Адвокат АО «BARRISTERS» Андрій Фомін назвав переваги та недоліки інституту спрощеного виробництва

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі — Закон №2147-VIII) ). Цей закон, зокрема, запровадив новий інститут — спрощене провадження. Загалом запровадження цього інституту є позитивним рішенням, що відповідає меті розвантаження судової системи України та забезпечення «розумності» строків розгляду справ у рамках судової реформи, реалізації принципу процесуальної ефективності, економії у використанні засобів судового захисту та спрямований на мінімізацію судових витрат осіб, що беруть участь у справі. , як наслідок, підвищення якості судочинства Також важливим є і звільнення суддів при розгляді значної кількості справ, що не становлять фактичної та правової складності, від дотримання низки формальних процедур, з одночасним збереженням таких умов для розгляду справ, що дедалі більше ускладнюються (щодо корпоративних спорів, спорів про банкрутство тощо). , і навіть справ, у яких є важливий суперечка між сторонами і необхідно встановлення істотних фактичних обставин.

У порядку спрощеного провадження можуть бути розглянуті адміністративні справи незначної складності, незначні цивільні та господарські справи, а також інші справи, за винятком, встановленим відповідним галузевим законодавством.

Позитивний ефект від запровадження інституту спрощеного виробництва, крім названого вище, виявляється також у наступному:

1) скорочуються терміни судового розгляду справи (60 днів із моменту відкриття провадження, а деяких категорій адміністративних справ — 30 днів).

2) судова справа у спрощеному провадженні проходить менша кількість стадій порівняно з розглядом у загальному порядку (без проведення підготовчого засідання та судових дебатів).

3) розгляд судової справи у спрощеному порядку, як правило, відбувається без виклику сторін за наявними матеріалами справи. Тому якщо сторона бажає брати участь у розгляді справи, вона обов'язково має подати відповідне клопотання. У спільному провадженні учасників справи повідомляють про дату судового засідання.

До недоліків розгляду судових справ у порядку спрощеного провадження належать:

1) невизначеність у питанні можливості розгляду справи без проведення судового засідання у разі, якщо сторона заявляє про зміну підстав та предмета позову, залучення відповідника, третьої особи тощо, оскільки зазначені дії можна здійснити у спрощеному провадженні лише до проведення першого судового засідання . У такому разі виникає закономірне питання: як реалізувати ці процесуальні дії, якщо засідання не проводиться?

2) суб'єктивність критеріїв віднесення справи до категорії малозначних, відсутність чіткого та вичерпного переліку справ, за якими розгляд може відбуватися у спрощеному провадженні, що дає судді право у більшості випадків самостійно приймати рішення про розгляд справи за правилами загального чи спрощеного провадження;

3) наявність у суду права відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи у її присутності, що можна розцінювати як порушення прав людини на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Суд може відмовити у розгляді справи за участю сторони, якщо характер спірних правовідносин та предмет доведення у справі незначної складності не вимагають повідомлення сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, що є суб'єктивно-орієнтованим, при цьому не береться до уваги відсутність у законодавстві чітких підстав , які б обмежували зазначене право суду та виключали б можливість процесуальних порушень у цій частині, що може спричинити неправильне встановлення фактичних обставин справи та, як наслідок, прийняття неправомірного рішення.

Очевидно, что о расширении перечня категорий дел, рассматриваемых в порядке упрощенного производства, при наличии указанных недостатков пока говорить еще рано. Хотя институт упрощенного производства стал одним из положительных нововведений судебной реформы, он все же требует законодательной доработки. Так, например, необходимо предусмотреть возможность участника дела по его желанию в любом случае участвовать в процессе с целью установления действительных обстоятельств и принятия обоснованного судебного решения. Также из изложенного можно сделать вывод о необходимости выработки единых подходов судов с целью устранить существующие недостатки упрощенного производства — должна быть сформирована судебная практика, которая закрепит четкие критерии для отнесения той или иной категории дел к делам, которые могут быть рассмотрены в порядке упрощенного производства.