Захист прав людини в Інтернеті: нові керівні принципи Ради Європи, що стосуються інтернет-посередників

У Рекомендації щодо ролі та відповідальності інтернет-посередників Комітет міністрів – виконавчий орган Організації – закликає держави визначити засновані на правах людини і верховенстві права рамки, які закріплюють основні зобов’язання держав щодо захисту і просування прав людини в цифровому просторі і відповідні функції посередників.

У Рекомендації зазначається, що відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., як це тлумачиться Європейським судом з прав людини, держави-члени Ради Європи мають зобов’язання забезпечувати права та свободи, закріплені в Конвенції 1950 р., кожному, хто знаходиться в їхній юрисдикції, як в автономному режимі, так і в Інтернеті. Доступ до Інтернету є передумовою для здійснення прав та свобод Конвенції 1950 р. в Інтернеті.

Підвищуючи здатність громадськості шукати, отримувати та поширювати інформацію без втручання та незалежно від кордонів, Інтернет відіграє особливо важливу роль у питанні права на свободу вираження поглядів. Це також дозволяє здійснювати інші права, захищені Конвенцією 1950 р.та її протоколами, такими як право на свободу зібрань та асоціацій та право на освіту, а також забезпечує доступ до знань та культури, а також участь у публічних та політичних дебатах і в демократичному управлінні.

Захист приватності та особистих даних є основою для здійснення та реалізації більшості прав і  свобод, гарантованих Конвенцією 1950 р. Проте Інтернет сприяє збільшенню ризиків та порушень, пов’язаних із конфіденційністю, і посилив розповсюдження певних форм насильства, ненависті та підбурювання до насильства, зокрема на основі статі, расової та релігійної ситуації, які залишаються невідповідними та рідко виправленими чи переслідуваними. Крім того, підйом Інтернету та пов’язані з ним технологічні розробки спричинили значні труднощі для підтримки громадського порядку та національної безпеки, для попередження злочинності та правопорядку, а також для захисту прав інших осіб, включаючи права інтелектуальної власності. Цілі кампанії з дезінформації в Інтернеті, розроблені спеціально для того, щоб сіяти недовіру та плутанину, а також загострити існуючі розбіжності у суспільстві, також можуть мати дестабілізуючий вплив на демократичні процеси.

Верховенство права є передумовою для захисту та сприяння здійсненню прав людини і плюралістичної демократії та участі в їх реалізації. Держави-члени зобов’язані утримуватися від порушення права на свободу вираження поглядів та інших прав людини у цифровому середовищі. Вони також мають позитивний обов’язок захищати права людини та створити безпечне і сприятливе середовище для всіх, щоб вони могли брати участь у публічних дебатах, висловлювати думки та ідеї без страху, в тому числі ті, які ображають, шокують або порушують посадовців чи будь-які верстви населення. Це позитивне зобов’язання забезпечити здійснення та реалізацію прав і свобод включає в себе, завдяки горизонтальному впливу прав людини, захист фізичних осіб від дій приватних осіб шляхом забезпечення відповідності нормативно-правовим засадам. Крім того, гарантії належного процесуального характеру є неодмінними, а доступ до ефективних засобів правового захисту повинен бути спрощений щодо держав та посередників стосовно відповідних послуг.

Відповідно до Керівних принципів ООН щодо бізнесу та прав людини і Рамкової програми “Захист, повага та засоби захисту”, посередники повинні поважати права людини своїх користувачів та сторін, які беруть участь у всіх їхніх діях. Це включає в себе обов’язок діяти відповідно до чинного законодавства та регуляторних рамок. Через роль кількох посередників, їх відповідні обов’язки та захист за законом повинні визначатися щодо конкретних послуг і функцій, які виконуються.

У Рекомендації міститься заклик до держав створювати безпечне і сприятливе онлайнове середовище, в якому посередники, користувачі і всі зацікавлені сторони знають свої права і обов’язки; сприяти розвитку необхідних механізмів саморегулювання і спільного регулювання, а також забезпечувати наявність механізмів розгляду всіх скарг на порушення прав людини в цифровому просторі.

У документі також підкреслюється важливість забезпечення більшої прозорості у всіх процесах модерації контенту. Необхідно просувати програми грамотності щодо ЗМІ для того, щоб користувачі могли користуватися перевагами онлайнового середовища при мінімальному рівні ризиків.