткового складання призначеного покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2019 року і покарання за даним вироком, особі остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

У касаційній скарзі касатор ставив вимогу про зміну вироку апеляційного суду шляхом перекваліфікації його дій на частину 2 статті 190 КК та пом’якшення призначеного покарання.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що виходячи з положень статті 186 КК, грабіж – це відкрите викрадення чужого майна. При цьому викрадення вважається відкритим, якщо воно вчинюється у присутності власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій. Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном, і таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном.

Поряд з наведеним, відповідно до положень статті 190 КК, шахрайство – це заволодіння майном або набуття права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. Отже предметом шахрайства є як чуже майно, так і право на нього. З об’єктивної сторони шахрайство полягає в протиправному заволодінні чужим майном, в набутті права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. При цьому обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності або обов`язковості передачі йому майна чи права на нього. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукання самого потерпілого до передачі йому майна чи уступки права на майно.

ВС зауважив, при шахрайстві потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи права на нього. При цьому, на відміну від відкритого викрадення майна (грабежу), закінченим шахрайство вважається з моменту фактичного одержання винним майна чи права на нього.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов’язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов’язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Якщо ж обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а вилучення майна відбувалося відкрито, то склад шахрайства відсутній, і такі дії потрібно кваліфікувати як грабіж.

Як установив апеляційний суд, потерпілий добровільно не передавав свій велосипед засудженому, що є обов’язковою ознакою шахрайства. Фактично засуджений використав обставини, що об’єктивно склалися на момент грабежу. Тож, обман потерпілого у конкретному випадку був лише способом доступу до чужого майна, вилучаючи яке у присутності малолітнього потерпілого, засуджений розраховував на те, що його дії не будуть сприйматися ним як протиправні.

ВС зауважив, що оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна, то вчинене засудженим суспільно небезпечне діяння не може утворювати шахрайства.

Отже, апеляційний суд правильно кваліфікував дії особи за частиною 2 статті 186 КК. Будь-які суперечності у показаннях свідка особи_3 та потерпілої особи_2 було усунуто під час апеляційного розгляду шляхом повторного їх допиту.

Джерело: Судебно-юридическая газета
467
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА