Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. 

Запит на інформацію — це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Суб'єктами інформаційних відносин є:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• об'єднання громадян;

• суб'єкти владних повноважень.

Об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Публічна інформація

Публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації»..

Публічна інформація з обмеженим доступом:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження щодо надання інформації з обмеженим доступом

Здійснення прав вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб може бути обмежене законом в інтересах:

• національної безпеки; 

• територіальної цілісності; 

• громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам;

• охорони здоров'я населення; 

• захисту репутації або прав інших людей; 

• запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно;

• підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Доступ до інформації про особу

Кожна особа має право:

1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;

2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;

3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;

4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Оформлення запитів на інформацію

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію.

Запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Строки надання інформації

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Плата за надання інформації

Інформація на запит надається безкоштовно.

У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. При наданні особі інформації про неї та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації

Парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України.

Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадських слухань, громадської експертизи тощо.

Оскарження доступу до інформації

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про доступ до інформації

У разі порушення права на інформацію посадова особа може підлягати адміністративній відповідальності, яка передбачена ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення права на інформацію та права на звернення»:

• Неоприлюднення інформації, обов’язкове оприлюднення якої передбачено законами України «Про доступ до публічної інформації», «Про оцінку впливу на довкілля», «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів», «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення», «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» та «Про запобігання корупції», — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

• Порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації, — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

• Порушення вимог Закону України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років», а саме необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, неповне надання інформації, неповідомлення про подовження строку розгляду запиту, відстрочення розгляду запиту, крім випадків, визначених цим Законом, — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

• Обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом, — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами 1-8 ст. 212-3 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин.

Розгляд заяв про зазначені порушення та складання протоколів про адміністративні правопорушення здійснюють уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (п. 8-1 ч. 1 ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Рішення Верховного Суду (остання судова практика)

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі №420/20384/23

Віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом не є автоматичною підставою для відмови у наданні інформації

Верховний Суд звертав увагу на те, що положення ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що ст. 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом не є автоматичною підставою для відмови у наданні інформації. Розпорядники зобов`язані застосовувати «трискладовий тест» при розгляді запиту. Необґрунтована відмова надати інформацію є незаконною. 

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі №440/4399/22

Володільці інформації, що становить суспільний інтерес, зобов`язані надавати її на запит заінтересованих суб`єктів

Верховний Суд погоджується із аргументами позивача про те, що володільці інформації, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідної інформації), зобов`язані надавати її на запит заінтересованих суб`єктів.

Суд дійшов висновку про незаконність оскаржуваної відмови та наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути запит особи про отримання публічної інформації від 15.03.2022. 

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 380/7479/22

Факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості вчинення тих чи інших дій у строки, передбаченні законом, у зв`язку із його запровадженням, не може вважатись поважною причиною відкладення вчинення дій чи не вчинення їх взагалі.

Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості надання позивачу відповіді на його запит, у зв`язку із його запровадженням, не може вважатись поважною причиною відкладення вчинення таких дій чи не вчинення їх взагалі. 

Зважаючи на продовження роботи Печерського районного суду міста Києва в умовах воєнного стану, колегія суддів Верховного Суду уважає, що застосування відповідачем у цьому випадку інструменту відстрочки на весь час дії воєнного стану в Україні, з урахуванням загальної рекомендації судам, висловленої Радою суддів України на початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, не було виправдано причинами, що об`єктивно унеможливлювали надання запитуваної інформації у встановлений законом строк або становили загрозу національній безпеці.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі № 420/29839/23

Належним відповідачем є орган, якому надійшов запит на інформацію, а не посадова особа, яка діє від імені цього органу

Позивач звернувся із запитом на публічну інформацію до виконавчого комітету Таїровської селищної ради. Суд погоджується із доводами касаційної скарги в тій частині, що розпорядником публічної інформації, яку просив надати позивач є саме Виконавчий комітет Таїровської селищної ради.

Верховний Суд зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволені позову з тих мотивів, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, є необґрунтованими, а доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення. 

Висновок

Законодавство щодо збирання, зберігання, використання і поширення інформації та встановлення відповідальності за її ненадання виписано доволі детально, що так само дозволяє запитувачу чітко сформулювати запит і отримати на нього відповідь. Але, попри це, зловживання з боку розпорядників інформації зустрічаються доволі часто — затягування строків з відповіддю, ненадання або неповне надання інформації тощо. Це свідчить про недостатність міри покарання за подібні правопорушення, передбаченої ст. 212-3 КУпАП), та не притягнення розпорядників інформації до адміністративної відповідальності в переважній більшості випадків. 

Судова практика щодо зобов’язання розпорядника надати інформацію є доволі поширеною, що дає змогу ефективно використовувати інструмент оскарження та відновлення порушених прав через судову систему України.