Законопроект має на меті внести зміни до ч. 11 ст. 284 КПК.
Наразі ч. 11 ст. 284 КПК України викладено в наступній редакції:
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 11 статті 284 КПК України).
Даним законопроектом запропоновано доповнити вказане положення наступим:
Ухвала суду про закриття кримінального провадження, ухвала про відмову у закритті кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Позитивні наслідки:
Наразі ухвала про відмову у закритті кримінального провадження не підлягає окремому апеляційному оскарженню, натомість, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.
Тобто, нормами КПК України не передбачена можливість окремого апеляційного оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження до ухвалення остаточного рішення за наслідками судового розгляду в суді першої інстанції.
Оскарження ухвал про відмову у закритті кримінального провадження лише шляхом подання заперечень проти таких ухвал в межах апеляційної скарги на вирок суду, не є ефективним засобом правового захисту через неможливість забезпечення своєчасного розгляду скарги, що не відповідає завданню кримінального провадження щодо швидкого судового розгляду, оскільки з моменту прийняття судом першої інстанції ухвали щодо відмови у закритті кримінального провадження до прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції може сплинути значний час (понад декілька років).
Так, ухвалою Кропивницького апеляційного суду у справі №696/914/18 від 18.11.2021 апеляційні скарги прокурора та адвоката задоволено частково, клопотання адвоката про закриття кримінального провадження задоволено, вирок суду першої інстанції скасовано, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250000000124 від 14 червня 2018, закрито на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК. У даній справі обвинувальний акт був затверджений та скерований до суду 29.08.2018, а рішення про закриття кримінального провадження - 18.11.2021, тобто через 3 роки. При цьому, суд зазначив: «Здійснення судового провадження при наявності підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п.1 ч.2 ст.412 КПК України становить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою безумовне скасування судового рішення, ухваленого за результатами такого судового розгляду».
Постановою Третьої судової палати Верховного суду у справі №711/3111/19 від 15.09.2021 касаційні скарги засудженого та його захисника задоволено частково, Вирок Вищого антикорупційного суду від 19 лютого 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2021 року стосовно скасовано, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 52018000000000797, закрито на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК. У даній справі обвинувальний акт було направлено до суду 05 квітня 2019 року, при цьому, рішення про закриття кримінального провадження було прийнято Верховним судом 21 квітня 2021 року, тобто через 2 роки. Крім того, у вказаному судовому рішенні суд зазначив, що «виходячи із засад законності та дотримання розумних строків у справі, продовження кримінального провадження відносно особи, щодо якої встановлені та підтверджені підстави для закриття кримінального провадження, на думку Суду, суперечить цим засадам, а тому Суд не перевіряє інших доводів касаційних скарг сторони захисту, у тому числі, стосовно допустимості доказів у кримінальному провадженні». Таким чином, особа протягом двох років перебувала у статусі обвинуваченого, допоки судом касаційної інстанції не було прийнято рішення про закриття кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про порушення засади законності та дотримання розумних строків у справі.
Вказані приклади є підтвердженням неефективного механізму оскарження судових рішень про відмову у закритті кримінального провадження через сплив тривалого часу від моменту подання клопотання про закриття кримінального провадження до моменту фактичного прийняття рішення. Необхідність проходження стадії апеляційного перегляду вироку для прийняття рішення за питанням про закриття кримінального провадження також вказує на неефективне витрачання ресурсів суду. Можливість оскарження судового рішення про відмову у закритті кримінального провадження під час того, коли кримінальне провадження перебуває на розгляді у суді першої інстанції, забезпечило би прискорення розгляду такого питання і зменшило б навантаження на суди.
Рішення суду про закриття кримінального провадження набуває ознак судового рішення, яким завершується розгляд справи. У разі забезпечення можливості оскарження судового рішення про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, у разі наявності відповідних підстав, уповноважений був би скасувати таке рішення суду першої інстанції та, відповідно, міг би прийняти рішення про закриття кримінального провадження, тобто прийняти таке судове рішення, яким було б завершено розгляд справи. Саме тому заборона на апеляційне оскарження судового рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, суперечить пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України.
При цьому, логічно прослідковується, що із апеляційними скаргами щодо оскарження ухвал про закриття кримінального провадження звертається сторона обвинувачення, а також потерпілі. Таке привілейоване становище сторони обвинувачення порівняно зі стороною захисту в контексті наявності права на апеляційне оскарження не узгоджується з конституційним принципом верховенства права, суперечить такій основній засаді судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та порушує конституційне право на судовий захист, складовою якого є право на апеляційне оскарження судового рішення.
Фактично стороні обвинувачення надається можливість оскаржити судове рішення щодо закриття кримінального провадження, при цьому сторона захисту позбавлена можливості оскаржити судове рішення щодо відмови у закритті кримінального провадження, що свідчить про відсутність єдиного правового режиму для сторони обвинувачення та сторони захисту щодо вирішення питання про закриття кримінального провадження.
Тобто, відповідно до чинного законодавства, сторона обвинувачення може представити свою позицію перед судами двох рівнів: першої інстанції та апеляційної (якщо суд першої інстанції прийме судове рішення, яким задовольнить клопотання сторони захисту щодо закриття кримінального провадження). В той же час, сторона захисту – лише перед судом першого рівня, якщо суд першої інстанції відмовить у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження.
Відтак, положення частини 11 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України щодо неможливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено у закритті кримінального провадження, є обмеженням конституційного права на судовий захист в аспекті відсутності можливості, на відміну від сторони обвинувачення, апеляційного перегляду такого питання, та, як наслідок, суперечать положенням ч. 1 ст. 8, ч.1 ст. 55, п.п. 1), 3), 8) ч. 2 ст. 129 Конституції України Конституції України.
Відтак, законопроект № 14084 від 29.09.2025 спрямований на удосконалення процесуального кодексу України щодо надання можливості оскарження в апеляційному порядку ухвал про відмову у закритті кримінального провадження.
Автор новини: Загоруй Вікторія, адвокат АО Barristers