ЗВІЛЬНЕННЯ ЗА НЕВИКОНАННЯ УМОВ ТРУДОВОГО КОНТРАКТУ НЕ Є ДИСЦИПЛІНАРНИМ СТЯГНЕННЯМ, ТОМУ ВІДСУТНЯ НЕОБХІДНІСТЬ ВСТАНОВЛЕННЯ ОБСТАВИН, ЯКІ ПЕРЕДБАЧЕНІ СТ. 41 КЗПП УКРАЇНИ

Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ про своє звільнення. Особу було звільнено з займаної посади за пунктом 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Позивач покликалась на відсутність законного обґрунтування і доказів допущення з боку позивача одноразового грубого порушення законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки; а також вказувала, що при звільненні було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки її не було належним чином ознайомлено з наказом про звільнення.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про незаконність оскаржуваного наказу, оскільки відповідачем порушено вимоги трудового законодавства при звільненні позивача, спірний наказ не містив конкретного посилання, яке саме порушення стало підставою для звільнення і які значні наслідки настали в результаті цього для підприємства.

Верховний Суд не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, судові рішення скасував, а у задоволенні позову відмовив.

Суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Суд касаційної інстанції зазначив, що, з огляду на те, що позивач погодився з умовами контракту у тому числі і з підвищеною відповідальністю за порушення його умов, проте не забезпечив належне виконання покладених на нього обов’язків по управлінню підприємством, звільнення особи відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, проведене з дотриманням вимог чинного законодавства.

А судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано, що встановлені порушення директором умов контракту є самостійною підставою для його розірвання за відповідним підпунктом контракту.

ВС зауважив, що звільнення позивача відбулось на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, таке звільнення не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені диспозицією статті 41 КЗпП України (постанова від 17.04.2019 у справі №235/774/18).