Митні спори є однією з найпоширеніших категорій спорів в Україні, яка має стабільну тенденцію до зростання. Ледь не щодня митні органи приймають рішення або вчиняють дії, що прямо впливають на права та обов’язки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Зазначене має наслідком численні звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. З огляду на те що практика оскарження рішень митних органів є важливим аспектом забезпечення законності у сфері митних правовідносин, у цій статті розглянемо останні актуальні позиції Верховного Суду щодо вирішення митних спорів.

Вплив комерційної пропозиції на визначення митної вартості товару.

 Комерційна пропозиція є лише орієнтовною ціною і сама собою не є достатньою для визначення митної вартості. Для визначення митної вартості необхідно враховувати інвойс та інші підтверджувальні документи, які можуть відображати фактичні витрати.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові Касаційного адміністративного суду (КАС ВС) від 20.02.2025 у справі № 160/33340/23 за позовом ТОВ до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, винесених у даній адміністративній справі, КАС ВС вказав, що основним документом для визначення митної вартості є конкретна ціна товару, визначена в інвойсі. Для точного визначення митної вартості необхідно враховувати інвойс та інші документи, що підтверджують фактичні витрати, зокрема витрати на транспортування, якщо вони не були включені до вартості товару.

Водночас комерційна пропозиція разом з іншими доказами є достатньою для визначення митної вартості, якщо вона підтверджує ціну, за якою товар був запропонований до продажу. Комерційну пропозицію можна використовувати як додатковий доказ, але сама собою вона не є достатньою для визначення митної вартості, оскільки є лише орієнтовною ціною і не є остаточною угодою між сторонами.

Постанова КАС ВС від 20.02.2025 у справі № 160/33340/23 ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/125342984 )

Про повноваження контролювального органу витребувати додаткові документи, встановлені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої митної вартості.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів із рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Така правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові КАС ВС від 16.04.2025 у справі № 260/10051/23 за позовом товариства до Закарпатської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов’язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви в їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролювального органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання декларантом витребуваних контролювальним органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об’єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у чч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, не спричиняє для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Постанова КАС ВС від 16.04.2025 у справі № 260/10051/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126667604 )

Про неправомірність вимоги сплати компенсаційного мита за рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі у справі про митне оформлення автомобіля для особистого користування в Україні.

Транспортні засоби, ввезені громадянами для особистого користування та не призначені для продажу, підлягають митному оформленню без сплати компенсаційного мита, якщо ввезення цього товару не заподіює шкоди національному товаровиробнику.

Таку правову позицію було викладено Верховним Судом у постанові КАС ВС від 05.06.2024 у справі № 200/674/19-а за позовом фізичної особи до Донецької митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку та вирішуючи питання, чи поширюються вимоги рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про застосування остаточних компенсаційних заходів щодо імпорту в Україну товару походженням з Російської Федерації, якщо такий товар класифікується за товарною позицією 8703 згідно з УКТ ЗЕД, на транспортні засоби особистого користування, які ввозяться на митну територію України її громадянами, Верховний Суд вказав, що рішення Комісії регулює правовідношення, які виникають під час ввезення на митну територію України суб’єктами господарсько-правових відносин продукції (товару), яка призначена для продажу, ввезення якої на митну територію України заподіює шкоду національному товаровиробнику подібної продукції (товару).

Водночас позивач не є імпортером, товар ввезений ним для особистого користування, а не для продажу, і ввезення цього товару не заподіює шкоди національному товаровиробнику.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги митниці про необхідність коригування митної вартості, заявленої позивачем, є необґрунтованими.

Постанова КАС ВС від 05.06.2024 у справі № 200/674/19-а (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119566246 ).

Про зміну коду товару в контексті процедури відібрання проб товару митним органом і збільшення ставки ввізного мита

Форма рішення митного органу про визначення коду товару була неправомірною, оскільки не відповідала вимогам закону, зокрема ч. 2 ст. 356 Митного кодексу України. Ухвалення такого рішення у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу не є вмотивованим. Отже, підстава позову, що стосується процедури відібрання проб товару, є обґрунтованою, якщо порушення процедури митного контролю суперечить вимогам Митного кодексу України і вказує на протиправність ухваленого рішення про визначення коду товару.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові КАС ВС від 25.03.2024 у справі № 260/585/22 за позовом ТОВ до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару.

Ключовим питанням, яке підлягало вирішенню під час касаційного перегляду, було застосування ч. 2 ст. 356 МК в частині правомірності відібрання проб (зразків) товару для проведення експертного дослідження на підставі доповідної записки з накладеною на неї резолюцією керівника митного органу або його заступника, а також чи є це порушення підставою для визнання протиправним та скасування класифікаційного рішення, прийнятого за результатами проведеного експертного дослідження.

Згідно із ч. 1 ст. 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: (1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; (2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; (3) встановлення країни походження товарів; (4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; (5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; (6) встановлення належності товарів до таких, які виготовлені з використанням об’єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Правила ч. 2 ст. 356 МК України передбачають, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Вирішуючи ключове у цій справі питання, колегія суддів звернула увагу, що Верховний Суд вже неодноразово вирішував питання щодо форми передбаченого ч. 2 ст. 356 МК України рішення керівника митного органу або його заступника про відібрання проб (зразків) товару. Так, зокрема, але не виключно, в постановах від 28 липня 2021 року (справа № 815/3903/17), від 28 травня 2020 року (справа № 818/1205/16), від 14 серпня 2018 року (справа № 818/3408/15), від 12 листопада 2020 року (справа № 808/1697/15), від 29 липня 2021 року (справа № 160/11199/19), від 13 квітня 2021 року (справа № 818/294/17), від 27 травня 2021 року (справа № 820/6482/16), від 25 лютого 2021 року (справа № 815/1557/17) Верховний Суд виснував, що передбачене ч. 2 ст. 356 МК України письмове вмотивоване рішення не може бути прийняте у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу. За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 19 Конституції України, є підстави вважати, що владні управлінські функції під час прийняття рішення про визначення коду товару було здійснено у непередбачений законом спосіб.

Суд касаційної інстанції під час розгляду вказаної адміністративної справи № 260/585/22 також підтримав наведені висновки Верховного Суду та не вбачав підстав для відступу від них.

Верховний Суд встановив, що не заперечувалось митним органом, що підставою для взяття проб товару, пред’явленого позивачем до митного оформлення, є резолюція начальника митного поста «з пропозиціями згідний» на доповідній записці.

Таким чином, врахувавши усталену судову практику Верховного Суду з цього питання, рішення митного органу про зміну коду товару було визнано колегію суддів таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на порушення митним органом процедури відібрання проб (зразків) товару, встановленої МК України.