Інтерв'ю асоційованого партнера АО "Barristers" Ельвіри Лазаренко інтернет - виданню "Delo.ua"

Україна в лідерах за зверненнями до Європейського суду з прав людини – юрист Barristers

Асоційований партнер Адвокатського об'єднання Barristers Ельвіра Лазаренко — про специфіку роботи з гучними політичними справами, моветон-клієнтів та навіщо українському бізнесу звертатися до Європейського суду з прав людини

Чому Ви обрали кар'єру адвоката?

Ще в дитинстві я усвідомила, що хочу бути адвокатом, і до моменту закінчення школи я вже точно вирішила, що отримуватиму юридичну освіту. Вибір припав на Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого, розташовану до того ж у моєму рідному місті. На жаль, на той час академія не була представлена факультетом адвокатури, і я вступила на факультет підготовки кадрів для органів прокуратури. Але у системі органів прокуратури мені так і не вдалося попрацювати.

А хотілося подивитися зсередини, як протиборча сторона працює?

Спочатку - так. Після академії я навіть була розподілена на роботу до прокуратури Луганської області, але за сімейними обставинами не могла собі дозволити переїзд. Тому мій кар'єрний шлях склався інакше — я працювала в одному з найвищих судів, потім юрисконсультом на приватному металургійному підприємстві. Завдяки цьому я здобула знання та досвід у господарських, корпоративних, податкових спорах, спорах із суб'єктами владних повноважень, і вже пізніше, у 2011 році, коли я отримала Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, я перейшла до кримінальної практики.

Чому кримінальна практика?

Особисто для мене кримінальний процес найдинамічніший і найцікавіший, хоча, мабуть, і найважчий — робота в неурочний час, нічні затримання та обшуки, затяжні та напружені судові засідання, велика відповідальність. Я не можу сказати, що практики, якими я займалася раніше нудними, але кримінальний процес — моє кохання. А знання та набутий досвід у цих практиках широко використовуються мною у кримінальній практиці і дозволяють вибудувати тактику та стратегію захисту осіб від кримінальних переслідувань у сфері господарської діяльності.

Нещодавно Ви приєдналися до партнерського складу Адвокатського об'єднання "Баррістерс", як це сталося?

Так, у травні 2018 року я отримала пропозицію від керуючого партнера адвокатського об'єднання Barristers Олексія Шевчука приєднатися до складу об'єднання як асоційованого партнера.

Чому Ви погодилися приєднатися до команди Barristers?

Справа в тому, що хоча Barristers є досить молодим об'єднанням і зареєстровано трохи менше року тому, проте з ідеологами об'єднання - керуючим партнером Олексієм Шевчуком, партнерами Костянтином Глобою та Андрієм Левківцем я знайома набагато раніше у зв'язку зі співпрацею за певними проектами в рамках юридичної фірми. Шевчук та партнери". Вже тоді я зрозуміла, що вони неймовірно професійні, харизматичні та креативні адвокати, які мають чому повчитися, і з якими цікаво працювати. Тому жодних сумнівів при ухваленні пропозиції у мене не виникло.

Розкажіть трохи про Barristers. Як утворилося об'єднання, і чому обрано таку назву? Адже Barrister — це термін з англійського права, чому не інше позначення адвоката?

Спочатку сталося злиття двох юридичних компаній — це київська компанія "Шевчук та партнери" на чолі з Олексієм Шевчуком та одеська "Пономаренко та партнери" на чолі з адвокатом Денисом Пономаренком. Згодом до об'єднання приєдналися решта партнерів. На сьогодні Barristers представлено офісами в Києві, Одесі, Харкові — які очолюють адвокати Олексій Шевчук, Денис Пономаренко, Олександр Шадрін відповідно, і в Москві — на чолі з адвокатом Іллею Новіковим. Також планується відкриття наших офісів у Львові та Ризі (Латвія), переговори ще ведуться.

Чому було обрано такі міста?

Таке розташування офісів у ключових регіонах України дозволяє нам оперативно та якісно надавати правову допомогу нашим клієнтам по всій території України. Щодо вибору наших іноземних представництв — він продиктований переважно самими особистостями адвокатів, які представляють наш бренд, ніж географічним розташуванням іноземних офісів. Коли партнери об'єднання досягають повної довіри та взаєморозуміння щодо ключових напрямів співробітництва та партнерства, приймається таке рішення.

Щодо бренду Barristers — це ж не просто ім'я та картинка. Це дух, філософія, ідеї, які засновники об'єднання через найменування та логотип хотіли висловити та продемонструвати своїм клієнтам, колегам та всій юридичній спільноті.

Ім'я об'єднання "Баррістерс" походить від назви англійських адвокатів вищого рангу, зайнятих практичною діяльністю в судах - barristers. Саме профіль такого барристера відображено на нашому логотипі. Тут зрозуміло, про що хотіли сказати засновники — ми досвідчені, практикуючі судові адвокати і прагнемо найвищих стандартів у наданні правової допомоги нашим клієнтам.

Ідеї високих стандартів відображаються і в нашому слогані - "З вірою в Бога і знанням законів", що прямо відповідає нашим внутрішнім переконанням діяти сумлінно та професійно.

Думка партнерів полягала в тому, щоб через неймінг, лого та слоган донести, що ми шануємо класичні цінності та традиції, маємо бездоганне знання права, поважаємо минуле та беремо з нього кращий досвід, але при цьому адаптуємо його до сучасних реалій та формуємо нову практику, т. е. створюємо нову класику. При цьому команда Barristers – нове покоління адвокатів з індивідуальним підходом, свіжим поглядом та креативними ідеями.

Яка основна спеціалізація вашої компанії? Ви скоріше юридичний бутік чи фірма повного циклу?

Наше об'єднання утворилося в результаті злиття команди досвідчених адвокатів зі спеціалізацією в кримінальній практиці, і оскільки наша команда зібрала таких "монстрів" кримінального права, власне, це стало основним вектором роботи об'єднання. Однак, якщо у наших постійних клієнтів виникають питання в інших галузях права, безумовно, наша команда, яка налічує близько 30 адвокатів, чудово справляється з цими питаннями. Але наша основна спеціалізація — це, звичайно, кримінальна практика.

Ваша компанія бере саме гучні справи. З чим це пов'язано? Це бажання заробити чи отримати складний, цікавий кейс? Адже, зазвичай, такі справи токсичні.

Наша команда спеціалізується на так званій практиці "white color crime", а захист народних депутатів, суддів, чиновників, топ-менеджерів компаній так чи інакше набуває публічного резонансу внаслідок широкого висвітлення таких справ у ЗМІ та активного обговорення у соціальних мережах. Такі справи неминуче стають "гучними".

Кого б Ви не стали захищати за жодних умов?

За всіх колег не відповідатиму, кожен адвокат вирішує особисто, чи ставати йому на захист конкретної особи. Ми чудово розуміємо, незважаючи на злочин, що осуджується особою, кожна людина має право на захист. Тим більше, існує презумпція невинності, і доки не винесено обвинувальний вирок суду, ми не можемо людину вважати злочинцем і говорити про те, що він скоїв злочин. Тут потрібен індивідуальний підхід, тому що людина може звинувачуватись у особливо тяжкому злочині, але при цьому бути абсолютно невинною. Тим більше, завдання захисника полягає не в тому, щоб допомогти людині уникнути відповідальності, а в тому, щоб під час кримінального переслідування забезпечити повне дотримання прав підзахисного. Тому я не хотіла б бути категоричною.

Чи не боїтеся, що заробите швидше негативне медійне відображення за рахунок гучних справ?

Справді, зараз дуже багато говорять про репутаційні ризики для юридичних компаній, для окремих адвокатів, у разі захисту ними так званих "токсичних" клієнтів, які переслідуються з політичних мотивів, або щодо яких склалася негативна громадська думка. У таких резонансних справах адвокати можуть відчувати на собі такий тиск як з боку ЗМІ, так і з боку активістів, а часто — навіть з боку правоохоронних органів шляхом ініціювання кримінальних переслідувань адвокатів. Я думаю, що необхідною умовою збереження репутації як у цій категорії справ, так і в усіх інших є планомірний "чистий" і результативний захист клієнта виключно правовими методами, який продемонструє професіоналізм адвоката. При такому веденні процесу та належної комунікації зі ЗМІ ризики ототожнення адвоката з клієнтом і, відповідно, репутаційні ризики значно знижуються.

Чи траплялося таке, що через токсичність клієнта Ви відмовлялися від роботи?

Буває таке, що на якомусь етапі ми припиняємо захист клієнта. Але це швидше винятки, і часто це пов'язано не з "токсичністю" клієнта, а різними поглядами на стратегію захисту та неможливістю досягнення єдиної правової позиції у справі.

Однак ми завжди намагаємося порозумітися з клієнтом, встановити повну довіру, роз'яснити все, пояснити всі тактики та стратегії, можливі ризики та перспективи у цій справі.

Як адвокати та юристи справляються із громадським тиском? Чи є якийсь рецепт у вашому об'єднанні?

Оскільки такий тиск часто проявляється у вигляді критики, спочатку необхідно визначити її цілі та мотиви, проаналізувати її зміст і визначити — критика є деструктивною, необґрунтованою, або є до чого прислухатися, зробити висновки. Якщо ж критика деструктивна, не варто звертати на неї увагу.

Якщо говорити про кримінальну практику, як вона змінилася протягом останніх 4 років?

Безумовно, події 2014 року намітили тенденцію зростання переслідувань осіб з політичних мотивів, а також зростання кримінальних переслідувань за скоєння "військових" злочинів, переслідувань за скоєння терористичних актів, фінансування тероризму, посягання на територіальну цілісність або недоторканність України, повалення .

Крім того, через активне проведення антикорупційної реформи зростає кількість кримінальних проваджень за так званими "корупційними" злочинами — отримання неправомірної вигоди, незаконне збагачення, зловживання впливом, декларування недостовірної інформації. Причому часто переслідування у таких справах є інструментами впливу чи розправи над неугодними.

Залишається актуальною і практика у сфері економічних злочинів та злочинів проти власності – розтрата, шахрайство.

Це ті практики, з якими наша команда стикається найчастіше.

Чи до вас потрапляли справи, де була терористична складова?

Так, мої колеги по об'єднанню здійснюють захист у таких справах. Причому в таких справах формулювання звинувачення настільки абсурдне, що не вкладається ні в юридичні, ні в логічні межі. Як приклад, в одній із справ щодо фінансування тероризму сторона обвинувачення звинувачує посадових осіб української компанії в наповненні бюджетів "ДНР" та "ЛНР" шляхом поставки продукції на територію сусідньої держави, яка надалі вже покупцем була переставлена на територію Російської Федерації, а звідти невідомими логістичними. Шляхами потрапила на окуповану територію.

Чи є процесуальна специфіка в таких справах?

По-перше, що стосується самих підозрюваних у таких справах, то Кримінальним процесуальним кодексом для них не передбачено обрання іншого, м'якшого запобіжного заходу, ніж утримання під вартою.

По-друге, справи з терористичною складовою перебувають під слідством Служби безпеки України, і тут під пильним прицілом опиняються адвокати — у таких справах проведення негласних слідчих дій щодо адвокатів є нормальною практикою. Таке "прослуховування" захисників не має будь-яких законних цілей, а спрямоване на отримання доступу до інформації про плани захисту та інших відомостей, що становлять адвокатську таємницю. Звичайно, про проведення таких негласних слідчих дій може ніхто й ніколи не дізнатися, хоча законом закріплено обов'язок правоохоронних органів надалі повідомити осіб про обмеження їхнього права на приватне життя.

Є такий інструмент, як Європейський суд із прав людини. Наскільки поширена в Україні практика звернення до ЄСПЛ, у яких справах і наскільки це стосується в українській практиці, враховуючи тривалий термін розгляду?

Україна, як і раніше, залишається одним із лідерів серед держав-учасниць Конвенції про основні права та свободи людини за кількістю звернень до Європейського суду з прав людини. Положення Конвенції та практика Європейського суду, в якій вони знайшли своє відображення, є джерелом права в Україні та підлягають обов'язковому застосуванню. І незважаючи на досить тривалий термін розгляду скарг Європейським судом, який може сягати 5-10 років, таке звернення у перспективі дає результат. Я говорю не лише про встановлення порушеного права та отримання можливої матеріальної компенсації, а й можливості в окремих випадках перегляду рішень національних судів, і навіть удосконалення законодавства, якщо Європейський суд вважав, що воно не відповідає вимогі "якості" закону.

Не можу не наголосити також на такому дієвому інструменті, як подання клопотання про застосування тимчасових або, як їх ще називають, забезпечувальних заходів до Європейського суду в порядку правила 39 Регламенту Європейського суду з прав людини.

У разі якщо Європейський суд вирішить, що дійсно існує ризики заподіяння серйозної та непоправної шкоди заявнику, зокрема заявнику загрожує настання смерті, застосування тортур, жорстокого чи нелюдського поводження, або навіть роз'єднання з сім'єю, Європейський суд може дати вказівку уряду відповідної держави утриматися від якихось або дій, або навпаки - зробити їх.

Переважна кількість випадків, коли вживаються такі заходи, стосуються процедури депортації та екстрадиції, однак досить часто Європейський суд вказує державі на необхідність проведення медичного обстеження або проведення лікування заявника.

Для оперативного розгляду рекомендую надсилати такі клопотання у порядку правила 39 Регламенту Європейського суду до Європейського суду з прав людини факсом.

Вони використовують факси?

Так, вони використовують два види кореспонденції — пошту та факс, але використання факсу передбачено лише для подання екстрених клопотань у порядку правила 39.

Наскільки швидко їх розглядають?

Досить оперативно – від одного до кількох днів. Звичайно, такий швидкий розгляд та ухвалення відповідних вказівок стосується серйозних випадків порушень прав заявника.

У випадку, коли в клопотанні йдеться про гіпотетичні, не підтверджені доказами ризики заподіяння шкоди, Європейський суд або відмовляє у застосуванні тимчасових заходів, або може запросити в уряду та заявника додаткову інформацію та документи. У такому разі термін розгляду клопотання про застосування тимчасових заходів може тривати більш тривалий період.

Наскільки часто таке клопотання взагалі беруть до уваги?

В Україні уряд дуже серйозно ставиться до вказівок Європейського суду щодо застосування тимчасових заходів і намагається виконати їх. І хоча прямих санкцій за невиконання державою тимчасових заходів немає, проте при розгляді скарги по суті Європейський суд може встановити порушення державою права, гарантованого статтею 34 Конвенції — ефективної реалізації права на індивідуальну скаргу у зв'язку з ухиленням від виконання тимчасових заходів.

Вам доводилося у вашій практиці поводитися з такими клопотаннями?

Так звичайно. Один із випадків саме стосувався клопотання про направлення заявника, який перебував у СІЗО, на медичне обстеження та надання йому медичної допомоги. Європейський суд листувався з урядом і заявником з метою уточнення, які саме були вжиті державою заходи, і наскільки критичною є ситуація. Поки таке листування мало місце, адміністрація СІЗО направила заявника на обстеження, і йому було проведено необхідне оперативне втручання. Звичайно, ми одразу повідомили Європейський суд про те, що застосування тимчасових заходів вже не потребує.

Як ви вважаєте, листування з Європейським судом вплинуло на ситуацію?

Однозначно. Крім того, крім направлення підзахисного на лікування, надалі судом йому було обрано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Впевнена, що втручання Європейського суду у ситуацію зі здоров'ям підзахисного відіграло не останню роль.

Якщо говорити про практику ЄСПЛ, як може цю практику використати бізнес на свою користь? У нас частіше все ж таки звертаються до міжнародного арбітражу.

Звернення до Європейського суду з прав людини та звернення до міжнародного арбітражу є все-таки різними способами порушених прав, оскільки міжнародний арбітраж є одним із ефективних способів вирішення спорів, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а Європейський суд розглядає скарги осіб на порушення державою прав, гарантованих. Конвенція. Тобто бізнес не може скаржитися до ЄСПЛ на дії інших суб'єктів господарської діяльності.

Звичайно, переважна кількість скарг у ЄСПЛ походить саме від фізичних осіб, і відносно низька кількість скарг від юридичних пов'язую скоріше з тим, що вони не здогадуються про таку можливість або не розуміють, у якій саме сфері можна отримати захист їхніх прав.

Чи часто звертаються українські компанії?

Досить складно навести статистику звернень українських компаній, адже до стадії ухвалення Європейським судом рішення по суті доходять одиниці скарг, оскільки близько 80-90% усіх скарг через недотримання всіх необхідних критеріїв визнаються Європейським судом неприйнятними. Проте база рішень ЄСПЛ містить чимало успішних прикладів звернень українських компаній, за результатами яких рішенням ЄСПЛ було встановлено порушення їхніх прав та присуджено справедливу сатисфакцію. Так, відомі випадки присудження компаніям багатомільйонних компенсацій, як, наприклад, у справі "Агрокомплекс проти України", в якій компанії було присуджено виплату 27 мільйонів євро.

Хто сплачує цю компенсацію?

Виплати справедливих сатисфакцій у справах, в яких встановлено порушення Україною прав заявника, відбуваються за рахунок Державного бюджету України. При цьому контролем за виконанням урядом рішень ЄСПЛ займається Комітет міністрів Ради Європи, який перебуває у постійній комунікації з урядом України. Проте в уряду виникає набагато більше труднощів не з виконанням рішення щодо виплати сатисфакції, а з виконанням інших заходів — відновлення колишніх прав заявника чи необхідності вдосконалення законодавства. Саме тому багато рішень ЄСПЛ "висять" на контролі у Комітеті Міністрів роками.

У яких випадках бізнес може звертатися до Європейського суду з прав людини?

Найчастіше юридичні особи звертаються до Європейського суду зі скаргами на порушення права на справедливий розгляд незалежним та неупередженим судом, необґрунтованість та невмотивованість судових рішень, надмірну тривалість судового розгляду, а також порушення права власності.

Причому сфера застосування статті 1 Протоколу І до Конвенції, яка гарантує захист права власності, досить широка і може бути пов'язана з порушеннями у процедурі банкрутства, процедурою ліцензування, з податковими питаннями, зокрема порушенням процедури відшкодування ПДВ, що надалі тягне для компанії втрату або зменшення її майнові активи.