Корнієнко О. М. звільненно з під варти у залі суду

16.04.2019 р., Малиновський районний суд м. Одеси погодився з позицією захисника адвоката, партнера АО "Barristers" Пономаренко Д. В. та своєю ухвалою відмовив у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою Корнієнка О. М., змінив обвинувачуваному  у вчиненні злочинів, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України Корнієнко О. М. запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

У цій справі був і один вирок – вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2017 року, яким Корнієнка О.М. засуджено до довічного позбавлення волі.

18 жовтня 2018 р. за майже рік апеляційного розгляду апеляційний суд Одеської області своєю ухвалою скасував вказаний вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2017 року у зв’язку з істотними порушеннями закону, хоча міг провести нове дослідження усіх обставин справи, прискоривши її вирішення по суті. Справа була спрямована на новий розгляд до місцевого суду.

6 грудня 2018 р. Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Вега та інші проти України» («VEGA AND OTHERS v. UKRAINE») (http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-187935). Рішення охоплює низку поданих до ЄСПЛ заяв зокрема й Заяву номер 37514/17 щодо вищезазначених обмежень прав Корнієнка О.М. як обвинуваченого у цій кримінальній справі. У Рішенні ЄСПЛ констатується, що заявники скаржилися як на надмірну тривалість кримінального провадження, так й на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Беручи до уваги власну практику Європейський суд з прав людини визнав у Рішенні, що заявники, зокрема Корнієнко О.М. у цій кримінальній справі за вищевказаних обставин не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту та що тривалість провадження щодо них, зокрема щодо Корнієнка О.М. була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», що становило порушення Україною ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції