"Злочини проти правосуддя" – тема лекції адвоката АО «BARRISTERS» Олександра Тананакіна

Блок «Злочини проти правосуддя» Школи кримінальної практики освітньої платформи LHS відкрився лекцією адвоката АТ Barristers Олександра Тананакіна, який розповів про судову практику щодо застосування статей 376, 377–379 Кримінального кодексу України, в яких міститься перелік таких злочинів та встановлена відповідальність за них.

Суддя, якщо на нього чиниться тиск, має право подати до Вищої ради правосуддя (ВСП) заяву про втручання у діяльність щодо здійснення правосуддя або погроз на його адресу. Подібних заяв від суддів до ВСП надходить близько 100 на місяць, але реальних механізмів захисту суддів немає. Що цікаво: ВСП направляє такі заяви до Генпрокуратури, але саме працівники прокуратури здебільшого і чинять тиск на суддів. Таким чином коло замикається, а судді залишається незахищеними.

«Наполегливі прохання» силових структур, СМС-повідомлення із погрозами — ще найм'якший спосіб тиску. Були випадки, коли судді загрожували викраденням членів його сім'ї, якщо він не ухвалить потрібний вирок. Або чинився психологічний тиск — у двір судді приносили шибеницю.

Якщо справа має великий суспільний резонанс, тиск на суддю чинять народні депутати чи громадські активісти, які не згодні з вироком. Діяльність таких «активістів» явно координується правоохоронними органами, оскільки їх вчинки, спрямовані на зрив судового засідання, жодним чином не припиняються.

Непоодинокі випадки, коли сторона звинувачення демонструє свою правову некомпетентність, тому не може протистояти грамотному захисту адвоката. Якщо представник звинувачення бачить, що рішення буде винесено не на його користь, він домагається невинесення вироку взагалі через відведення або самовідведення судді. А справа прямує на повторний розгляд. Процес затягується на роки, і весь цей час підозрюваний ув'язнений. Згодом він подає скаргу до ЄСПЛ, і Європейський суд його підтримує та визнає винним суд, а не прокуратуру, яка чинить тиск на суддів через зрив судового розгляду справи.

Щоб суддя не виніс виправдувального вироку, прокуратура може навіть порушити проти такого принципового судді кримінальну справу. Лектор навів приклади реальних ситуацій, пов'язаних з непроцесуальним тиском на суд, наголосивши, що різне бачення прокурором та адвокатом норм права стимулює звинувачення судді в отриманні неправомірної вигоди у разі обрання м'якшого запобіжного заходу. Будь-яке рішення судді, з яким не за звинуваченням, прокурор апріорі вважає незаконним.

Статистика тиску суд. За звинуваченнями різного роду у 2017 році було відкрито 517 проваджень щодо суддів, причому до суду дійшли лише три справи (за результатами їх розгляду засуджено одну особу, дві виправдані). У 2018 році проти суддів було відкрито 396 кримінальних проваджень, на розгляд до суду направлено лише одне.

«Звернення судді до ВСП зі скаргою на тиск свідчить про те, що цей суддя — чесний і сміливий, проте такі скарги дають підстави сумніватися в незалежності правосуддя взагалі», — наголосив Олександр Тананакін.

В історії українського правосуддя останніх років вдалося знайти лише п'ять справ за статтями Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за злочини проти суддів. Лектор проаналізував ці справи і висловив думку, що в одному випадку йшлося не про втручання у діяльність суду чи зазіхання на життя судді, а, швидше за все, мали місце хуліганські дії, за які винного було засуджено.

В іншому випадку на суддю було скоєно замах групою осіб у камуфляжі та балаклавах, причому підозрюваного виправдали судом, оскільки нападника неможливо було ідентифікувати. Лектор вважає, що така ліберальність суду може підбурювати до подальших протиправних дій стосовно суддів.

А от у випадку, коли батько обвинуваченого в судовому засіданні погрожував судді, його засудили на два роки, хоча, на думку лектора, можна було обмежитися штрафом. З іншого боку, коли судді погрожували ножем і навіть завдали легких тілесних ушкоджень, винного засудили лише на рік.

Дедалі частіше фіксуються випадки втручання у систему електронного документообігу суду, унаслідок чого виникає багато підроблених рішень суду, особливо у майнових справах. Фабрикація таких рішень вже стала своєрідним бізнесом, але вирок поки що винесено лише один.