Коментар адвоката АТ "Barristers" Ірини Кузіни інтернет-виданню "Krapka.club" щодо дефіциту суддів в Україні.

Чому в Україні закриваються суди?

Українські суди закриваються через відсутність суддів. У середньому, вакантна кожна третя посада. У деяких судах розглядом справ займається лише одна людина. Є й суди, де взагалі не залишилося суддів.

З кожним місяцем дефіцит кадрів лише зростає. У результаті справи про аліменти та розлучення не розглядають місяцями, а слідчих столиці обмежують у кількості клопотань, що подаються на день (наприклад, про обшуки чи доступ до документів).

За три роки вільних крісел побільшало в 10 разів

Згідно з останнім звітом на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів, станом на 27 серпня 2018 року нестачу суддів зазнають 484 місцевих суду. З 4701 штатної одиниці вакантними залишаються 1270, тобто 27%. І цей показник постійно зростає. Наприклад, на початку січня 2018 року були вільні 1125 вакансій. З того моменту звільнилося ще 145 людей.

Але це не все. Два роки тому у місцевих судах не вистачало лише 245 суддів. А у звіті за 9 листопада 2015 року йдеться, що з проблемами дефіциту кадрів стикалися 105 судів, у яких згідно зі штатним розписом не вистачало 120 суддів. Це у 10 разів (!) менше, ніж зараз.

Що це означає

Насправді третина вільних вакансій – «середня температура лікарні». Одні суди щодо благополучні. Так, у Тернопільському міському районному суді із 28 штатних одиниць не заповнено лише п'ять. Але у багатьох районах, наприклад, із чотирьох суддів не вистачає трьох. Є й установи, в яких повноваження не виконує жодна людина! Судів, які просто не мають працевлаштованих суддів, або таких, у яких замість трьох-чотирьох штатних співробітників числиться один (але він не судить), у серпні 2018 року налічувалося 23.

Такі суди просто закривають. Наприклад, 7 серпня 2018 року припинив чинити правосуддя Яремчанський міський суд. Кажуть, що у судді Андрія Іванова, якого тимчасово відрядили туди у лютому 2018 року, закінчився термін повноважень. А всі три посади суддів, передбачених штатним розкладом, так і не заповнилися.

«Суддю Андрія Іванова відрядили до нас із окупованої території на півроку, потім продовжили відрядження. Але працювати на одному місці понад 12 місяців відрядженому судді не дозволяє закон. Тож ми чекаємо, коли знайдеться суддя. А для заповнення вакансії потрібно багато часу, бо процедура призначення на посаду судді сама собою довга. Новий кандидат має пройти спеціальне навчання та скласти кваліфікаційний іспит, після чого оголошується конкурс. Це справа не одного місяця. Наприклад, якщо у юриста немає стажу помічника судді, спеціальна підготовка у Національній школі суддів триває дев'ять місяців. Можна взяти і практикуючого суддю, але він має дати згоду на відрядження. Або нам залишається чекати поповнення з-поміж тих, кого оберуть на посаду судді вперше. Але конкурс до місцевих судів ще не оголошували», – розповіла «КРАПЦІ» керівник апарату Яремчанського міського суду Галина Савчук.

З цих же причин влітку припинили чинити правосуддя Михайлівський (Запорізька область) та Чорнухинський (Полтавська область) райсуди.

Кількість нерозглянутих справ зростає як снігова куля

Цікаво, що після закриття суди продовжують приймати справи. В інші суди передають лише кримінальні провадження та термінові клопотання слідчих (про взяття під варту або про проведення обшуків та експертиз). А ось цивільні та адміністративні (наприклад, справи про розлучення чи нетверезе водіння) лежать без розгляду, доки не з'явиться суддя.

У Яремчанському суді кажуть, що вже стикалися із такою ситуацією у 2016 році. Тоді суддю чекали рік, і на момент його призначення накопичилося понад 800 нерозглянутих справ.

«Коли суддя прийшов, навантаження було величезне. Він працював день і ніч. Зараз у нас близько 400 нерозглянутих справ, і з кожним днем їх побільшає», – скаржаться в апараті суду.

Юрист компанії «Клімчук та партнери» Андрій Ірклієнко вважає, що у будь-якому разі право громадян на судочинство порушуватися не повинно.

«Якщо суд закритий, громадяни все одно можуть подати позов, зробивши застереження. Мовляв, прошу розглянути мій позов щодо таких правовідносин у такому суді у зв'язку з тим, що такий суд ліквідовано. Суд має розподілити підсудність. Але взагалі я вважаю, що ВККС має проводити конкурси на посаду суддів, щоб ліквідувати хоча б гострий кадровий дефіцит», – говорить Андрій Ірклієнко.

Через брак суддів слідчих обмежують у кількості клопотань

Дефіцит суддів затягує розгляд справ та створює серйозні незручності для всіх сторін: адвокатів, звинувачення та слідчих.

«У цивільних справах кадровий дефіцит призводить до того, що ти подаєш позов, а перше судове засідання може відбутися через півроку. Особливі незручності це створює у разі сімейних справ: люди хочуть розлучитись, вирішити питання аліментів або розділити майно, а їм потрібно чекати.

У кримінальних справах також відчувається дефіцит суддів. Через це у судах Києва навіть встановили обмеження щодо кількості клопотань, які слідчий може подати слідчому судді за день. Якщо слідчому потрібно провести безліч обшуків або отримати тимчасовий доступ до речей і документів, він змушений чекати. У Шевченківському суді обмежилися п'ятьма клопотаннями про тимчасовий доступ чи проведення експертиз на день. У Печерському суді утворилася черга із слідчих. Немає обмеження лише при обранні запобіжного заходу.

Сторона захисту також стикається з проблемами. Ми подаємо слідчому судді клопотання, і перше засідання може бути призначене швидко, але наступні будуть за тиждень чи два. Така ж ситуація виникає в апеляційному суді, коли ми оскаржимо ухвали слідчих суддів», – повідомила «КРАПЦІ» адвокат Адвокатського об'єднання "Barristers" Ірина Кузіна.

Якщо в якомусь суді не вистачає суддів, розгляд кримінального провадження, по суті, можуть перенести до суду іншого району.

«Припустимо, залишилося двоє суддів, а розглядають справу про особливо тяжкий злочин. В цьому випадку голова суду через апеляційний суд передає справу до іншої установи. Це може бути як добре (коли вибирається більш зручний для захисту та потерпілих суд), так і погано (якщо людина перебуває під вартою, а справа «гуляє»)», – наводить приклад Ірина Кузіна.

«Дефіцит створений штучно»

Адвокат Ростислав Кравець вважає, що дефіцит суддів в Україні створено штучно.

«Дефіцит створили органи, покликані формувати судову гілку влади, – наголошує експерт. – Вища кваліфікаційна комісія суддів та Вища рада правосуддя не призначають суддів, не проводять відповідних іспитів, а вигадали конкурси, які самі не можуть провести. Не розглядають своєчасно заяви про прийом суддів на роботу, вигадали якесь кваліфікаційне оцінювання, усувають неугодних суддів з посад, обмежують зарплати. На мій погляд, це не кваліфоцінування, а кваліфпросіювання. Це відбір найбільш лояльних і знищення старих ворогів. Члени ВККС та ВСП уже неодноразово зводили рахунки з колегами.

Тому судді, які досягли віку, в якому можна йти у відставку, масово (понад 90 %) залишають роботу. Інші звільняються, бо не витримують напруги. Адже навантаження, яке й раніше перевищувало норму вдвічі-втричі, після судової реформи зросло в десятки разів. Сьогодні бути суддею не престижно, а принизливо».

Інші слуги Феміди пояснюють масові звільнення банальним страхом упродовж свого життя.

«Зараз у суспільстві немає поваги до суду. Подивіться, що відбувається в судах: приходять активісти, які, нічого не розуміючи у судочинстві, тиснуть на нас, загрожують та звинувачують у продажності. Адже більшість справді корумпованих суддів і тих, які під час Майдану садили мітингувальників, звільнилися. І тиснуть якраз на порядних.

А ще на хвилі революції звільнили багатьох «жертв режиму», які насправді чинили злочини. Одна справа – людина, яка вкрала шоколадку, але оскільки ця судимість у неї п'ята, отримала вісім років, а інша – активіст, якого відпустили на волю, хоча ми точно знаємо, що він убив. Такі люди як «моральні авторитети» тепер ходять на суди і за найменшої незгоди з нами натякають на розправу», – на правах анонімності розповів один із суддів Апеляційного суду Києва.

Чи бути престижним суддею

На перший погляд може здатись, що молоді судді не хочуть працювати в регіонах, коли є можливість будувати кар'єру в обласних центрах чи Києві. Але це не зовсім так, адже навіть у глибинці є свої переваги.

Наприклад, у райцентрах судді частіше стикаються із земельними суперечками, тоді як у великих містах таких справ мало. Це дозволяє суддям глибше спеціалізуватись на певній категорії. Та й навантаження у невеликих містах менше.

Житло суддям забезпечують територіальні управління судової адміністрації. А якщо суддя відряджено, оренду житла йому оплачують.