«ЄСПЛ займає жорстку та послідовну позицію у визнанні доказів, одержаних із застосуванням тортур, неприпустимими» — адвокат, науковий радник АО «Barristers» Ірина Гловюк.

У LHS з лекцією «Принцип отруйного дерева: протистояння використанню показань, отриманих із застосуванням сили. Рішення ЄСПЛ у справі "Фефілів проти Росії" виступила Ірина Гловюк, адвокат АТ Barristers.

«ЄСПЛ займає жорстку та послідовну позицію у визнанні доказів, одержаних із застосуванням тортур, неприпустимими» — адвокат, науковий радник АТ «Barristers»  Ірина Гловюк.

На початку лекції Ірина Гловюк наголосила, що ідею «отруйного дерева» закладено у статті 87 Кримінального процесуального кодексу України «Неприпустимість доказів, отриманих внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини».

Якщо звернутися до історії виникнення терміну, зародження цієї ідеї простежується в американській судовій практиці. Так, доктрина під назвою «Плід отруйного дерева» говорить: будь-який додатковий доказ, який випливає з незаконно добутого, теж вважається незаконним і не може розглядатися в суді. Якщо дерево отруєно (тобто доказ отримано незаконно), тоді й плоди (інформація, що ґрунтується на цьому незаконному доказі) теж отруєні. Водночас із цього правила є й винятки. Наприклад, якщо слідство зможе довести, що похідні докази отримані з іншого джерела, суд їх розглядатиме. Доказ приймається до розгляду і у разі, якщо прокурор зможе довести, що інформація, що оспорюється, «неминуча була б отримана законними методами».

Тільки в деяких випадках ЄСПЛ, всупереч позиції національного суду, готовий зробити висновок, що певний доказ був абсолютно ненадійним через підозрілі обставини, за яких він був отриманий (рішення у справі Lisica v. Croatia).

Позиція ЄСПЛ є послідовною щодо допустимості доказів, зібраних з порушенням заборони тортур та жорстокого поводження. Наприклад, у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (заява №42310/04) суд зазначив: допустимість як докази свідчень, отриманих за допомогою тортур, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні призводить до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких показань та від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження підсудного судом.

У питанні доступу до правової допомоги показовим було рішення ЄСПЛ у справі "Фефілів проти Росії". ЄСПЛ дійшов висновку, що заявнику не було надано можливості отримати юридичну консультацію до того, як він підписав щиросердне визнання і йому було офіційно надано статус підозрюваного у кримінальній справі. Суд також зробив висновок, що можливість звернення особи до адвоката з моменту її фактичного затримання була обмежена без будь-яких «вагомих підстав», і, таким чином, мало місце порушення статті 6 Конвенції.