Український бізнес отримав новий інструмент для свого розвитку – 3 червня 2025 року Верховна Рада ухвалила Закон України №12306 «Про факторинг» (ініційований 11 грудня 2024 року). Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через один рік.

Цей документ має потенціал суттєво вплинути на ринок фінансових послуг, зокрема, на такий важливий для багатьох компаній механізм, як факторинг. Розглянемо ключові аспекти цього нововведення та його значення для підприємців.

Навіщо Україні новий закон про факторинг?

Факторинг – це фінансова послуга, що дозволяє компаніям швидко отримати кошти шляхом відступлення права грошової вимоги до своїх боржників. Цей інструмент давно відомий в Україні, проте ніколи не був належним чином урегульований законодавчо. Недосконале та розрізнене законодавство, брак прозорих механізмів захисту прав учасників ринку та недостатня відповідність міжнародній практиці, були основними перепонами його розвитку. Норми, що регулювали факторинг, були «розкидані» по різних кодексах та законах, що вочевидь не сприяло чіткості та передбачуваності.

Новий Закон покликаний вирішити ці проблеми. Його головна мета – створити зрозумілі, ефективні та безпечні умови для здійснення факторингових операцій. У свою чергу, це допоможе бізнесу покращити свою ліквідність (тобто здатність швидко розраховуватися за своїми зобов’язаннями), прискорити оборот коштів і, зрештою, сприятиме економічному зростанню. В умовах, коли доступ до банківських кредитів може бути ускладненим, факторинг стає особливо актуальним.

Ключові новели: що змінює Закон №12306?

Закон №12306 запроваджує низку важливих змін, спрямованих на створення більш прозорого, безпечного та ефективного ринку факторингових послуг. Розглянемо їх детальніше:

1. Створення Публічного електронного реєстру відступлень права грошової вимоги. Це, мабуть, одна з найбільш значущих та очікуваних новацій. В остаточній редакції Закону (стаття 11) адміністратором та держателем цього реєстру визначено державний орган або суб’єкт господарювання державного сектору економіки, який буде визначений Кабінетом Міністрів України. Варто зазначити, що в першочерговій версії законопроєкту ці функції покладалися на Національний банк України. Така зміна, ймовірно, відображає прагнення законодавця розмежувати функції, дозволивши НБУ зосередитись на його основних регуляторних та наглядових завданнях, тоді як технічне адміністрування реєстру буде доручено більш спеціалізованій установі, визначеній Урядом. Моментом реєстрації відступлення права грошової вимоги є день, година, хвилина та секунда внесення запису до Реєстру. За внесення запису до реєстру справляється плата, а запис зберігається в Реєстрі протягом п’яти років з моменту його внесення.

Головне призначення Реєстру – забезпечити прозорість ринку та суттєво знизити ризики шахрайства. Зокрема, реєстр покликаний унеможливити ситуації, коли одне й те саме право грошової вимоги (тобто борг) відступається (продається) кілька разів різним факторам. Інформація про зареєстровані відступлення буде оприлюднюватися в режимі реального часу. Дане нововведення є прямою відповіддю на одну з ключових проблем попереднього регулювання – відсутність механізму фіксації та публічного доступу до інформації про відступлені права вимоги, що створювало значні ризики для всіх учасників.

2. Чіткі визначення основних понять. Закон встановлює однозначні дефініції таких термінів, як «факторинг», «фактор» (визначений як надавач фінансових послуг, який у встановленому законом порядку набув право надавати послуги з факторингу), «клієнт» (особа, яка відступає право грошової вимоги фактору), «боржник» (особа, зобов’язана сплатити грошову вимогу) та «грошова вимога». Наявність чітких визначень є фундаментальною для будь-якого правового акту, оскільки це усуває можливі непорозуміння, спрощує тлумачення норм закону та створює міцну основу для однакового його застосування усіма учасниками ринку та судами.

3. Визначення сфери дії Закону та винятків. Важливо, що Закон чітко окреслює, на які саме відносини поширюється його дія, а також встановлює низку винятків. Зокрема, дія Закону не поширюється на:

• Правочини щодо відступлення права грошової вимоги, що виникає на підставі договорів про надання фінансових послуг, інших, ніж договори факторингу (такі правочини регулюються спеціальними законами).
• Правочини, які не передбачають сплати будь-якої винагороди (комісії, дисконту тощо) новому кредитору.
• Правочини, вчинені особами, які не відповідають вимогам цього Закону, та/або передбачають передачу права грошової вимоги до боржника, який є фізичною особою (за винятком фізичної особи – підприємця). Це обмеження є важливим з точки зору захисту прав споживачів.
• Правочини щодо відступлення права грошової вимоги, строк виконання якої сплив на момент вчинення такого правочину.

Ці винятки є критично важливими для розмежування сфери застосування Закону та уникнення колізій з іншими нормативно-правовими актами.

4. Уточнення предмету та змісту договору факторингу. Закон ставить за мету чітко визначити, що саме може бути предметом договору факторингу та які його істотні умови. Хоча початкові редакції законопроекту зазнавали критики за недостатню конкретизацію цих аспектів, очікується, що фінальна версія Закону, після доопрацювань, забезпечить більшу правову визначеність. Стандартизація суттєвих елементів договору факторингу сприятиме передбачуваності для всіх сторін угоди та зменшить кількість потенційних спорів.

5. Деталізація прав та обов’язків сторін. Закон детально регламентує права та обов’язки фактора, клієнта та боржника. Наприклад, встановлюється право фактора на отримання належних йому за договором коштів раніше за інших кредиторів у випадку неплатоспроможності боржника. Чітке розмежування прав та обов’язків є ключовим для запобігання спорам та їх ефективного вирішення, а також для забезпечення справедливого балансу інтересів у факторингових правовідносинах.

6. Регулювання чинності та дієвості відступлення права грошової вимоги. Цей аспект врегульовує питання, пов’язані з моментом, коли відступлення права грошової вимоги стає чинним стосовно боржника та третіх осіб. Згаданий вище Публічний електронний реєстр відступлень відіграватиме ключову роль у встановленні пріоритету та дієвості відступлення щодо третіх осіб. Ці положення є критично важливими для забезпечення прав фактора та загальної надійності факторингу як механізму фінансування.

Указані та інші зміни, запроваджені Законом №12306, спрямовані на те, щоб зробити факторинг в Україні більш сучасним, безпечним та ефективним інструментом для бізнесу.

Гармонізація з міжнародними стандартами як вектор розвитку

Важливим аспектом нового Закону є його орієнтація на впровадження положень Модельного закону УНІДРУА про факторинг. УНІДРУА – це Міжнародний інститут з уніфікації приватного права, і його модельні закони є визнаним міжнародним стандартом. Наближення українського законодавства до цих стандартів робить наш ринок більш зрозумілим та привабливим для іноземних інвесторів та фінансових установ, а також спрощує міжнародні факторингові операції. Україна вже є учасницею Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг (Оттава, 1988), і новий Закон продовжує цей напрямок.

Для того, щоб усі норми узгоджувалися між собою, паралельно із Законом «Про факторинг» було розроблено зміни до Цивільного кодексу України (проект Закону №12307). Ці зміни передбачають вилучення застарілих норм та оновлення визначення договору факторингу в Цивільному кодексі.

Потенційний вплив та очікування від реформи

Ухвалення Закону №12306 відкриває нові можливості. Для фінансових установ це означає більшу правову визначеність, зниження ризиків і, як результат, можливість пропонувати клієнтам ширший вибір факторингових продуктів та посилення конкуренції на ринку.

Для підприємств, особливо малого та середнього бізнесу, факторинг має стати більш доступним та безпечним інструментом для управління грошовими потоками, прискорення отримання коштів за поставлені товари чи надані послуги та уникнення дефіциту обігових коштів. Це особливо важливо в періоди економічної нестабільності.

На загальноекономічному рівні розвиток ринку факторингу, підтриманий новим законом, може сприяти пожвавленню ділової активності, спрощенню торговельних операцій та покращенню загального бізнес-середовища. Підвищення прозорості фінансових операцій та відповідність міжнародним стандартам, безумовно, позитивно вплинуть на інвестиційну привабливість України.

Звісно, успіх реформи залежатиме від багатьох чинників, зокрема від того, наскільки швидко та ефективно Кабінет Міністрів України визначить адміністратора Реєстру та як швидко він буде запущений, як швидко учасники ринку пристосуються до нових правил, та як формуватиметься судова практика.

Висновки: стратегічні кроки для учасників ринку

Новий Закон «Про факторинг» є фундаментальним кроком у напрямку створення сучасного та цивілізованого ринку фінансових послуг. Однак, сам по собі закон – це лише основа. Його ефективність залежатиме від дій усіх зацікавлених сторін.

Разом із тим, є всі підстави вважати, що спільні зусилля дозволять реалізувати потенціал нового Закону на користь українського бізнесу та економіки країни.