В епоху тотальної диджиталізації, коли кваліфікований електронний підпис (КЕП) стає основним інструментом ідентифікації та посвідчення юридичної волі, питання використання традиційної печатки може здаватися пережитком минулого. Проте українське законодавство, попри значні кроки у напрямку дерегуляції, досі містить окремі норми, що створюють правову невизначеність. Новий проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами — підприємцями» (реєстр. № 13591), внесений Кабінетом Міністрів України, є черговим кроком до приведення законодавства до сучасних реалій.

Давайте згадаємо історію правового регулювання використання печаток в Україні та проаналізуємо запропоновані законопроєктом № 13591 зміни.

Етап 1: обов’язковість як аксіома (до квітня 2014 року)

Протягом тривалого часу наявність печатки для юридичної особи була не просто правом, а непорушним обов’язком. Будь-який договір, акт, довідка чи офіційний лист без відбитка печатки вважався таким, що не має повної юридичної сили. Ця вимога була закріплена у численних нормативно-правових актах, зокрема у Господарському кодексі України (у його первинних редакціях).

Печатка виконувала функцію додаткового елемента автентифікації документа та підтвердження повноважень особи, яка його підписала від імені компанії. Однак у сучасних умовах такий підхід створював зайві бюрократичні перепони.

• Додаткові витрати: необхідність виготовлення печатки у спеціалізованих майстернях.
• Ризики шахрайства: можливість підробки відбитка печатки.
• Уповільнення документообігу: фізична залежність від наявності печатки в офісі.

Етап 2: дерегуляція та перехід до добровільності (з квітня 2014 року і до сьогодні)

Розуміючи архаїчність обов’язкового використання печаток, законодавець розпочав процес лібералізації. Ключовими стали два закони:

• Закон України від 15.04.2014 № 1206-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу». Цей акт вперше запровадив принцип добровільності використання печаток суб’єктами господарювання приватного права;
• Закон України від 23.03.2017 № 1982-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами – підприємцями». Закон остаточно закріпив, що наявність або відсутність відбитка печатки на документі не створює юридичних наслідків. Було прямо заборонено вимагати наявність печатки, якщо це не передбачено законом або домовленістю сторін.

Ці зміни стали революційними, адже вони скасували презумпцію обов’язковості печатки, перетворивши її на опціональний інструмент.

Етап 3: новий законопроєкт — усунення залишків та правова гігієна

Незважаючи на глобальні зміни, аналіз законодавства виявив, що окремі закони все ще містять норми, які прямо чи опосередковано вказують на необхідність проставлення печатки. Це створює колізії та неоднозначне трактування на практиці.

Саме на вирішення цієї проблеми спрямований аналізований законопроєкт. Він пропонує точкові зміни до двох законів:

• Закону України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності». Із частини 3 статті 11 пропонується повністю виключити слова «скріплені печатками організацій роботодавців (за наявності)». Навіть примітка «за наявності» є зайвою, оскільки сам факт згадки печатки в законі може трактуватися як бажаність її використання;
• Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». У частині 3 статті 26, де йдеться про реквізити ощадного сертифіката банку, після слів «скріплений печаткою банку» пропонується додати слова «(за наявності)». Це приводить норму до загального принципу добровільності.

Як бачимо з пояснювальної записки та порівняльної таблиці, ці зміни не є революційними. Це, скоріше, «зачистка» законодавчого поля від рудиментарних норм, що є абсолютно логічним і правильним кроком.

Отже, запропонований законопроєкт є логічним продовженням послідовного курсу держави на дерегуляцію та усунення правових невизначеностей. Його ухвалення дасть змогу зачистити законодавче поле від рудиментарних норм, що створюють потенціал для зловживань чи надмірних вимог до бізнесу. Водночас важливо наголосити, що ці зміни не забороняють використання печаток. Суб’єкти господарювання, як і раніше, можуть використовувати печатку за власним бажанням як додатковий елемент захисту своїх документів, якщо вважають це за доцільне.