Одеса опинилася у центрі нового політичного скандалу. Геннадія Труханова, якого тричі обирали мером Одеси на позачергових виборах у 2014, у 2015 та 2020-му роках, позбавили громадянства України.  Цьому передували кілька петицій до президента України від містян, які звинувачували мера Одеси у проросійській позиції та недбальстві, що призвела до загибелі людей під час сильних злив 30 вересня. 

14 жовтня Володимир Зеленський підписав указ про позбавлення Геннадія Труханова українського громадянства. Пояснивши це рішення тим, що СБУ підтвердила наявність російського паспорта у «деяких осіб», маючи на увазі і мера Одеси. 

Проте Труханов не відступив і заявляє, що доводитиме свою правоту у суді, з країни не поїде і готовий захищати свою позицію навіть, якщо його арештують. 
 

UA.News вже детально розповідало про біографію та політичну кар’єру Геннадія Труханова. Зупинимося на історії та правових аспектах позбавлення його громадянства, та чому СБУ несподівано виявила російський паспорт у мера Одеси лише на четвертий рік повномасштабки?

Кейс про громадянство Труханова
 

«Російський слід», який знайшли журналісти
 

Про російський паспорт мера Одеси Геннадія Труханова журналісти-розслідувачі писали ще з 2016 року, після витоків архіву Panama Papers, коли у міжнародних масштабах вперше показали схеми приховування податків та відмивання коштів за участю бізнесменів та державних посадовців. Тоді репортери викрили зв'язок між очільником Одеси та офшорними компаніями з Британських Віргінських Островів, які здебільшого були пов’язані із будівництвом у Одесі та Києві. Встановили, що для реєстрації компаній Труханов надавав адресу у місті Сергієв Посад (РФ, Московська область).

А вже у 2018-му «Слідство. Інфо» опублікувало копію російського паспорта мера Одеси, нагадавши, що Конституція України забороняє подвійне громадянство. Проте щоразу на запити журналістів Служба безпеки відповідала, що не знаходила у Геннадія Труханова громадянства РФ.

Журналісти та громадські активісти не раз поверталися до цієї теми і в роки повномасштабного вторгнення. У 2024-му волонтер Сергій Стерненко повідомив, що мер Одеси має російське громадянство й оформлював російську банківську карту 9 лютого 2022 року — за кілька днів до повномасштабного вторгнення. За словами Стерненка, він отримав ці відомості зі «злитих російських баз даних», і ця інформація збігається із попередніми публікаціями журналістів на цю тему.

У відповідь на такі нападки мер Одеси заявляв, що не мав і немає російського громадянства, і цю інформацію неодноразово перевіряли усі компетентні органи. В одному з інтерв’ю він сказав: «Я себе вважаю українцем. Вважав, вважаю, і я є українець. Я своїми справи і своїм ставленням до свого міста, до своєї держави переконував і довів усім, що я, без перебільшення, патріот свого міста і своєї держави. Я сьогодні готовий захищати свою державу».
 

Новий поворот у справі
 

24 вересня на сайті Президента України опублікували петицію з вимогою запровадити в Одесі військову адміністрацію, яка зібрала понад 25 тис. голосів. У тексті наголошувалося, що місто має стратегічне значення як ключовий транспортний та логістичного центр, що розташований поблизу районів бойових дій.

У місті також пройшла низка мітингів, зокрема акція «Гроші на ЗСУ», яка відбулася за участі ветеранів війни з Росією. Учасники заявляли, що Геннадій Труханов поширює проросійські настрої та зневажливо ставиться до військових. За словами ветеранів, міський голова впроваджує корупційні схеми для уникнення мобілізації та не виділяє достатньо коштів на підтримку фронту.

Проте остаточно до «вибуху» громадської думки призвела трагедія 30 вересня, коли Одеса виявилася неготовою до потужної зливи, вулиці були повністю затоплені, потонули десять людей, а міська інфраструктура була повністю паралізована. Труханову пригадали всі скандали із забудовами у місті, а також інші корупційні справи.

13 жовтня 2025 року на сайті Президента України з’явилася нова петиція із закликом припинити громадянство України міського голови Одеси Геннадія Труханова. Упродовж доби вона набрала понад 27 тис. голосів при необхідних 25 тис. У петиції звертали увагу влади на факти про російське громадянство мера міста, що в умовах повномасштабної війни з РФ «створює потенційні ризики для національної безпеки та підриває довіру громадян до місцевої влади».

Реакція Банкової була миттєвою. Вже наступного дня, 14 жовтня, президент Зеленський підписав укази про припинення громадянства України міського голови Одеси Геннадія Труханова, а разом з ним і екснардепа Олега Царьова та артиста балету Сергія Полуніна.

Щодо Труханова детально звітували в СБУ, підтвердивши, що міський голова Одеси є громадянином РФ та має діючий закордонний паспорт країни-агресора. Виявилося, що в української спецслужби були також копії відповідних документів.

Зокрема доповіли, що 15 грудня 2015 року, після початку агресії проти України і тимчасової окупації Криму, Труханов отримав закордонний паспорт РФ строком на 10 років, який і зараз є чинним. Щодо внутрішнього паспорта РФ, то у 2017-му представники Труханова намагалися скасувати його та звернулися до суду Московської області. Але скасування чи відмова особи від паспорта «не влечет лишение гражданства Российской Федерации, приобретенного лицом на законном основании». Тому Труханов досі залишається громадянином країни-агресора, а також має ідентифікаційний код, що є у базі даних «федеральної податкової служби РФ».

Громадські активісти одразу ж відреагували на рішення Офісу президента позбавити Труханова громадянства.

«Купа запитів у купу структур закінчувалися тим, що ніякого російського громадянства у Труханова немає… У 2018 році українська СБУ офіційно заявляла, що російського громадянства у очільника Одеси немає. Якихось десять років і, здається, російське громадянство Труханова побачили офіційні структури», — прокоментувала ситуацію журналістка-розслідувачка Анна Бабінець, «Слідство.Інфо».

«За Труханова вписуватись не буду. Він дорослий хлопчик, і якщо захоче — зможе сам пройти шлях юридичного доведення своєї невиновності. Тоді буде стидно і невдобно багатьом українським чиновникам, які підставили Україну через бажання віддати Одесу в управління погонам аби «центральна» мафія подолала «місцеву». І, схоже, одеситам доведеться пережити на собі чекістське управління знов. Після кавалеристської атаки на Труханова «погони» отримають контроль над містом через ВЦА, підконтрольне СБУ. Всі мірила вагів і справедливості змістяться в офіс на Єврейській, чи де там зараз начальство думки думає. Про натяки на справедливість в судах чи тиск на виборну владу взагалі доведеться забути», — написав Юрій Ніколов, журналіст і засновник проєкту «Наші гроші».

Інші фігуранти зі списку позбавлених громадянства
 

З 2014 року до кінця вересня 2025-го українського громадянства позбавили понад 300 осіб, які мали подвійне громадянство або тісні зв’язки з РФ, були визнані держзрадниками та колаборантами. Відповідні президентські укази ухвалювали серіями одразу проти кількох фігурантів, деякі з них викликали особливу увагу з боку громадськості. Найбільше таких кейсів припало на президенство Володимира Зеленського.

Так, у 2021 році громадянства позбавили одеських бізнесменів Вадима Альперіна, Араїка Амірханяна та Олександра Єрімічука, РНБО запровадила проти них санкції за контрабанду. Також українські паспорти відібрали у нардепів Вадима Рабіновича (ОПЗЖ), Ігоря Васильковського («Слуга народу») та бізнесменів Ігоря Коломойського і Геннадія Корбана. Наприкінці 2022 року громадянства позбавили кількох ієрархів УПЦ (МП), а в 2025-му — предстоятеля УПЦ МП Онуфрія та ще кількох єпископів.

Нинішнє рішення президента Зеленського теж не стало винятком: разом із чинним мером Одеси Геннадієм Трухановим громадянства України позбавили держзрадника та екснардепа-втікача Олега Царьова та балетного артиста Сергія Полуніна. Обидва відкрито підтримували війну проти України. Полунін ще у 2018 році отримав російський паспорт і запевнив, що «Росія для мене завжди була і є добром. Я дуже щасливий стати громадянином РФ». Царьов заявляв, що у випадку військової поразки РФ «доведеться шандарахнути ядерною зброєю по жінках і дітях».

Розвиток ситуації
 

Тим часом, мер Одеси Геннадій Труханов під час брифінгу заявив, що звернеться за допомогою до американських адвокатів. Він повідомив, що йому досі не надали офіційних документів, які б підтверджували позбавлення ним українського громадянства.

«Мій адвокат Олександр Лисак пише у всі правоохоронні органи та в Офіс президента, щоб отримати офіційне підтвердження цього указу. Бо ми офіційно нічого не бачили. Звертатимуся до правозахисних міжнародних організацій та до країн, зокрема Сполучених Штатів Америки, якщо знайду там адвокатів, щоб вони зробили запит, бо у нас немає дипломатичних відносин (з РФ - ред.)», — розповів Труханов.

За словами Труханова, опубліковані СБУ документи є фейковими, а президента Зеленського просто ввели в оману. Він також наголосив, що не збирається залишати країну та працюватиме до рішення міської ради відповідно до законодавства про місцеве самоврядування.​

Правові аспекти справи Труханова
 

Справа Труханова — це просто правова катастрофа. Це не те, що ящик Пандори, це просто катастрофічне нехтування будь-якими нормами права, вважає Олексій Шевчук, партнер Адвокатського об'єднання «Barristers».

За його словами, чіткого механізму щодо відповідальності за те, що в особи два чи три громадянства не існує.

«Закон про множинне громадянство також не вирішив цієї ситуації. Але найважливіше, що сьогодні відбуваються численні порушення, як процедурні, часові, так і в межах загально правових норм, визначених в правовій теорії щодо набуття та втрати громадянства.

Труханов взагалі не міг втратити українське громадянство, тому що він обіймає посаду очільника міста вже тривалий час. Він не те, що був перевірений всіма правоохоронними органами. Він не міг потрапити на цю посаду без перевірки. Але і не це головне.

Труханов не вчинив нічого, що могло би сьогодні дати підставу для втрати ним громадянства. Він не вчинив нічого проти держави, але навіть якби вчинив, держава, в якій він народився і проживає, не може його позбавити громадянства. Це невід'ємне право особи за народженням.

Це правова катастрофа, тому що з таким успіхом треба позбавити всіх українців громадянства, бо вони народилися і жили в СРСР», — наголосив Шевчук.

Адвокат також звертає увагу на подальші правові та репутаційні наслідки таких рішень для держави Україна:

Все частіше ми спостерігаємо, як рішення, якими обмежуються важливі права людини, приймається поспіхом, в дуже скорочений термін, в обхід звичайних судових процедур — будь-то припинення громадянства або застосування санкцій до особи, наголошує Ельвіра Лазаренко, партнер Адвокатського об'єднання «Barristers».

Лазаренко більш детально пояснила юридичні особливості таких справ:

«Процедура припинення громадянства України внаслідок його втрати в Україні виглядає наступним чином:

• Територіальні органи міграційної служби готують подання про втрату особою громадянства та направляють його до Державної міграційної служби разом із документами, що підтверджують добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави (якщо використовується саме ця підстав для втрати громадянства), а також документ, який підтверджує, що громадянин України внаслідок втрати громадянства України не стане особою без громадянства. Найчастіше, у своїх поданнях міграційні органи посилаються на наявність інформації, отриманої від Служби безпеки України, яка підтверджує факт набуття іншого громадянства.

• Надалі Державна міграційна Служба розглядає та затверджує подання і надсилає до Комісії при Президентові України з питань громадянства.

• Після розгляду подання Комісією При Президентові України з питань громадянства, Комісія вносить пропозицію Президенту України ухвалити рішення про припинення громадянства України.

• Президент України видає Указ про припинення громадянства, але він не містить підстав та обґрунтування прийнятого рішення, і не публікується у офіційних виданнях України та офіційному інтернет-представництві Президента України.

Шанс дізнатися, які саме факти були покладені в основу рішення про припинення громадянства, людина має лише під час судового розгляду справи, де вона оскаржує Указ Президента про припинення громадянства. Під час судового розгляду така інформація може бути витребувана за ініціативою позивача або судом».

Ельвіра Лазаренко зауважує, що є частими випадки, коли державні органі, зокрема Служба Безпеки України, приховують інформацію, яка була підставою для винесення подання міграційними органами. Або така інформація обмежується у доступі відповідними грифами «Для службового користування» або «державна таємниця», що значно звужує можливості для захисту і робить судовий розгляд фактично закритим від суспільства.

Розглядаючи міжнародну практику позбавлення громадянства, партнер Адвокатського об'єднання «Barristers» наголошує, що кожне рішення про втрату громадянства має бути виваженим і обґрунтованим, оскільки позбавлення особи громадянства прямо впливає на особисту і сімейну ситуацію особи, можливість займатися своєю професійною діяльністю, тобто зачіпає основні права, які гарантуються Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Швидкі процедури навряд дозволять уважно вивчити і розглянути як ситуацію особи, так і обставини, що підтверджують або спростовують підстави для втрати громадянства.

«У Європейському Союзі, до прикладу, намагаються уніфікувати законодавство щодо громадянства, однак кожна країна на національному рівні встановлює свої правила і процедури. Процедури втрати громадянства існують у законодавстві європейських країнах і, залежно від національного регулювання рішення про втрату громадянства, можуть прийматися як визначеними державними органами, так і в судовому порядку.

Очевидно, що терміни прийняття таких рішень у другому випадку є значно тривалішими.

Найчастіше примусове позбавлення громадянства зазвичай пов’язане з міркуваннями національної безпеки, коли держава розглядає дії особи як пряму загрозу громадській або державній безпеці. Наприклад, у Франції, як реакція на загибель людей через численні терористичні атаки, були внесені зміни у національне законодавство, за якими позбавлення громадянства закріплено як вид кримінального покарання за вчинення терористичних дій. Тобто позбавлення на цій підставі громадянства можливо лише за наслідками судового розгляду обвинувачення особи у тероризмі і набрання обвинувальним вироком сили», — роз’яснює Ельвіра Лазаренко.