Новини
Останні події, новини зі світу юриспруденції,
інформаційні статті
05.12.2019
АВТОР: Алина Калева

Зловживання процесуальними правами: проблемні питання судової практики

«Задля протидії зловживанню процесуальними правами було спрощено загальний процесуальний регламент ординарної процедури, введено спрощені провадження та поняття професійної правничої допомоги», — Дмитро Луспеник.

Проблема визначення дефініції

У зв’язку із відсутністю у процесуальних кодексах визначення терміну «зловживання процесуальними правами» питання визначення дефініції було покладено на суддів.

Для прикладу зазначимо правові позиції, які були сформульовані Касаційним цивільним та Касаційним господарським судами.

Так, КСЦ ВС, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб’єктивних цивільних процесуальних прав.

ЦГС ВС у справі №905/625/17 надав наступне визначення: «зЗловживання процесуальними правами може бути визначено, як неодноразове оскарження судових рішень, які не підлягають оскарженню, чергове звернення з завідомо безпідставного касаційною скаргою, аналогічною за змістом тих касаційних скарг, у прийнятті яких було відмовлено, тобто, вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи». Такі дії неодмінно перешкоджають справедливому розгляду справи і спрямовані на свідоме затягування судового процесу.

Як зазначила Вікторія Рєзнікова, завідувачка кафедри господарського права КНУ ім.Тараса Шевченка: «Можна виділити 4 основні критерії для визначення зловживання процесуальними правами:

  • зловживати можуть лише ті особи, які беруть участь у справі та наділені відповідними процесуальними правами;
  • недобросовісна поведінка в діях осіб, які зловживають процесуальними правами;
  • прихована мета зловживання правами, яка зажди пов’язана з прямим умислом;
  • має бути присутній інтерес учасника судового процесу, який зловживає правом при оцінці відповідної поведінки».

Зловживаючи процесуальними правами, особа може вдатися до дезінформації суду. Мова йде про неповідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, введення суду в оману, свідоме викривлення фактів у заяві (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України»).

Ознаками зловживання процесуальними правами є:

  • недобросовісність;
  • нечесність;
  • відсутність відкритості поведінки;
  • відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Це підтверджується постановою Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від  11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.

«Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законнім діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій» (окрема думка судді Валентини Сімоненко щодо постанови ВС від 02 жовтня 2019 року у справі №750/3021/18).

Протидія зловживання процесуальними правами

Засобами протидії зловживання процесуальними правами є штраф, розподіл судових витрат.

Розмір штрафу, зокрема, залежить від критерію повторюваності. За одноразове порушення передбачений штраф — 0,3 — 3 прожиткових мінімумів (575,30 — 5763,00 гривень). За повторне або систематичне — 1 — 10 прожиткових мінімумів (1921,00 — 19210,00 гривень).

Суддя Касаційного цивільного суду Сергій Бурлаков навів приклад, коли особа подавала безпідставні заяви до апеляційного суду та кожного разу не сплачувала судовий збір, тим самим затягуючи повернення справи на розгляд до суду першої інстанції (справа №522/10269/14-ц). Суд вирішив, що в такому випадку має місце зловживання процесуальними правами та наклав на заявника штраф.

Зловживання процесуальними правами відбулось у справі №757/32769/15-ц. Адвокат, подаючи касаційну скаргу, достовірно знав, що провадження не може бути відкрито, оскільки постанова суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. За це на адвоката був накладений штраф.

КЦС ВС у справі №149/1100/17 визначив, що подання чисельних безпідставних заяв про відвід суперечить завданням цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України і свідчить про системність зловживання правами.

Разом з тим суд може скасувати власну ухвалу про накладення штрафу у випадку, якщо особа виправила допущене порушення або надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків.

Таким чином, очевидно безпідставний позов залишається без розгляду. При поданні так званого штучного позову чітко виражена відсутність порушеного права та мети його захисту

Дмитро Луспеник, секретар Пленуму Верховного Суду, наголосив: «Задля протидії зловживанню процесуальними правами в кодекси було введено поняття «професійна правнича допомога» — це підвищило якість представництва в суді. Було спрощено загальний процесуальний регламент ординарної процедури, введено спрощені провадження. Крім того, можна говорити про диверсифікацію наказного провадження, яке направлено на протидію зловживання процесуальними правами. На сьогодні немає теоретичних розробок, які б чітко встановлювали визначення тотожного, сутяжницького, аналогічного позову».

Практика Верховного Суду щодо зловживань процесуальними правами

Проаналізувавши практику Верховного Суду, наводимо наступні приклади вирішення питання зловживання процесуальними правами:

  • Подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів: постанова ВС від 02 вересня 2019 року у справі №367/5934/17-ц;
  • використання учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями) та з іншими учасниками процесу: постанова ВП ВС від 07 листопада 2019 року у справі №9901/324/19;
  • подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася: постанова ВП ВС від 29 травня 2019 року у справі №219/10010/17;
  • подання клопотання (заяви, скарги) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин: постанова ВС від 4 листопада 2019 року у справі №497/1094/15-ц;
  • заявлення безпідставного відводу або вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи: постанова ВС від 20 червня 2019 року у справі №530/725/18;
  • подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер: постанова ВС від 11 вересня 2019 року у справі №757/64933/17-ц.

Міжнародно-правове регулювання

Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

З огляду на міжнародну практику становлення та визначення меж зловживання процесуальними правами, варто зазначити правові позиції Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «SalontajiDrobnjak vSerbia» ЄСПЛ визначив: «Правова система має бути спроможною захистити себе від сутяжників, і саме національні органи мають запровадити ефективний судовий механізм захисту щодо позовів таких осіб, без обов’язкового використання заходів, що впливають на обсяг їх дієздатності».

Позов, який подається до суду для розгляду, вважається справжнім та серйозним, якщо лише немає явних показників протилежного, що можуть стати підставою для висновку, що позов є безпідставним (frivolous) або сутяжницьким (vexatious) або йому з інших підстав бракує обґрунтованості, — такого висновку дійшов ЄСПЛ у справі «Kupiec vPoland»

Не суперечить праву доступу до суду накладення судових штрафів з метою попередження безпідставних позовів (рішення ЄСПЛ у справі «Tanbay Tuten vTurkey»)

Встановлення можливості накладення судових штрафів для того, щоб попередити безпідставні звернення до суду та забезпечити належне відправлення правосуддя саме по собі не суперечить праву на доступ до суду. Більш того, базуючись на обставинах справи, відсутні будь-які докази того, що сума штрафу становила для заявниці суттєвий економічний тягар.

Варто зазначили, що Європейський суд з прав людини оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява несумісна з положеннями ЄКПЛ або Протоколів до неї, явно необґрунтована (manifestly ill-founded) або є зловживанням правом на подання заяви (abuse of the right of individual application).

Випадки зловживання процесуальними правами в практиці ЄСПЛ стосуються також:

  • підробки документів («Jian v. Romania»);
  • неповідомлення суду ключової інформації, що має значення для справи («Al-Nashif v. Bulgaria»);
  • подачі скарги від чужого імені («Driifhout v. Netherlands»);
  • використання образливих виразів на адресу держави-відповідача, її представників, самого ЄСПЛ, його співробітників або канцелярії («Rehak v. Chech Republic») тощо.

Отже, як зазначила Тетяна Цувіна, доцент кафедри цивільного процесу Національного юридичного університету ім.Ярослава Мудрого: «Необґрунтованими відповідно до практики ЄСПЛ можуть вважатися скарги, в яких не розкривається сутність порушення ЄКПЛ; скарги, які не підтверджені конкретними фактами та скарги, в яких особа посилається на положення ЄКПЛ, які очевидно незастосовні до обставин, що вказані в заяві, що стали підставою для звернення до ЄСПЛ».

Джерело: Судебно-юридическая газета
2653
ВСІ НОВИНИ НАСТУПНА НОВИНА