Допит, це одна з найпоширеніших слідчих дій, завданням якої є отримання (збирання) доказів або перевірка вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Особа, що викликається на допит, може перебувати в одному з трьох, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цієї слідчої дії статусів: потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного та свідка.

В даній статті ми обговоримо аспекти допиту свідка у кримінальному провадженні, а саме: керівника підприємства чи головного бухгалтера.

Керівник підприємства та головний бухгалтер (головбух), є ключовими фігурами суб’єкта господарювання, оскільки вони відіграють центральну роль у забезпеченні його функціонування та відповідають за прийняття як стратегічних так і операційних рішень. А тому їхня відповідальність набуває багатогранного характеру і охоплює майже всі сфери діяльності підприємства.

Відповідно, участі у допиті має передувати якісна підготовка свідків, в якій закладено 90 відсотків успіху.

Що ж ми розуміємо під успішними результатами допиту ?

Все залежить від конкретної ситуації, але, загалом, основними завданнями є:

• запобігти зміні процесуального статусу свідка на підозрюваного за результатами допиту, тобто подальшому притягненню до кримінальної відповідальності;
• мінімізація майбутньої участі свідка у слідчих та процесуальних діях, тобто відсутність у слідчого подальшого інтересу до свідка, як джерела відомостей, що мають значення для досудового розслідування.

Сам процес підготовки до допиту умовно можна розділити на три взаємопов’язаних та рівно важливих етапи:

• збір інформації про причини та обставини, що слугували підставами для допиту;
• моделювання та відпрацювання самої слідчої дії на основі зібраної інформації;
• відпрацювання самоконтролю емоційного стану майбутнього учасника допиту.

Зазвичай свідок викликається повісткою, в якій зазначається, зокрема, процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа та номер кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик.

В більшості випадків розслідування злочинів в сфері економіки, допиту свідків передує ряд слідчих (розшукових) дій спрямованих на відшукання та вилучення речей та документів, в яких зафіксовані обставини кримінального правопорушення, та які, надалі, і слугуватимуть «вихідним матеріалом» для допиту.

Цими слідчими (розшуковими) діями можуть бути огляд, обшук, тимчасовий доступ до речей і документів.

Зміст ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи зазвичай не висвітлюється у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень, проте, за номером кримінального провадження, зазначеним у повістці про виклик, можна перевірити наявність таких ухвал, що може свідчити про проведення відповідних слідчих (розшукових) дій.

Ухвали про огляд житла чи іншого володіння особи, про тимчасовий доступ до речей і документів, як правило, відображені у Єдиному державному реєстрі судових рішень. З мотивувальної частини ухвал можна дізнатись ряд важливих для підготовки до допиту відомостей:

• фабулу та інші фактичні обставини кримінального правопорушення;
• фізичних та юридичних осіб, дотичних до кримінального правопорушення;
• речі та документи, що становлять інтерес для слідчого та їх значення у кримінальному провадженні.

Наприклад, надання ухвалою слідчого судді тимчасового доступу до фінансово-господарських документів умовного товариства «Х», дає підстави вважати, що слідчого будуть цікавити обставини взаємодії вашого підприємства з даною юридичною особою. Перевірка таких деталей дозволяє заздалегідь скоригувати свідчення та уникнути суперечностей з уже наявними у органу досудового розслідування матеріалами.

Ще одним, не менш важливим, джерелом інформації можуть бути контрагенти, з якими взаємодіє підприємство. Адже не виключено, що за їх участі вже проводились слідчі (розшукові) дії, та вони володіють інформацією, що може бути корисною у підготовці до допиту. А тому тісний контакт та обмін інформацією з діловими партнерами є одним із запобіжників несподіваним сюрпризам від правоохоронних органів.

Надалі можна переходити до моделювання та відпрацювання самої слідчої дії.

Для початку слід проаналізувати зібрану інформацію, визначити реальне відношення суб’єкта господарювання та його посадових осіб до події кримінального правопорушення, наявність доказів їх причетності, що перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування чи можуть бути ним отримані, передбачити можливі наслідки та подальший розвиток подій.

Надалі необхідно спрогнозувати питання, що можуть бути поставлені свідкам та пропрацювати відповіді на них. Якщо якісно та ретельно підійти до цього завдання, то більшість запитань слідчого не стануть несподіванкою для свідка.

Також є певні особливості відповідей на запитання слідчого під час допиту, зокрема:

• відповідаючи на питання не варто повідомляти зайву інформацію, деталі та обставини, про які прямо не запитують. Якщо це можливо, то краще відповісти коротко «так» або «ні», адже зайва інформація народжує зайві запитання.
• в ситуаціях, коли слідчий запитує про певні «незручні» деталі та обставини, варто навпаки вдатись до неконкретизованого, обширного, опису загальновідомих подій з посиланням на норми законодавства та документи, що є у вільному доступі за принципом «про все, і ні про що конкретно».
• пам’ять людини – це складний когнітивний процес, який дозволяє нам запам’ятовувати певні факти та події протягом короткого часу, а інші на все життя, а тому цілком природно, якщо свідок пам’ятає одні обставини і не може точно пригадати інших.

Грамотне застосування та комбінування цих трьох простих принципів дозволить свідку вийти з «найменшими втратами» з більшості неприємних ситуацій, що можуть виникнути під час допиту.

Наприклад, на пряме запитання: «Чи підписували ви договір підряду з умовним ТОВ «А» 15 березня 2023 року ?», оптимально відповідати коротко: «Так» або «Ні», без повідомлення додаткових обставин події.

А на умовне запитання: «Чому підприємство не розглянуло пропозицію ТОВ «В» щодо постачання продукції з аналогічними характеристиками за нижчою ціною ?» доцільно перейти до загального опису ситуації на ринку, забезпечення гарантій економічної безпеки підприємства, визначення критеріїв надійності контрагентів і т.д.

Але слід не забувати про узгодженість позицій між свідками, в тому числі й тими, що можуть з’явитись після допиту керівника та головбуха. Тобто варто прорахувати, кого ще може викликати слідчий для допиту, з працівників вашого підприємства чи контрагентів, для уточнення чи перевірки отриманих від вас показань. Хоча іноді суперечності, навпаки, можуть зіграти на користь, диявол, як кажуть, ховається в деталях.

Досить часто керівника та головного бухгалтера слідчий викликає для допиту на одну дату з різницею в годину. В такому випадку слід розірвати цей незручний тандем допитів, користуючись обставинами, передбаченими ст. 138 КПК – «Поважні причини неприбуття особи на виклик». Пункт 8 частини 1 зазначеної статті дає поле для «творчого маневру».

Ідея полягає в так званій «розвідці боєм», що дозволить краще підготуватись наступному свідку до участі у слідчій дії. Така тактика дозволяє уникнути паралельного тиску з боку слідчого та скоригувати показання учасників кримінального провадження.

При цьому доцільніше першим взяти участь у допиті керівнику суб’єкта господарювання з огляду на розподіл обов’язків та повноважень. Як вже зазначалось вище, директор відповідає за функціонування підприємства в цілому, але може дозволити собі певну «некомпетентність» у вузькоспеціалізованих сферах його діяльності, що вимагають спеціальних знань та навичок, наприклад – бухгалтерський обік, матеріально-технічне забезпечення, договірна робота, фінансові операції і т.д.

А от необізнаність бухгалтера чи іншого профільного спеціаліста в питаннях, що безпосередньо стосуються його функціональних обов’язків та діяльності на підприємстві, викличе цілком зрозумілі сумніви слідчого у правдивості наданих показань.

Використовуючи наведені вище поради, слід також не забувати про обов’язок учасника кримінального провадження не розголошувати відомі йому відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, без дозволу слідчого, прокурора (ст. 222 КПК).

Проте, відповідальність за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, передбачена ст. 387 Кримінального кодексу України, настає лише у випадку попередження особи в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані.

Таке попередження має здійснити слідчий, прокурор під час чи після проведення слідчої чи процесуальної дії, і воно має бути зафіксоване в протоколі чи іншому документі, наприклад, розписці.

Ну і завершальним, теж важливим аспектом підготовки до допиту є пропрацювання емоційного стану під час проведення слідчої дії.

Допит — це не лише юридичні формальності, а й глибокий психологічний процес. Досвідчений слідчий вміло користується зовнішніми ознаками емоційного стану свідка. Міміка обличчя, жести та рухи тіла, голос і мовлення, фізіологічні прояви та поведінкові патерни надають про свідка не менше інформації ніж фінансові звітності та банківські виписки, а вміле поєднання аналізу емоційного стану та доказової бази дозоляє слідчому адаптувати свої питання, віднайти та використати слабкі місця.

Хвилювання – це природний емоційний стан, що виникає коли людина стикається з незвичною, невідомою для неї ситуацією, а тому нічого дивного в тому, що свідок хвилюється під час допиту.

Але не варто допускати надмірних емоційних проявів хвилювання, стресу чи невпевненості, як от тремтіння голосу, прискорене мовлення або заїкання, напружені або тремтячі губи, часте моргання або постійне уникнення зорового контакту.

Емоційний самоконтроль під час допиту — це не просто «зберегти спокій», а й вміння приховати зовнішні прояви стресу та інших компрометуючих емоцій.

Таким чином, ретельне відпрацювання самоконтролю допоможе мінімізувати ризики під час допиту.

В даному матеріалі ми коротко висвітлили, на нашу думку, три ключові аспекти підготовки до допиту керівника та головного бухгалтера підприємства в статусі свідків. Їх розуміння та застосування допоможе значно зменшити ризики настання негативних наслідків після участі у зазначеній слідчій дії.

Однак, кожен із наведених етапів підготовки до допиту потребує більш детального вивчення та може бути темою окремої статті.