АДВОКАТ АТ «BARRISTERS» ВАЛЕНТИНА ЛИТВИН: “ПОСТАВИТИ НА ПАУЗУ” - СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ “ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИКИ”

Поставити на паузу

Результатом призначення судової експертизи може стати призупинення провадження у справі, що завжди грає на руку відповідачу та негативно впливає на захист прав та інтересів позивача.

Експертиза у господарському процесі відіграє дуже важливу роль. Це один із основних засобів доведення у багатьох категоріях спорів, що розглядаються господарськими судами, оскільки в процесі здійснення правосуддя у сфері господарських правовідносин дуже часто виникає необхідність встановлення обставин (фактів), дані про які вимагають спеціальних досліджень та знань. Зокрема, це стосується спорів, пов'язаних із захистом інтелектуальної власності, або спорів, що стосуються виконання договорів, коли встановити обсяг та якість послуг або виконаних робіт, що надаються, не є можливим без спеціальних знань. Але не завжди суд може самостійно встановити обставини виконання сторонами своїх зобов'язань за господарськими договорами без проведення економіко-бухгалтерської експертизи.

Цей інститут та його механізми застосування у господарському процесі дуже змінилися з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Експертиза – до суду

Однією з основних ідей нового Господарського процесуального кодексу України є повноцінна реалізація принципу змагальності сторін. Цей принцип закріплено, зокрема, у статті 74 ГПК України, частина 4 якої прямо передбачає, що суду заборонено з власної ініціативи збирати докази щодо предмета спору. Винятком є лише випадки, коли суд сумнівається у сумлінному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав чи виконанні обов'язків зі збирання та подання доказів. Тобто при здійсненні процесуальних дій зі збирання доказів за власною ініціативою суд має обґрунтувати своє рішення відповідними обставинами та фактами, що свідчать про зловживання стороною своїми правами.

Цей принцип знайшов своє відображення у новелі ГПК України, яка встановлює право учасника справи провести експертизу з власної ініціативи без відповідної постанови суду (частина 3 статті 98 ГПК України). Водночас нормами нового ГПК України не встановлено жодної застереження щодо проведення експертизи виключно в межах відповідного судового провадження, як це було за колишніми правилами, коли експертизу призначав виключно суд.

Таким чином, експертиза може бути проведена, наприклад, позивачем ще до звернення до суду з відповідною заявою та подана як доказ разом з позовною заявою.

Якщо така експертиза відповідає вимогам, передбаченим ГПК України та Законом України «Про судову експертизу» (експертиза проведена атестованим судовим експертом у певній сфері науки, у висновку експерта зазначено, що висновок підготовлений для подання до суду та у ньому міститься застереження експерта щодо його поінформованості про кримінальну відповідальність за свідомо неправдивий висновок), суд повинен її прийняти до відома та надати висновку експерта оцінку разом з іншими доказами згідно з правилами, встановленими статтею 86 ГПК України.

Судейский скепсис

В то же время, как показывает практика, суд с недоверием относится к судебным экспертизам, проводимым по инициативе участника дела, и скептически оценивает такие выводы, а потому очень часто инициирует проведение повторной экспертизы в рамках хозяйственного производства с определением круга аналогичных вопросов, на которые в первоначальной экспертизе выводы экспертом уже предоставлялись.

Однако, согласно правилам положений части 2 статьи 107 ХПК Украины, при принятии решения о назначении повтор- ной экспертизы суд обязан обосновать в соответствии со статьей 86 ХПК Украины, почему выводы, сделанные экспертом в первоначальной экспертизе, вызывают сомнения в их правильности, в чем заключается их необоснованность, противоречие с другими материалами дела и т.д.

Данные выводы должны быть обоснованными, в них должны содержаться ссылки на конкретные обстоятельства дела, другие объективные доказательства, указывающие на необоснованность или противоречивость ответов эксперта на поставленные ему вопросы.

Вместе с тем в решениях о назначении повторной судебной экспертизы суды, как правило, не обосновывают надлежащим образом, в чем именно заключаются сомнения в правильности заключения эксперта. Используются только общие понятия и положения процессуального закона, при этом не указываются конкретные обстоятельства дела и сделанные экспертом выводы, на основании которых суд пришел к выводу о недопустимости или сомнительности данного доказательства.

Такой судейский скептицизм всегда играет на руку ответчику, поскольку результатом назначения судебной экспертизы часто является приостановление производства по делу, а, как показывает практика, проведение экспертизы — дело не быстрое, для этого требуется значительное время. Подобное затягивание сроков рассмотрения дела выгодно ответчику и негативно влияет на защиту прав и интересов истца, поскольку не дает ему возможности реализовать свое право на судебную защиту и восстановить нарушенное право.

Обґрунтоване оскарження

Виходячи з вищесказаного, при такому необґрунтованому призначенні судом повторних судових експертиз варто скористатися правом оскарження ухвали суду про призначення експертизи (стаття 255 ГПК України), що також є новелою ГПК України.

При оскарженні ухвали суду про призначення експертизи слід обґрунтовувати апеляційну скаргу не лише зазначеними вище нормами процесуального закону, а й звернутися за обґрунтуванням до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенція), яка, згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, а також закріпити таке обґрунтування практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зокрема, призначення повторної експертизи без належних на це правових підстав є порушенням статті 6 Конвенції, де визначено, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд справи у розумний строк незалежним та неупередженим судом, встановленим законом, який вирішить суперечку щодо його прав та обов'язків. громадянського характеру чи встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У той самий час необгрунтоване призупинення провадження у справі свідчить про порушення права позивача на справедливий і публічний розгляд справи у розумні терміни.

Також при оскарженні необґрунтованої ухвали суду про призначення експертизи необхідно вказати на вимоги, що пред'являються до судового рішення (у широкому розумінні даної правової категорії), зокрема, на положення статті 236 ГПК України, де зазначено, що судове рішення має бути обґрунтованим, прийнятим на підставі повного та всебічного з'ясування обставин із наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а також на практику ЄСПЛ, де Європейський суд (з посиланнями на пункт 1 статті 6 Конвенції) зобов'язує суди вказувати обґрунтування своїх рішень.

Ці правила оскарження необґрунтованої постанови про призначення експертизи судом стосуються не лише повторної експертизи, а й додаткової, комісійної чи комплексної. При призначенні будь-якої з цих експертиз суд зобов'язаний обґрунтувати у ухвалі необхідність її проведення, а саме: чому встановлення даних обставин необхідне для вирішення даної конкретної справи, які обставини, що входять до предмету доказування, будуть предметом дослідження, які фактичні обставини справи за допомогою цієї експертизи повинні бути встановлені і чому їх дослідження потребує спеціальних знань саме конкретних експертів.