Пологи в Америці після 6 серпня: довічна заборона в’їзду замість «паспорта під ключ» — блог Кирила Іорданова

Що насправді підписав Трамп, чому все впирається в норму 1868 року
й де проходить межа між «пологовим туризмом»
і звичайними пологами українки, яка законно живе в Америці

Нещодавно мене запросили на «Київ24» прокоментувати нову атаку Дональда Трампа на так званий пологовий туризм. Тема на перший погляд проста: приїхала іноземка до США, народила дитину — дитина отримала американський паспорт. Трамп хоче цю практику припинити.

В ефірі на таку відповідь є кілька хвилин, і цього замало. Бо новина виявилася значно більшою за заголовки, а для українців вона ще й не абстрактна: після 2022 року у Сполучених Штатах опинилося багато українських сімей, там народжуються українські діти, а послуга «пологи в Америці» була добре відома в Україні задовго до війни.

6 серпня 2026 року президент США підписав одразу два укази. Про перший — «Ending Birth Tourism» — написали всі: він про візи, консулів і кордон. Другий, з довгою назвою «Continuing to Protect the Meaning and Value of American Citizenship», згадували побіжно. Хоча юридично саме він і є справжньою новиною, бо стосується не тих, хто ще збирається летіти, а дітей, які вже народилися на американській землі.

Указ про візи: ширше і жорсткіше, ніж здається з новин

Насамперед варто зняти непорозуміння, яке легко виникає із заголовків: вагітним жінкам не заборонили в’їзд до США. Вагітність сама по собі не є порушенням. Українка може летіти до чоловіка, до родичів, у відрядження, на навчання чи лікування. Питання виникає тоді, коли поїздку заявляють однією метою, а використовують іншою — приїхати незадовго до пологів, народити в американській клініці й отримати для дитини громадянство.

Ідея боротися з цим не народилася 6 серпня. Ще у січні 2020 року Держдепартамент змінив правила для віз категорій B‑1/B‑2: поїздка, основною метою якої є народження дитини заради американського громадянства, перестала вважатися нормальною туристичною метою.

Новий указ іде далі, і тут важливі три деталі, яких у новинах здебільшого немає.

По‑перше, він не обмежується туристичними візами. Пологовий туризм визначено як в’їзд будь-якого іноземця за будь-якою неімміграційною візою з метою пологів на американській землі, а також будь-які дії зі сприяння такому в’їзду. У преамбулі прямо названо візи для навчання, обміну, тимчасового працевлаштування і туризму. Отже, у периметрі не лише B‑2, а й студентські, обмінні та робочі візи.

По‑друге, наслідки не зводяться до відмови у візі. Указ дозволяє анулювати вже видану візу, відмовити у в’їзді, видворити людину і — окремим рядком — назавжди заборонити їй в’їзд до Сполучених Штатів. Передбачено також заходи проти компаній і осіб, які такі поїздки організовують, причому як усередині США, так і за їхніми межами.

По‑третє, є запобіжник, який для української аудиторії важливіший за все попереднє. Держсекретар або секретар внутрішньої безпеки можуть вивести конкретну людину з-під дії указу з гуманітарних підстав або якщо її в’їзд відповідає національним інтересам США.

Тепер про механіку, бо вона пояснює, як із цим взагалі можна сперечатися. Указ не запроваджує нової заборони власною силою. Він делегує держсекретарю і секретарю внутрішньої безпеки президентські повноваження за Законом про імміграцію і громадянство. І окремо застерігає, що не створює жодних прав, на які можна послатися в суді. Практичний висновок простий: оскаржувати доведеться не указ, а конкретне рішення конкретного консула чи прикордонника.

Ще одна тонкість — визначення прив’язане до в’їзду саме за неімміграційною візою. Гуманітарний пароль, за яким до США потрапила значна частина українців після 2022 року, візою не є. Формально під це визначення такий в’їзд не підпадає.

Навіщо взагалі їхати народжувати до США

Через одну обставину: дитина, народжена у США, за загальним правилом стає американським громадянином. І це не про красивий синій паспорт.

Для самої дитини це право все життя жити у Сполучених Штатах і повернутися туди в будь-який момент без віз та Green Card, працювати без окремого дозволу, голосувати після повноліття, мати консульський захист за кордоном і доступ до посад та програм, для яких потрібне громадянство. А після 21 року така дитина може подати імміграційну петицію щодо своїх батьків.

Останній пункт породив стійку легенду, ніби достатньо народити в Америці — і вся сім’я автоматично отримує право там залишитися. Це неправда, причому подвійно. Батьки-туристи не отримують ані Green Card, ані громадянства, ані права безстроково залишатися в країні. Але й через двадцять один рік петиція сама собою нічого не вирішує: якщо батьки в’їхали легально, можлива зміна статусу всередині країни, а якщо ні або якщо накопичилося нелегальне перебування, вмикаються заборони на в’їзд строком на три і десять років. На практиці це означає оформлення через консульство за межами США з ризиком багаторічної розлуки з тією самою дитиною.

Є й зворотний бік, про який агенції в рекламних буклетах не пишуть. Громадянин США довічно залишається податковим суб’єктом США і зобов’язаний щороку звітувати перед податковою незалежно від того, у якій країні живе. Хлопці з вісімнадцяти років підлягають реєстрації у системі Selective Service. В’їжджати до США і виїжджати звідти така людина зобов’язана саме за американським паспортом. Тобто «американська дитина» справді є серйозним правовим активом для самої дитини. Але це набір прав і обов’язків, а не чарівна кнопка легалізації сім’ї.

До чого тут рабство, Громадянська війна і 1868 рік

Конституцію США ухвалили у 1787 році, і рабства вона не скасувала. Ба більше, у 1857 році Верховний суд у справі “Dred Scott v. Sandford” ухвалив одне з найтемніших рішень у своїй історії, фактично відмовивши афроамериканцям у можливості бути повноправними громадянами. Потім була Громадянська війна 1861–1865 років і 13-та поправка, яка скасувала рабство.

І одразу постало питання, просте до банальності й фундаментальне водночас: раб більше не раб — а хто він тепер для держави? І ким є його дитина?

Відповідь дала 14-та поправка 1868 року: «Усі особи, народжені або натуралізовані у Сполучених Штатах і підпорядковані їхній юрисдикції, є громадянами Сполучених Штатів і того штату, де вони проживають».

Логічне заперечення тут очевидне, і прихильники Трампа його активно використовують: автори поправки не обговорювали літаки, туристичні візи та комерційні тури для вагітних. Але право працює не лише через питання «що конкретно уявляли собі автори норми». Значення має текст і те, як його понад століття тлумачили суди.

У 1898 році Верховний суд розглянув справу “United States v. Wong Kim Ark”. Вонг Кім Арк народився у Сан-Франциско в сім’ї китайців, які американськими громадянами не були. Суд визнав: народження на території США дає громадянство, якщо людина підпорядкована американській юрисдикції. Винятки лишили дуже вузькі — класичний приклад тут саме дитина іноземного дипломата, який має імунітет.

Трамп уже пробував — і програв

20 січня 2025 року, у перший день нового президентського строку, Трамп підписав указ, яким спробував обмежити громадянство за народженням для дітей нелегальних мігрантів та частини тимчасових.

30 червня 2026 року Верховний суд США цей указ відкинув. У справі Trump v. Barbara більшість на чолі з головним суддею Робертсом підтвердила, що клаузула про громадянство 14-ї поправки поширює громадянство на дітей, народжених у батьків, які перебувають у США і щодо яких не діє жодна екстериторіальна фікція. Кілька суддів консервативного крила тоді ж зауважили, що таке тлумачення залишає простір для пологового туризму.

Трамп програш прокоментував коротко: рішення невдале, тому адміністрація «вносить корективи». Ці корективи й підписали за п’ять тижнів.

Другий указ: межа, яку все-таки перейшли

У правовій дискусії довкола цієї теми була межа, яку доти вважали неперехідною. Сказати «ми не впустимо вас до США, бо ви просили візу для однієї мети, а їдете з іншою» — це імміграційна політика, і тут повноваження президента справді дуже широкі. Сказати «ваша дитина вже народилася на нашій території, але ми не визнаємо її громадянином через те, навіщо сюди приїхали її батьки» — це вже про Конституцію.

Другий указ від 6 серпня говорить саме друге. Він приписує органам влади не видавати документів, що підтверджують громадянство США, і не приймати документи штатів, коли жоден з батьків не є громадянином і при цьому батьки вчинили комерційну операцію задля придбання чи отримання доступу до громадянства за народженням. Прямо названо дві ситуації: коли батьки платять за те, щоб мати опинилася в США для пологів, і коли йдеться про комерційну угоду із сурогатною матір’ю на території США.

Отже, придбаний пакет «пологи під ключ» тепер може стати підставою відмовити у документі вже народженій американській дитині.

Цим указ не обмежується. Він також істотно розширює той самий «дипломатичний виняток», який півтора століття тлумачили вузько. До кола осіб, чиї діти не набувають громадянства, віднесено не лише послів, а й працівників іноземних посольств і консульств, які є громадянами відповідної держави, будь-яких осіб, працевлаштованих іноземним урядом в офіційній якості, та працівників міжнародних організацій з відповідним імунітетом. Тут варто зупинитися: класичний виняток за Wong Kim Ark вимагав саме дипломатичного імунітету, а формулювання «працевлаштований іноземним урядом в офіційній якості» помітно ширше. Це прямо стосується й українських державних службовців у США.

Окремо охоплено дітей, чиї батьки належать до «ворожих іноземців», зокрема членів визначених іноземних терористичних організацій, та дітей, народжених на територіях США, де громадянство не надається федеральним законом.

Юридична доля цієї конструкції видається передбачуваною. Указ підписано через п’ять тижнів після рішення Верховного суду, яке прямо витлумачило ту саму норму, і подано як перелік «історично визнаних винятків» із неї. Позови вже анонсовані. Але поки суди не скажуть свого слова, документи не видаватимуть.

Що це означає для українок у США

Головне — не змішувати різні ситуації. Якщо українка законно живе у США, працює, навчається, перебуває там за гуманітарною програмою чи має іншу реальну законну підставу і під час цього народжує дитину, сама собою така ситуація пологовим туризмом не є. Мета в’їзду в неї була інша, і жоден із двох указів на неї не спрямований.

Інша ситуація: жінка живе в Україні, перебуває на пізньому терміні вагітності, оформлює двомісячну поїздку до США, має заздалегідь укладений контракт із клінікою, а справжня мета поїздки — саме пологи. Ось на це нинішня політика й розрахована. Консул чи прикордонник дивитиметься не на слова «я туристка», а на термін вагітності, тривалість поїздки, бронювання, клініку, лікаря, спосіб оплати пологів, зворотні квитки й попередні поїздки.

І окремо про спокусу, яка тут виникає майже завжди. Приховати справжню мету поїздки — стратегія погана. Тоді проблемою стануть уже не пологи, а свідоме введення американських імміграційних органів в оману, а це тягне наслідки далеко за межі однієї поїздки. З урахуванням можливості довічної заборони в’їзду ціна такої вигадки зросла принципово.

Варто тримати в голові й масштаб явища. Офіційної статистики пологового туризму не існує. Державні дані фіксують менш ніж десять тисяч народжень у матерів з іноземною адресою за 2024 рік, а Migration Policy Institute оцінює можливу кількість таких випадків приблизно у двадцять шість тисяч на тлі близько 3,5 мільйона пологів у США щороку. На підписанні, до речі, згадували конгресовий звіт про «гарячі точки» на кшталт російських еліт, які приїжджають до Маямі через відповідні компанії.

Український бік питання

Про нього чомусь майже не говорять, хоча батьків він хвилює не менше за американський.

Дитина, народжена у США в батьків — громадян України, за статтею 7 Закону України «Про громадянство України» набуває громадянства України за народженням. Тобто вона одночасно американка і українка, і українське громадянство виникає в неї автоматично, без жодних заяв.

Раніше це створювало відому напругу, бо Україна у відносинах із власним громадянином іноземного паспорта просто не помічала. Із 16 січня 2026 року діє Закон № 4502-IX, який запровадив інститут множинного громадянства, а Сполучені Штати входять до затвердженого Кабінетом Міністрів переліку держав (спочатку до першої п’ятірки, а з травня 2026 року перелік розширено до тридцяти трьох). Множинне громадянство прямо допускається, зокрема, для дітей, які набувають два громадянства за народженням.

Отже, на українському боці для такої дитини сьогодні проблеми немає. Усі складнощі — на американському.

То «пологи в Америці» закінчилися?

Ні. Але правила змінилися настільки, що стару логіку «поїхати, народити, повернутися з паспортом» можна вважати неробочою.

Якщо людина живе у США на законній підставі й там народжує, це одна історія, і вона триває. Якщо людина їде до США саме як пологова туристка, ризики тепер вимірюються не відмовою у візі, а можливою довічною забороною в’їзду і відмовою у видачі документів уже народженій дитині.

І залишається головне питання, заради якого цю історію взагалі варто читати. Америка може не впустити майбутню матір — це її беззаперечне право. Але якщо дитина вже народилася на американській землі, чи може держава через поведінку її батьків сказати, що ця дитина не американець?

Свою відповідь Трамп дав 6 серпня. Проти неї стоять текст 14-ї поправки, понад століття судової практики і рішення Верховного суду, ухвалене за п’ять тижнів до того. Остаточну відповідь дадуть суди — і вона стосуватиметься вже не туристичних віз, а того, чи може міграційна політика змінювати зміст конституційної норми, написаної після скасування рабства.