«ТЕХНІЧНА ПОМИЛКА» – НОВИЙ «Перекональний» аргумент для обґрунтування законності прийнятих рішень

18 липня 2018 року слідчими Слідчого управління та оперуповноваженими Управління захисту економіки Головного управління Національної поліції України було проведено кілька слідчих дій в Одеській національній музичній академії імені О.В. Нежданової, а також затримано співробітників ОНМА.

Партнери Адвокатського об'єднання «Баррістерс» Юрій Жовтан та Денис Пономаренко здійснюють захист одного зі співробітників ОНМА, який зазнав затримання і якому повідомлено про підозру у зазначеному кримінальному провадженні.

Коли у середині серпня адвокати Юрій Жовтан та Денис Пономаренко розпочали захист одного зі співробітників ОНМА у зазначеному кримінальному провадженні, вони вразилися кількості допущених порушень кримінального та кримінального процесуального законодавства України.

1. У діях правоохоронців, які робили обшуки та затримання 18 липня 2018 року в ОНМА, вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 370 КК України, тобто. замах на провокацію підкупу, вчинений службовими особами правоохоронних органів. Правоохоронцями заздалегідь були виготовлені імітаційні «гроші», прокурором винесено постанови про проведення огляду, наче вони знали, що у будь-якому разі вони помістять гроші туди, куди їм потрібне чи кому їм потрібне.

2. Усі обшуки в ОНМА проводилися порушуючи Конституцію України та КПК України без визначення слідчого судді. Пізніше після проведення обшуків слідчий за згодою прокурора звертався до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси з клопотаннями про проведення обшуків для того, щоб легалізувати свої дії. Але досі незрозуміло, життя яких людей чи майно рятував слідчий у цих ситуаціях, т.к. будь-яке розумне обґрунтування невідкладної ситуації, як цього вимагає закон, у ухвалах слідчого судді не зазначено.

3. Як було оголошено в судовому засіданні апеляційного суду Одеської області в одному з протоколів обшуку, під час якого було вилучено, на думку слідства, ключові докази, взагалі не зазначено, за яким кримінальним провадженням та за яким кримінальним правопорушенням проводився обшук.

4. У протоколі затримання нашого клієнта, порушуючи ст. 209 КПК України було зазначено як момент затримання не час, коли за участю клієнта було розпочато обшук у його робочому кабінеті, огляд, а час складання протоколу затримання.

4. За законом сторони обвинувачення мали 24 години з моменту затримання для вручення письмового повідомлення (ч. 2 ст. 278 КПК України). Якщо дотримуватися закону, пропуск зазначеного процесуального строку тягне за собою звільнення затриманого з-під варти та припинення в особи статусу підозрюваного. Проте слідчий вручив нашому клієнту письмове повідомлення про підозру через 27 годин після затримання, з-під варти не звільнив. Слідчий суддя цієї «деталі» «не помітив», хоча згідно із законом на нього покладено загальні обов'язки щодо захисту прав людини (ст. 206 КПК України).

5. Велике подив у захисту викликає і склад злочину, що інкримінується нашому клієнтові. Так, сторона звинувачення вважає, що у діях клієнта є ознаки складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 369-2 Кримінального кодексу України, яка встановлює відповідальність за «прийняття пропозиції, обіцянки чи отримання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на ухвалення рішення особою , уповноваженим виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди». За такою підозрою, перш ніж її формулювати, стороні звинувачення необхідно встановити коло осіб, на яких могло вплинути майбутній підозрюваний, і що такі особи (особа) уповноважені на виконання функцій держави. Але сторона звинувачення знову упустила важливу деталь, що згідно з «Приміткою» до статті 369-2 КК України, коло осіб, уповноважених на виконання функцій держави, має встановлюватися згідно із Законом України «Про основи запобігання та протидії корупції», який не діє в Україні. 1 вересня 2016 року! Ця обставина позбавляє підозру нашому клієнту будь-якої правової основи, оскільки згідно зі ст. 7 Конвенції про захист прав людини та основних свобод немає покарання (кримінальної відповідальності) без закону.

6. Ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 20.07.2018 р. не відповідає не лише стандартам, виробленим практикою Європейського суду з прав людини, а й сформульованим досить доступною мовою вимогам вітчизняного Кримінального кодексу України. кодексу.

Так, у визначенні не вказано:

- обставини, встановлені слідчим суддею, які свідчать про наявність ризиків, за яких застосовується запобіжний захід (п. 2 ч. 1 ст. 196 КПК);

- обставини, що свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів (п. 3 ч. 1 ст. 196 КПК);

- докази, що обґрунтовують ці обставини (п. 4 ч. 1 ст. 196 КПК).

Тобто. по суті три з п'яти обов'язкових елементи ухвали про застосування запобіжного заходу слідчим суддею не вказані.

Крім того, слідчим суддею абсолютно не мотивовано ні обрання запобіжного заходу на максимальний термін – 58 днів, ні максимальний розмір застави.

Очевидно, що слідчим суддею було проігноровано принципові положення закону, тому адвокати Пономаренко Д. та Жовтан Ю. після ухвалення захисту на себе одразу звернулися з апеляційними скаргами на зазначену ухвалу слідчого судді до апеляційного суду Одеської області.

За скаргою адвоката Пономаренка Д., колегія суддів апеляційного суду Одеської області відмовила у відновленні терміну на апеляційне оскарження, хоча цей термін навіть не почав текти – у зв'язку з неврученням клієнту копії ухвали про застосування запобіжного заходу. Наразі подається касаційна скарга до Верховного Суду.

Адвокатом Жовтан Ю. тієї ж колегії суддів апеляційного суду Одеської області було заявлено відвід, який було задоволено, і 10 вересня відбудеться розгляд вже іншою колегією суддів.

7. Також слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси за клопотанням слідчого 20 липня 2018 року було винесено іншу ухвалу, законність та обґрунтованість якої викликає сумніви – ухвалу про усунення нашого клієнта з посади. У ньому допущено не менше порушень. Спроба оскаржити ухвалу до апеляційного суду Одеської області наштовхнулася на перевищення одним із суддів своїх повноважень, коли в ситуації, за якою закон передбачає ухвалення рішення колегією суддів, він одноосібно вирішив питання повернення апеляційної скарги адвокату. За цією ухвалою також подається касаційна скарга до Верховного Суду.

8. Тим самим слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси 24 липня 2018 року було ухвалено ще одне рішення, законність якого потребує перевірки апеляційною інстанцією, – про арешт майна, тимчасово вилученого під час вищезазначеного незаконного обшуку.

Шаблонність фраз, крайня лаконічність ухвали судді Приморського районного суду м. Одеси не дозволяє знайти в ньому будь-яке розумне та законне обґрунтування арешту майна.

Відповідно до закону, ухвалу про арешт майна слідчий суддя має ухвалити не пізніше 72 годин з дня надходження до суду клопотання слідчого, в іншому випадку майно повертається особі, у якої воно було вилучено. Клопотання слідчого надійшло до суду 19 липня 2018 р. Відтак 72 години, відведені на його розгляд, спливли опівночі 22 липня 2018 р. Слідчий суддя не звернув увагу на цю «деталь» і через 45 годин після того, як майно мало бути повернене клієнту, – заарештовує майно.

Незважаючи на те, що на момент розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна було вже сформульовано підозру за ст. 369-2 КК України, слідчий суддя з невідомих причин обґрунтував своє рішення зовсім іншою статтею – 368 КК.

Усі численні порушення кримінального процесуального закону прокурор у судовому засіданні в апеляційному суді зміг пояснити лише однією фразою – «технічна помилка». По суті, така позиція прокурора вказує на те, що все вищезгадане кримінальне провадження – одна технічна помилка.

На цю ухвалу також подана апеляційна скарга адвоката Жовтан Ю. В даний час частина суддів судової колегії заявили самовідвід та скарга розглядатиметься іншою колегією суддів.

За дивним збігом обставин усі судові рішення, якими легалізувалися дії слідчого та заходи процесуального примусу, у цьому кримінальному провадженні (понад 5) приймалися протягом одного тижня одним і тим самим слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси. Наразі частина цих ухвал оскаржується в апеляційному та касаційному порядках.

Сторона захисту щиро вірить у те, що правосуддя служить утвердженню справедливості та свободи, а не свавілля, але, на жаль, обставини кримінального провадження змушують засумніватися у дієвості цієї аксіоми. Впевнені, що практика «відмови у правосудді» має бути припинена.

Незрозумілий ажіотаж і штучний суспільний резонанс, що виник навколо штучного кримінального провадження, що рясніє «технічними помилками», численні порушення ст. 62 Конституції України та ст. 296 Цивільного кодексу України з боку органів управління Одеської національної музичної академії імені О.В. Нежданової (які просять органи виконавчої влади України ще й «взяти під контроль перебіг судових розслідувань справи», тобто по суті просять порушити ст. 126 Конституції України) дозволяють висунути скромне припущення, що єдиною метою цього кримінального провадження було створення умов для усунення з посади ректора Академії, а правоохоронні органи і суд виявилися залучені до цієї погано пахнутої витівки.

Адвокати просять засоби масової інформації, новинні інтернет-ресурси та блогерів під час висвітлення кримінального провадження та пов'язаних з ним подій не порушувати ст. 62 Конституції України та ст. 296 Цивільного кодексу України.

Конституція України

Стаття 62. Особа вважається невинною у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному наказанню, доки її провина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувачувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи пояснюватимуться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудна держава відшкодовує матеріальний і моральний вред, нанесений безпідставним засудженням.

Цивільний кодекс України

Стаття 296. Право на використання імені

...

4. Ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правонарушення, може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувачувальним вироком суду щодо неї або винесення ухвали у справі про адміністративне правонарушення та в інших випадках, передбачених законом.