Партнер АО «BARRISTERS» Ілля Новіков про Лефортівський суд у конвеєрному режимі 24 українських моряків, захоплених 25 листопада під час «інциденту в Керченській протоці».

Партнер АО «BARRISTERS» Ілля Новіков про Лефортівський суд у конвеєрному режимі 24 українських моряків, захоплених 25 листопада під час «інциденту в Керченській протоці».

- Мокряк, встаньте. Назовите суду ваше полное имя
- Мокряк Роман Николаевич
- Дату рождения
- 25 июля 1986
- Место рождения… Почему вы молчите? Назовите место вашего рождения
- 17 статья Женевской конвенции предусматривает, что военнопленный вправе не сообщать о себе ничего, кроме имени, звания, даты рождения и личного номера
- По какому адресу зарегистрированы?
- Я не буду вам отвечать
- Образование?
- Не буду отвечать
- Хорошо, понятно, что не будете. Семидоцкий, встаньте. Назовите суду свое полное имя…

Сьогодні Лефортівський суд у конвеєрному режимі продовжував арешт 24 українських моряків, захоплених 25 листопада під час «інциденту в Керченській протоці». Їх поділили на шість четвірок (більше чотирьох осіб не поміщається в клітку в залі), а ті поділили між трьома суддями. Перше засідання мало розпочатися о 9:30, а друге о 12-й, і так планувалося ще до обіду покінчити зі справою. Зараз, коли я це пишу, на годиннику дев'ятій вечора, і останнє засідання досі не закінчено. Що саме собою дає уявлення про те, на що перетвориться судовий процес на 24 особи, якщо до нього таки дійде.

Сцена з допитом Романа Мокряка була на початку засідання, коли публіку ще не видалили із зали. Слідом за Романом так само відповідали і всі інші у всіх засіданнях. Це був наш спосіб наочно заявити про позицію захисту. Сьогоднішнє засідання було першою публічною появою українських моряків на публіці з дня їхнього арешту, і було наперед відомо, що основна його частина пройде за зачиненими дверима, тож треба було встигати. Серед публіки були дипломати з європейських посольств, вони встигли почути лише дві речі: моряки вимагають визнавати їх військовополоненими, а не злочинцями, і що слідство просить суд слухати справу без публіки, хоча в матеріалах немає секретних документів. Відразу після цієї заяви прохання поважили, і публіці наказали піти. Насамперед заявила клопотання про зміну підсудності з Лефортовського на Московський гарнізонний суд: Женевська конвенція вимагає, щоб справи військовополонених слухали виключно військові суди. Троє суддів у трьох різних засіданнях синхронно пішли обмірковувати рішення на півтори години, потім синхронно повернулися та оголосили однакові відмови. Потім на тій самій підставі ми заперечували проти самого клопотання слідства про продовження арешту: військовополонених можна тримати у спеціально облаштованих таборах, але не в тюремних умовах. У таборі вони мають право носити свою військову форму і відзнаки, не бути розділеними один з одним. У сизо їх переодягли в тюремні роби і розсадили всіх по різних камерах.

Основна позиція російської сторони – що слідства з прокуратурою, що суддів – «якщо немає війни, то немає і військовополонених, це звичайна кримінальна справа». Насправді Женевська конвенція 1949 року про поводження з військовополоненими прямо передбачає, що вона «застосовуватиметься у разі оголошеної війни або будь-якого іншого збройного конфлікту».

Я навіть цитував суду найвище досягнення прикордонної наукової думки – «Прикордонний словник», виданий ФСБ 2002 року (якщо з російської сторони брали участь саме прикордонники). «Конфлікт збройний – …різні військові інциденти, військові акції та інші збройні зіткнення незначного масштабу (низької інтенсивності) із застосуванням регулярних сил… За К.в. держава (держави) не переходять в особливий стан, який визначається як війна…» – авторитетно пояснює нам словник. Після чого ми перечитували зі справи рапорт командира «Ізумруду» кап-два Шипіцина: «О 20 годині 54 хвилини 25 листопада 2018 року від начальника департаменту БОХР ФСБ Росії адмірала Медведєва Г.М. отримано дозвіл на відкриття вогню для поразки. О 20 годині 55 хвилин 25 листопада 2018 року вчинили стрілянину на поразку».

У суду ці три цитати – з конвенції, зі словника і з капітана Шипіцина – ніяк не складалися в єдине ціле. Так, стріляли на поразку за наказом адмірала, та українськими кораблями та моряками, але до чого тут збройний конфлікт і Женевська конвенція? Ні до чого зовсім.

21:20, останню четвірку слухають і досі. longest day and bridge too far.




Автор: BARRISTERS

Джерело:

Напишiть нам

Потрібна консультацiя — звертайтесь