Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
13.07.2020
АВТОР: Сергій Козлов

«Юридична Газета» про звинувачення у порушенні Правил адвокатської етики у справі про скандал навколо ТРЦ «Французький бульвар», в якій партнер, адвокат АО «Barristers» Олексій Шевчук став на захист колег з АО «ЮФ ILF»

Український юридичний ринок давно не бачив такого, щоб одну з ТОП-компаній звинуватили у порушенні Правил адвокатської етики – і ще й в такій делікатній справі як конфлікт інтересів між клієнтом та адвокатом. Мова, звичайно, йде про скандал навколо ТРЦ «Французький бульвар» та ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 26 червня 2020 р. про відкриття позовного провадження у цивільній справі, де АО «ЮФ ILF» та Тетяну Гавриш особисто звинувачують у порушенні ПАЕ. Сама юридична фірма вже повідомила ЗМІ та колег про свою позицію, в тому числі і на сторінках «Юридичної Газети».

Згодом виявилося, що конфлікт має більше сторін і є значно варіативнішим за банальну корпоративну суперечку. Зокрема, на захист колег став партнер, адвокат АО «Barristers» Олексій Шевчук, голова Комітету ААУ з питань захисту прав адвокатів, який застеріг колег від перетворення професії на театр абсурду. Олексій Шевчук нагадав положення профільного закону, які зобов’язують у таких випадках звертатися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону за робочим місцем адвоката. «Є у клієнта претензії до адвоката, то нехай використовує спосіб захисту, передбачений Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Пише скаргу в КДК і так далі. А що тут має робити суд? Взяти на себе функцію органу адвокатського самоврядування? Якщо ти адвокат, то маєш діяти так, як личить цій професії. Захищайте клієнта в судах, подавайте скарги в кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Але не треба перетворювати адвокатуру на мексиканський серіал, створюючи театр абсурду», – резюмував адвокат на своїй сторінці у Facebook.

Дійсно, конфлікт інтересів, у разі його наявності, звичайно, не має переростати у піар-війну. Порушення адвокатом цього принципу має наслідком виключно і тільки його дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Про що власне зараз ми і хочемо дещо нагадати.

За законом, конфліктом інтересів є суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності (п. 8 ст. 1 закону).

На думку члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, адвоката і науковця Аліни Бірюкової, сьогодні професійні стандарти адвокатської діяльності більшості європейських країн детально регулюють проблеми, пов’язані з конфліктом інтересів у цій сфері. При цьому основні підходи в цьому питанні не вирізняються різноманіттям і зводяться до таких положень:

– адвокат не може консультувати або одночасно представляти двох або більше клієнтів із суперечливими інтересами, а також за обставин, коли інтереси цих клієнтів розвиваються в напрямі можливості виникнення конфлікту;

– адвокату заборонено приймати доручення у справі, в якій він має особисту зацікавленість або його суб’єктивний інтерес протилежний інтересам клієнта. Адвокат не може братися за справу нового клієнта, якщо є ризик порушення таємниці інформації, отриманої від попереднього клієнта, або коли відомості про попереднього клієнта можуть вплинути на справу нового клієнта.

Накопичений досвід країн розвиненої демократії у вирішенні конфліктів інтересів, з якими стикаються адвокати під час здійснення професійної діяльності, сформував відповідні міжнародні стандарти в цій сфері. Наприклад, згідно з Рекомендаціями К (2000) про свободу здійснення професії адвоката, обов’язки адвокатів перед своїми клієнтами повинні передбачати уникнення конфлікту інтересів.

У Генеральних принципах етики адвокатів, прийнятих у 1995 р. Міжнародною асоціацією юристів, зазначається, що адвокати не повинні приймати доручення, якщо інтереси їхніх клієнтів суперечать інтересам самих адвокатів, їх партнерів або інших їхніх клієнтів. Відповідно до вимог Загального кодексу правил для адвокатів країн ЄС, адвокат зобов’язаний припинити обслуговування обох клієнтів у разі вступу їхніх інтересів у взаємну суперечність, а також за виникнення загрози порушення конфіденційності або загрози незалежності самого адвоката.

Також адвокат зобов’язаний утриматися від обслуговування нового клієнта, якщо це здатне викликати виникнення загрози порушення конфіденційності відомостей, що довірені йому попереднім клієнтом, або якщо інформація, що є у розпорядженні адвоката, про стан справ попереднього клієнта здатна стати джерелом переваг для нового клієнта. Вказані вимоги поширюють свою дію на всі випадки як індивідуального, так і колективного здійснення адвокатами професійної діяльності. Проте реально дослідити без вивчення усіх обставин справи та ознайомлення з договорами про надання правової допомоги, чи можна вважати ту чи іншу інформацію як джерело переваги, звичайно, не є можливим.

Різноплановість конкретних життєвих ситуацій, які мають місце в адвокатській практиці, не дає змоги визначити чіткого переліку випадків, які б вказували на наявний або потенційно можливий конфлікт інтересів. Однак спроби виокремити найбільш типові ситуації, в яких є конфлікт інтересів, мають місце в наукових публікаціях. Наприклад, С.О. Деханов до найбільш розповсюджених випадків конфлікту інтересів зараховує такі обставини:

– адвокат за однією і тією ж справою приймає доручення у клієнтів, які мають відверто суперечливі інтереси;

– адвокат бере участь у справі на одній стороні, тоді як раніше він представляв іншу сторону;

– адвокат бере участь у декількох пов’язаних між собою справах в умовах ризику того, що конфіденційна інформація, отримана адвокатом в одному процесі, може бути використана ним в іншому;

– адвокат перебуває у родинних чи інших тісних зв’язках з особою, яка має конфлікт інтересів із клієнтом адвоката;

– адвокат має фінансові зв’язки із стороною, у якої конфлікт інтересів з його клієнтом;

– ділові зв’язки адвоката із клієнтом не дають змоги консультувати останнього неупереджено і незалежно;

– адвокат погоджується прийняти як винагороду за свої послуги акції або долі власності у компанії, якщо вартість акцій або компанії залежить від результатів справи;

– адвокат приймає доручення конкуруючих компаній;

– адвокат виступав від імені різних сторін під час підготовки правових матеріалів із метою підписання угоди між цими сторонами, а надалі веде справи однієї зі сторін в умовах, коли це впливає або може впливати на діяльність іншої сторони.

В будь-якому випадку про виникнення конфлікту інтересів адвокат зобов’язаний невідкладно повідомляти клієнта (п. 3 ч. 1 ст. 21 закону).

Крім цього, адвокату, адвокатському бюро або адвокатському об’єднанню забороняється укладати договір про надання правової допомоги (зобов’язаний відмовитися від виконання договору) у разі:

– наявного конфлікту інтересів (абз. 1 ч. 1 ст. 28 закону);

– за наявності обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів, зокрема, виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його сім’ї або близьких родичів, адвокатського бюро або адвокатського об’єднання, засновником (учасником) якого він є, професійним обов’язкам адвоката (п. 6 абз. 2 ч. 1 ст. 28 закону).

Деталізацію норм закону щодо окремих аспектів конфлікту інтересів містять Правила адвокатської етики та рішення Ради адвокатів України, виконання яких, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 закону, є обов’язковим для адвоката.

Так, в окремих випадках від адвоката вимагається отримання письмового погодження від клієнта. Згідно зі ст. 9 ПАЕ, адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти або захищати одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або вірогідно можуть стати суперечливими, а також за таких обставин надавати їм професійну правничу (правову) допомогу.

У разі отримання адвокатом конфіденційної інформації від клієнта, якому він надавав професійну правничу (правову) допомогу, пов’язаної з інтересами нового клієнта при наданні правничої допомоги, адвокат зобов’язаний отримати письмове погодження клієнтів, між якими виник конфлікт інтересів. Адвокат без письмового погодження з клієнтом, щодо якого виник конфлікт інтересів, не може представляти, захищати клієнта чи надавати йому професійну правничу (правову) допомогу, якщо інтереси клієнта суперечать власним інтересам адвоката.

За відсутності письмового погодження клієнта, у разі виникнення конфлікту інтересів у процесі реалізації адвокатом договору, такий договір має бути розірваний з дотриманням умов, визначених ПАЕ.

В Узагальненні від ВКДКА також говориться про те, що дотримання адвокатом принципу неприпустимості конфлікту інтересів забезпечується на всіх етапах діяльності адвоката:

1) на стадії прийняття доручення клієнта (ст. 20 ПАЕ). Адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об’єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат пов’язаний договором про надання правової допомоги. Адвокат також не має права прийняти доручення, якщо конфлікт інтересів пов’язаний з тим, що адвокат отримав від іншого клієнта конфіденційну інформацію, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством в інший спосіб, яка має перспективу бути використаною при наданні правової допомоги новому клієнту. Ці обмеження не застосовуються в конкретному випадку за письмовою згодою клієнта (клієнтів), інтереси якого (яких) представляє адвокат та є суперечливими.

На вимогу клієнта до укладення договору про надання правової допомоги адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) також має повідомити клієнту обставини, що можуть вплинути на можливе виникнення конфлікту інтересів. Таке інформування, відповідно до ч. 1 ст. 16 ПАЕ, в тому числі забезпечує вільний вибір клієнтом адвоката;

2) у процесі виконання доручення клієнта (ст. 34 ПАЕ). У випадку, коли адвокат дізнався про існування конфлікту інтересів між інтересами цього та інших клієнтів, а також інших осіб за обставин, зазначених у ст. 20 ПАЕ, він повинен розірвати договір з клієнтом (чи кількома з клієнтів) та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, якщо не буде отримано відповідної письмової згоди клієнта (клієнтів) на подальше представництво його (їх) інтересів цим адвокатом;

3) після виконання доручення клієнта (ч. 2 ст. 35 ПАЕ). Обов’язки адвоката, що випливають із принципу уникнення конфлікту інтересів, продовжують діяти і після завершення виконання адвокатом договору.

Натомість, якщо вже говорити про ситуацію, про яку ми згадували вище, то у відносинах з клієнтом – юридичною особою правила щодо конфлікту інтересів мають певні особливості застосування, встановлені ст. 39 ПАЕ.

Зрозуміло, що на відносини щодо надання професійної правничої (правової) допомоги клієнту – юридичній особі в повному обсязі поширюються норми Правил, що регламентують поведінку адвоката в ситуаціях наявності або наступного виникнення конфлікту інтересів.

Якщо ж в спілкуванні з посадовими особами, службовцями та іншими працівниками клієнта – юридичної особи, пов’язаному з наданням професійної правничої (правової) допомоги цьому клієнту, стає очевидним, що виникає ситуація конфлікту інтересів, адвокат повинен повідомити, що він представляє клієнта – юридичну особу і пояснити свої обов’язки, пов’язані з конфліктом інтересів.

У період дії договору про надання правової допомоги клієнту – юридичній особі адвокат не повинен укладати договорів про надання правової допомоги з особами, які перебувають у трудових, цивільно-правових та інших правовідносинах з клієнтом, якщо це може суперечити інтересам клієнта – юридичній особі. Також адвокат не повинен укладати договори про надання правової допомоги з вищезазначеними особами, якщо він є носієм конфіденційної інформації, отриманої при наданні правової допомоги юридичній особі.

Адвокат не може приймати доручення від клієнта, якщо суть доручення зводиться до необхідності вчинення дій в інтересах такого клієнта, спрямованих на захист його прав, які перебувають в конфлікті інтересів з юридичною особою, в якій адвокат раніше працював, або надавав професійну правничу (правову) допомогу, якщо адвокат володіє інформацією, що може бути використана проти такої юридичної особи.

До речі, у випадку з ILF у ЗМІ є інформація, що спочатку адвокати фірми виступали як медіатори, тобто посередники. Тому тут важливо звернути увагу і на інший аспект – ст. 21 ПАЕ визначає, що адвокат може виступати посередником між клієнтами за умов, якщо:

– між інтересами клієнтів немає конфлікту, або за наявності письмової згоди обох (всіх) клієнтів, інтереси яких представляє адвокат та які є суперечливими;

– адвокат пояснить кожному з клієнтів сутність відносин посередництва і отримає згоду кожного з клієнтів на їх одночасне представництво;

– адвокат має достатні підстави вважати, що зможе зберегти об’єктивність при одночасному представництві інтересів клієнтів і по відношенню до кожного з них виконати свої професійні обов’язки відповідно до закону і вимог правил.

З кожним із клієнтів адвокат має узгоджувати рішення, що приймаються, і забезпечувати належну інформованість кожного з них про всі обставини і міркування, що є необхідними для прийняття виважених рішень по суті доручення.

Адвокат повинен припинити свої дії як посередника та розірвати відповідні договори з кожним із клієнтів, якщо цього вимагає хоча б один з клієнтів, яких він одночасно представляє, або якщо виникають обставини, за яких дотримання викладених вище умов стає неможливим. Якщо дії адвоката як посередника між клієнтами не досягли бажаного клієнтами результату, він не може надалі представляти інтереси жодного з клієнтів з питань, пов’язаних із предметом посередництва (ст. 40 ПАЕ).

Наявність публічного скандалу між колишніми та поточними адвокатами (клієнтами) зобов’язує нас звернути увагу і на загальні етичні засади взаємини між адвокатами, які передбачають дотримання принципу уникнення штучного породження чи поглиблення конфліктів між клієнтами (ч. 2 ст. 50 ПАЕ).

До речі, в англійському праві, на відміну від американського, немає абсолютної заборони щодо ведення адвокатом справ у спорах проти колишнього клієнта. Ключовими питаннями в таких випадках є такі:

– чи володіє адвокат інформацією, яка є конфіденційною для його колишнього клієнта?

– якщо так, то чи є ця інформація значимою у новій справі для нового клієнта настільки, що її розкриття буде несприятливим для колишнього клієнта?

– чи було вжито заходів і забезпечено нерозкриття конфіденційної інформації?

В останньому випадку йдеться про встановлення так званих «інформаційних бар’єрів» усередині адвокатської корпорації, внаслідок яких конфіденційна інформація не може стати відомою тій команді адвокатів у фірмі, які представляють інтереси нового клієнта проти колишнього. Теоретично саме такий підхід доцільно імплементувати і в Україні, а поки що можна порадити лише декілька загальних принципів, які допоможуть усім адвокатам уникати конфлікту інтересів відповідно до чинного законодавства.

По-перше, не варто приймати доручення у разі, якщо інтереси клієнта об’єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат зв’язаний договором про надання правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення конфлікту інтересів.

По-друге, не приймайте доручення, якщо конфлікт інтересів пов’язаний з тим, що адвокат отримав від іншого клієнта конфіденційну інформацію, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством в інший спосіб, яка має перспективу бути використаною при наданні правової допомоги новому клієнту (обмеження може бути скасоване та не застосовується в конкретному випадку за письмовою згодою обох (всіх тих) клієнтів, інтереси яких представляє адвокат та є (або можуть стати) суперечливими за певних умов).

По-третє, не приймайте доручення за умови особистого конфлікту інтересів адвоката чи пов’язаних із ним осіб з інтересами клієнта у випадках, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», або подібних до них такою мірою, що це може вплинути на об’єктивність і незалежність адвоката при виконанні доручення, зокрема, коли виконання доручення суперечить релігійним, політичним та іншим сталим переконанням адвоката.

Джерело: «Юридична газета»
595
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА