ВС висловився з приводу визнання висновку судової експертизи недопустимим доказом

Вироком суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні та виправдано його у зв’язку з недоведеністю вчинення злочину, передбаченого ч. 3ст. 286 КК.

Особа обвинувачувався в тому, що він, рухаючись з перевищенням допустимої швидкості, змінив напрямок руху та здійснив маневр перестроювання, внаслідок чого вчинив зіткнення з іншим автомобілем. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій та двоє пасажирів цього автомобіля загинули на місці події.

Виправдовуючи особу, суд зазначив, що орган досудового розслідування не встановив, а прокурор не надав суду беззаперечних належних та допустимих доказів на доведення його винуватості й для цього вичерпано можливості їх отримання. Зокрема, висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи в частині визначення швидкостей руху автомобілів, за участю яких сталася ДТП, суд визнав недопустимим доказом з огляду на суперечливість використаних експертом під час дослідження вихідних даних та їх неузгодженість із сукупністю інших доказів у справі.

Суд послався на доктрину «плоди отруєного дерева» з практики Європейського суду з прав людини та визнав недопустимим і висновок автотехнічної експертизи, оскільки його дані є похідними від висновків, здобутих при проведенні експертизи, попередньо визнаної недопустимим доказом.

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Суд зазначив, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлено, зокрема, порядком оцінки доказів і визначення відповідно до статті 94 КПК їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно зі ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд першої інстанції визнав недопустимим висновок судової транспортно-трасологічної експертизи в частині визначення швидкостей руху автомобілів з огляду на те, що експерт під час її проведення використовував не дані протоколу огляду місця події та схеми до нього, а лише фотознімки, які не є джерелом доказу, що свідчить про використання хибних вихідних даних із численними суперечностями. Також суд, посилаючись на доктрину «плодів отруєного дерева» визнав недопустимим і висновок автотехнічної експертизи, оскільки його дані є похідними від попереднього висновку експертизи.

ККС зазначив, що підставою для визнання зазначених доказів недопустимими була якість змісту документів, складених у ході процесуальних дій, а не порушення вимог процесуальної форми їх призначення чи проведення.

ВС зауважив, що жодної із вищезазначених у законі обставин для визнання доказів недопустимими судами обох інстанцій не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено порушень прав особи, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, тому визнання висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи недопустимим доказом з огляду на суперечливість вихідних даних не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

А суд вправі був дати іншу правову оцінку доказу, у тому числі не брати його до уваги, навівши ґрунтовні мотиви свого рішення, але не визнавати його недопустимим з наведених у вироку мотивів (постанова від 15.02.2018 у справі № 357/14462/14-к).