ПАРТНЕР АТ «BARRISTERS» ЮРІЙ ЖОВТАН ПРО ІСНУЮЧУ КОЛІЗІЮ У МОЖЛИВОСТІ Оскарження ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО підозру

Норми заключних положень Закону № 2147-VIII, які забороняють зворотну дію у часі внесених до Кримінального процесуального кодексу змін, створюють правову колізію, коли одночасно діють дві взаємовиключні норми. Пункт 4 параграфа 2 розділу 4 прикінцевих положень Закону № 2147-VIII суперечить частині 5 КПК України, яка у цьому випадку є спеціальною, оскільки безпосередньо визначає правила дії процесуального закону у часі.

Існування двох взаємовиключних норм як нелогічно, а й незаконно, оскільки порушує визначальний правової принцип. Тому, виходячи із загальних принципів кримінального процесу, у разі вирішення питання про можливість оскарження повідомлення про підозру у кримінальних процесах, які існували на момент набрання чинності підпунктами 11–27, 45 пункту 7 параграфа 1 розділу 4 заключних положень Закону № 2147-VIII, слід керуватись саме статтею 5 Кримінального процесуального кодексу України, яка розширює права людини.

Таким чином, норми прикінцевих положень Закону № 2147-VIII, які забороняють зворотну дію у часі внесених до Кримінального процесуального кодексу змін, не відповідають положенням статті 5 КПК України, які вказують на обов'язковість застосування чинного процесуального закону на момент початку виконання дії чи ухвалення рішення. У такій ситуації можна з упевненістю посилатися на частину 6 статті 9 КПК: у випадках неоднозначного чи суперечливого регулювання питань кримінального судочинства перевагу мають загальні засади кримінального судочинства, серед яких, зокрема, принцип законності та пріоритет положень КПК України перед іншими законами.