Законопроєкт № 15410: оновлений підхід до поновлення громадянства України в умовах запровадження множинного громадянства (підданства)

18 червня 2025 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 4502-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України» (Закон № 4502-IX), яким уперше на законодавчому рівні було врегульовано інститут множинного громадянства (підданства).

До набрання чинності цим Законом українське законодавство ґрунтувалося на принципі єдиного громадянства. Однією з підстав для втрати громадянства України було добровільне набуття громадянином України громадянства (підданства) іншої держави.

Така законодавча модель існувала понад два десятиліття та була орієнтована на необхідність збереження єдиного громадянства України. Водночас із розвитком міграційних процесів, збільшенням чисельності української діаспори, особливо після початку повномасштабної збройної агресії рф, чинне правове регулювання дедалі більше втрачало свою практичну ефективність. Значна кількість громадян України, які тривалий час проживали за кордоном, набували громадянство держав проживання з огляду на необхідність реалізації права на працю, соціальне забезпечення, освіту чи інших законних інтересів, однак прагнули зберегти свій правовий зв’язок з Україною.

Саме з метою адаптації законодавства до нових суспільних реалій було прийнято Закон № 4502-IX. Воднораз він не запровадив режиму необмеженого множинного громадянства, а визначив вичерпний перелік випадків, у яких Україна визнає одночасну належність особи до громадянства України та громадянства (підданства) іншої держави, які перелічені у ст. 5-1 Закону України «Про громадянство України».

Однією з ключових новел Закону № 4502-IX стало те, що добровільне набуття громадянином України громадянства (підданства) держави, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про громадянство України», більше не є підставою для втрати громадянства України.

Наразі до такого переліку включено 34 держави, переважну більшість з яких становлять держави – члени Європейського Союзу, а також окремі інші держави, що відповідають критеріям, визначеним Законом України «Про громадянство України».

Фактично це означає, що громадянин України, який набуває громадянство (підданство) держави, включеної до відповідного переліку, може зберегти громадянство України без необхідності його припинення.

Водночас після запровадження інституту множинного громадянства постало нове практичне питання щодо поновлення громадянства України особами, які втратили його ще до набрання чинності Законом № 4502-IX, а згодом набули громадянства (підданства) держави, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Чинне законодавство передбачає механізм поновлення громадянства України, однією з обов’язкових умов якого є постійне проживання особи на території України. На практиці саме ця вимога стала істотною перешкодою для значної частини представників української діаспори. Особи, які протягом тривалого часу проживають за кордоном, мають там сім’ю, місце роботи, житло та сталі соціальні зв’язки, об’єктивно не можуть виконати таку умову, незважаючи на намір відновити свій правовий зв’язок з Україною.

Ба більше, така вимога не узгоджується із запровадженою моделлю множинного громадянства, яка допускає одночасне існування стійкого правового зв’язку особи з Україною та іншою державою, адже обов’язок постійного проживання в Україні істотно обмежує можливість реалізації цього права.

Саме з метою усунення цієї прогалини було розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо врегулювання деяких питань, пов’язаних із поновленням у громадянстві України» № 15410 від 15 липня 2026 року (законопроєкт № 15410).

Для розуміння суті запропонованих законопроєктом № 15410 змін необхідно звернутися до чинного правового регулювання поновлення громадянства України, яке передбачає два окремі механізми такої процедури.

1. Стаття 10 Закону України «Про громадянство України» регулює загальний порядок поновлення у громадянстві України для осіб, які раніше перебували у громадянстві України та припинили його. Однією з умов такого поновлення є повернення особи в Україну на постійне проживання, якщо інше не передбачено Законом.
2. Стаття 10-1 Закону України «Про громадянство України», запроваджена Законом №4502-IX, встановлює спеціальні правила (спрощений порядок) набуття громадянства України та поновлення у громадянстві України для окремих категорій іноземців, насамперед громадян держав, включених до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про громадянство України».

Саме порядок, визначений ст. 10-1 Закону, і пропонується суттєво змінити законопроєктом № 15410.

Розмежування умов набуття та поновлення громадянства для деяких категорій іноземців (ч. 1 ст. 10-1 Закону)

У чинній редакції ця норма одночасно регулює як набуття громадянства України, так і поновлення у громадянстві України для окремих категорій іноземців. Водночас для обох процедур передбачено застосування умов, визначених ст. 9 Закону України «Про громадянство України». Зокрема, йдеться про необхідність складання іспитів з основ Конституції України, історії України та визначення рівня володіння державною мовою, а також про інші умови, встановлені ст. 9 Закону, зокрема щодо безперервного проживання на території України протягом визначеного законом строку у випадках, коли така вимога підлягає застосуванню.

Законопроєкт пропонує виключити з ч. 1 ст. 10-1 слова «та поновлення у громадянстві України». Одночасно пропонується замінити посилання лише на ст. 9 Закону посиланням на умови, визначені Законом України «Про громадянство України», що має більш широкий зміст.

Така зміна зумовлена тим, що спрощений порядок набуття громадянства для окремих категорій іноземців може здійснюватися не лише відповідно до ст. 9 Закону (прийняття до громадянства), а й за іншими передбаченими Законом підставами, зокрема за територіальним походженням відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України». Тому запропоноване формулювання більш повно відображає всі можливі підстави набуття громадянства України.

Водночас виключення з ч. 1 ст. 10-1 положень про поновлення громадянства не означає, що ця стаття перестане регулювати питання поновлення. Навпаки, законопроєкт переносить регулювання цих правовідносин до нової спеціальної норми, якою доповнюється ст. 10-1 Закону.

Запровадження спеціального порядку поновлення громадянства України (нова ч. 2 ст. 10-1 Закону)

Найважливішою новелою законопроєкту є доповнення ст. 10-1 Закону України «Про громадянство України» новою частиною другою, яка запроваджує окремий спеціальний порядок поновлення громадянства України для визначеної законом категорії осіб.

Відповідно до запропонованої редакції цей порядок застосовуватиметься до осіб, громадянство України яких було припинено та які на момент звернення є громадянами (підданими) держав, громадяни (піддані) яких можуть набувати громадянство України у спрощеному порядку. Після подання заяви про поновлення у громадянстві України та декларації про визнання себе лише громадянином України (документа, яким особа підтверджує, що у правовідносинах з Україною вона визнає себе виключно громадянином України; подання такої декларації не є відмовою від громадянства іншої держави) такі особи реєструватимуться громадянами України незалежно від того, чи проживають вони постійно за межами України, чи перебувають на її території.

Застосування спеціального порядку можливе лише за відсутності обставин, передбачених ч. 8 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», які виключають можливість набуття або поновлення громадянства. Зокрема, йдеться про випадки, коли особа становить загрозу національній безпеці України, засуджена за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину або існують інші визначені законом підстави для відмови.

Таким чином, особа поновлює громадянство України без необхідності припинення громадянства (підданства) держави, включеної до відповідного переліку, та без обов’язку постійного проживання на території України.

Крім того, практичне значення цієї зміни полягає у чіткому розмежуванні двох різних процедур:

• ч. 1 ст. 10-1 регулюватиме виключно особливості набуття громадянства України окремими категоріями іноземців із застосуванням загальних вимог Закону;
• нова ч. 2 ст. 10-1 встановлюватиме спеціальний порядок поновлення у громадянстві України для визначеної законом категорії колишніх громадян України.

Саме завдяки такому розмежуванню особи, які поновлюватимуть громадянство України відповідно до нової ч. 2 ст. 10-1, не підпадатимуть під вимогу щодо виконання умов, передбачених ст. 9 Закону України «Про громадянство України», зокрема щодо складання іспитів з основ Конституції України, історії України та визначення рівня володіння державною мовою тощо.

Отже, законопроєкт № 15410 не запроваджує нового спеціального порядку поновлення громадянства України, а реформує вже наявний, відокремлюючи його від процедури набуття громадянства та встановлюючи для відповідної категорії осіб самостійні умови поновлення.

У цілому законопроєкт № 15410 є концептуально обґрунтованим кроком у розвитку законодавства про громадянство. Він забезпечує логічне продовження реформи множинного громадянства та усуває практичні труднощі, з якими стикаються особи, що втратили громадянство України до запровадження відповідних законодавчих змін.

Водночас окремі положення законопроєкту можуть стати предметом подальшої правової дискусії. Передусім це стосується того, що право на застосування спеціального порядку поновлення громадянства України поставлено у залежність від належності особи до громадянства (підданства) держави, громадяни (піддані) якої можуть набувати громадянство України у спрощеному порядку. Перелік таких держав затверджується Кабінетом Міністрів України, а тому його зміна безпосередньо впливатиме на коло осіб, які матимуть право на застосування цього спеціального порядку.

Такий підхід має нормативне підґрунтя, оскільки критерії включення держав до зазначеного переліку визначені безпосередньо Законом України «Про громадянство України» та пов’язані, зокрема, з їх демократичним устроєм, підтримкою суверенітету й територіальної цілісності України та застосуванням санкцій у зв’язку зі збройною агресією рф.

Однак не можна виключати, що в майбутньому така диференціація порядку поновлення громадянства може стати предметом конституційно-правової або міжнародно-правової дискусії, зокрема щодо її відповідності принципу рівності.