У Києві продовжує роботу Міжнародний кримінально-правовий форум, організований видавництвом «Юридична практика» та Асоціацією українських корпоративних радників. Програму заходу продовжила спеціальна доповідь партнерки АО Barristers Ельвіри Лазаренко на тему «Ризик порушення конвенційних прав як підстава для відмови в екстрадиції».

Пані Лазаренко зазначила, що зобов’язання держави ретельно вивчати обставини, які можуть свідчити про наявність ризику порушення основоположних прав, випливають із міжнародних договорів, які регулюють екстрадиційні процедури, а також з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Експертка нагадала про ключові конвенції, які регулюють питання екстрадиції, зокрема Європейську конвенцію про видачу правопорушників, Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенцію ООН проти корупції та Конвенцію про екстрадицію (остання набрала чинності для України у 2023 році).

Вона підкреслила, що за положеннями деяких із цих конвенцій у видачі особи може бути відмовлено, якщо існує ризик смертної кари, заподіяння шкоди становищу особи внаслідок видачі, і зазначила, що Україна під час ратифікації Європейської конвенції про видачу правопорушників внесла застереження про залишення за собою права не здійснювати видачу, якщо особа, видача якої запитується, за станом здоров’я не може бути видана без шкоди її здоров’ю.

Пані Лазаренко звернула увагу, що більшість випадків встановлення порушення конвенційних прав в екстрадиційних справах, які розглядалися ЄСПЛ,  стосувалися статей 2 та 3 Конвенції (встановлювалася наявність серйозних ризиків неналежного поводження та загрози життю). Рідше визнавалися порушення за статтями 5, 6, 8 ЄКПЛ. Вона нагадала, що перше визнання ЄСПЛ порушення за статтею 6 ЄКПЛ відбулося у 2012 році у справі “Othman (Abu Qatada) v. UK” (8139/09) через наявність ризику грубої відмови  у правосудді внаслідок можливого використання під час перегляду кримінального провадження щодо заявника в Йорданії доказів, отриманих внаслідок катування третіх осіб.

Панi Лазаренко також детально розібрала аргументи, викладені у рішеннях європейських судів щодо відмови у екстрадиції осіб за запитами компетентних органів України. Зокрема, французький суд у 2023 році відмовив у видачі українського бізнесмена, визнавши несумісність екстрадиції зі статтею 6 ЄКПЛ через встановлення реального ризику кричущої відмови у правосудді внаслідок дії воєнного стану в Україні та збройного конфлікту. Французький суд врахував заяви України про відступ від зобов’язань за міжнародними договорами та зміни, внесені до статті 615 КПК України, які обмежували судовий контроль, а також відсутність гарантій розгляду кримінального провадження в розумні строки. 

Вона навела приклад рішення італійського суду, який відхилив запевнення Офісу Генерального прокурора щодо забезпечення особі належних умов тримання після її екстрадиції в Україну. Суд врахував пілотне рішення ЄСПЛ «Сукачов проти України», в якому встановлено системні та структурні проблеми в пенітенціарній системі України. Суд не сприйняв аргументів Офісу Генерального прокурора про те, що в Київському слідчому ізоляторі наявні платні камери з покращеними умовами і особі буде забезпечено мінімально допустимий простір для увʼязнених у розмірі 4 кв.м. Ненадання Офісом Генерального прокурора інформації щодо поточної кількості осіб, що тримаються під вартою в СІЗО, не надає можливості суду дійти висновку про відсутність переповненості в цій установі. Крім того, суд врахував також здійснення Україною відступу від зобов’язань за міжнародними договорами та внесення змін до КПК України, які обмежують судовий контроль під час дії воєнного стану. Отже, суд фактично встановив несумісність екстрадиції зі статтями 3 та 6 ЄКПЛ.

Схожі рішення ухвалювали суди Швеції та Австрії, враховуючи індивідуальні ризики для осіб та загальну ситуацію в Україні, пов’язану з війною та станом правової системи.

На завершенні доповіді пані Лазаренко наголосила на заходах, які здійснила Україна для підвищення ефективності екстрадиційних процедур. Вона зазначила, що було розроблено Стратегію реформування пенітенціарної системи, затверджено перелік установ для тримання екстрадованих осіб, переважно в центральній та західній частині України – на значній відстані  від зони бойових дій. За її словами, кількість виданих в Україну осіб із 2022 до 2025 року за запитами Офісу Генерального прокурора зросла приблизно в п’ять разів, а за запитами Мін’юсту – приблизно в 10 разів. За повідомленою інформацією з МЮУ та НАБУ, країною-лідером із прийняття рішень про видачу осіб до України є Німеччина, тоді як, за інформацією австрійських ресурсів, із початку повномасштабного вторгнення рф до України Австрія відмовила у 26 запитах України про екстрадицію з 27 поданих.